Ухвала суду № 67528096, 03.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/7050/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року про повернення позовної заяви у справі №809/807/17 за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення №28 від 11-13 грудня 2013, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2017 Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся в суд з позовом до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, просив визнати протиправним та скасувати рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 позовну заяву повернено позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо представництва її інтересів в суді при оскарженні рішень органів місцевого самоврядування, пов'язаних із затвердженням сільською радою генерального плану села, статус позивача у даному випадку набула прокуратура Івано-Франківської області в порядку ст.60 КАС України. При звернення із позовом з вимогою про визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним, прокурор відповідно до обсягу наданих йому повноважень виконує функцію та виступає від імені держави, а тому такі справи предметно підсудні окружним адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Вказує, що Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України №14 від 18.09.2015 визначено, що у разі, коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до ч.2 ст.18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем є посадова особа органу державної влади. Таким чином, вважає, що висновки суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав, відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Повертаючи позову заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач за вказаним позовом є органом місцевого самоврядування, даний спір не підсудний Івано-Франківському окружному адміністративному суду та повинен розглядатися місцевим загальним судом як адміністративним, з урахуванням правил територіальної підсудності.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком судді суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Статтею 3 КАС України закріплено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Підсудністю справи вважається правовий інститут, що містить сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на основі яких закон визначає суд, що має право та зобов'язаний розглянути таку справу й вирішити її по суті. При цьому підсудність справи визначається за допомогою трьох критеріїв, які позначаються як різновиди підсудності справ, а саме: предметної, територіальної та інстанційної.

Предметна підсудність забезпечує відповідний розподіл адміністративних справ між місцевими загальними судами, окружними адміністративними судами, апеляційними адміністративними судами чи Вищим адміністративним судом України, як між судами першої інстанції.

Предметну підсудність адміністративних справ регламентує ст.18 КАС України. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно з п.1 ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

На підставі системного аналізу зазначених положень КАС України суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що з урахуванням суб'єктного критерію місцевим загальним судам як адміністративним підсудні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа органу місцевого самоврядування, однак, коли іншою стороною у справі є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, то така справа підсудна окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч.2 ст.50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Статтею 60 КАС України закріплено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням). Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.09.2012 №11 визначаючи предметну підсудність справ за позовами прокурора до органу місцевого самоврядування, необхідно враховувати, що названа норма містить застереження та виключає з предметної підсудності місцевих загальних як адміністративних судів справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа органу місцевого самоврядування, які підсудні окружним адміністративним судам. А тому для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора у справі - позивач чи представник.

У разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 КАСУ підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади. У разі коли прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

Така позиція відповідає роз'ясненням, які містяться в пункті 2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що Першим заступником прокурора Івано-Франківської області оскаржуєжться рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №28 від 11-13 грудня 2013 як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, позивачем зазначено, що в системі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування відсутній орган, наділений повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду для оскарження незаконних актів органів місцевого самоврядування, в тому числі нормативних актів, прийнятих з порушенням законодавства.

Таким чином, враховуючи, що позивачем у справі є Перший заступник прокурора Івано-Франківської області, який звертається з адміністративним позовом в суд як суб'єкт владних повноважень, посадова особа органу державної влади. Тому, при зверненні з позовом з вимогою про визнання акта органу місцевого самоврядування протиправним та його скасування, прокурор відповідно до обсягу наданих йому повноважень виконує владну функцію та виступає від імені держави, а відтак такі справи предметно підсудні окружним адміністративним судам, незалежно від статусу відповідача.

До того ж, згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №14 від 18.09.2015 «Про Довідку щодо вивчення та узагальнення практики застосування положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про прокуратуру» щодо участі прокурора та органів прокуратури в адміністративному судочинстві» визначено, що у разі, коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

Таким чином, висновок судді суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним, є помилковим.

Також слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи вказані законодавчі положення, аналізуючи матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суддя суду першої інстанції не надав належну оцінку всім обставинам у справі та прийшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви з тих підстав, що розглядуваний судом спір не підсудний окружному адміністративному суду.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до положень ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити, ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року про повернення позовної заяви у справі №809/807/17 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 04.07.2017р.