Ухвала суду № 67528039, 29.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 152/1393/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Суперсон С.П.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

29 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Шаргородського міського голови Вінницької області ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання рішень посадових осіб державної виконавчої служби протиправними та їх скасування,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконними та скасування: постанови головного державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.09.2016 року по виконавчому провадженню № 49383388; постанови головного державного виконавця про накладення штрафу від 09.09.2016 року по виконавчому провадженню № 49383388; постанови старшого державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2016 року по виконавчому провадженню № 52064519; постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу від 09.09.2016 року по виконавчому провадженню № 52064519.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 22.08.2015 року визнано протиправною бездіяльність Шаргородського міського голови ОСОБА_4 та Шаргородської міської ради Вінницької області, яка полягає у неналежному розгляді звернення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 02 березня 2015 року з приводу забезпечення житлових прав позивачів, як мешканців гуртожитку АДРЕСА_1 Зобов'язано Шаргородського міського голову та Шаргородську міську раду Вінницької області відповідно до Закону України "Про звернення громадян" повторно розглянути заяву позивачів від 02 березня 2015 року про забезпечення їх житлових прав, як мешканців гуртожитку АДРЕСА_1 об'єктивно та всебічно перевіривши доводи та прохання, викладені у зверненні, і вчасно надати позивачам письмову відповідь, а у разі відмови в задоволенні їх вимог - викласти мотиви такої відмови з посиланням на закон та надати роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення чи відповіді. Зобов'язано Шаргородського міського голову та Шаргородську міську раду Вінницької області в межах повноважень виконати вимоги Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та вимоги Закону України "Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки" для передачі гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 від ТОВ "Шаргород райагробуд" у власність територіальної громади міста Шаргород.

На підставі цього рішення було видано виконавчий лист № 152/804/15-а від 13.10.2015 року.

31 серпня 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 49383388, а 01 вересня 2016 року - виконавче провадження № 5206 4519 та надано строк відповідно до 07 вересня 2016 року та 08 вересня 2016 року для виконання судового рішення.

У зв'язку із невиконанням вказаного рішення державними виконавцями було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.09.2016 року та накладення штрафу від 09.09.2016 року в межах виконавчого провадження № 49383388, а також постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2016 року та накладення штрафу від 09.09.2016 року в межах виконавчого провадження № 52064519.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були поважні причини для невиконання судового рішення у повному обсязі, а державний виконавець не взяв ці обставини до уваги, у зв'язку з чим постанови підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлені Законом України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В силу вимог ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 28 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Статтею 71 Закону встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно з вимогами ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що головною умовою стягнення виконавчого збору та накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними визнаються причини, які є об'єктивними та незалежать від волі осіб.

Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що Шаргородською міською радою було надіслано ОСОБА_5 та іншим жителям гуртожитку лист від 19.11.2015 року № 514, а також лист від 15.11.2016 року № 02-15/697, адресований ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що спростовує доводи апелянта про невиконання міською радою судового рішення в частині повторного розгляду відповідних заяв.

Що стосується виконання рішення в частині передачі гуртожитку у власність територіальної громади, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах адміністративної справи наявний лист № 545 від 05.09.2016 року з відповідними додатками, адресований старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби. Зі змісту вказаного листа з додатками встановлено, що боржником вчиняються усі залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення, однак при цьому виникають певні труднощі, які є поважними причинами неможливості виконати його у строк, встановлений державним виконавцем, у зв'язку з їх об'єктивністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки про невиконання боржником судового рішення є передчасними та такими, до яких державні виконавці дійшли без попереднього з'ясування усіх обставин справи та поважності причин невиконання судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 липня 2017 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.