Постанова № 67527406, 27.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2017 року № 826/4451/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Літвінової А.В., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить:

- скасувати наказ Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №191-ТО від 23 лютого 2016 року та поновити на роботі позивача на посаді начальника відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі;

- зарахувати до стажу роботи на державній службі період вимушеного прогулу, починаючи з 23 лютого 2016 року по час вирішення спору;

- стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь позивача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23 лютого 2016 року та по час вирішення спору;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплатити кошти за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.;

- стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь позивача судові витрати у розмірі 10000,00 грн.

- зобов'язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру подати до суду звіт про виконання постанови суду впродовж 10 днів з дня набрання її законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заява, на яку посилається відповідач як на підставу для звільнення, не була написана ОСОБА_1 добровільно, а була написана нею ще 02.02.2016 року без зазначення дати під час призначення її на посаду начальника відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі. На думку позивача, оскаржуваний наказ №191-ТО від 23.02.2016 року прийнятий в порушення п. 1 ст. 36 КЗпП України, а при звільненні відповідачем порушено вимоги ст. 47 КЗпП України, постанови КМУ №301 від 27.04.1993 р. «Про трудові книжки працівників» та п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що є підставою для виплати вимушеного прогулу та поновлення на роботі.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що 23.03.2016 року в автоматизованій системі загального діловодства Держгеокадастру було зареєстровано власноруч написану і підписану заяву ОСОБА_1 (вх. №23-6966/0/1-16) на ім'я Голови Держгеокадастру Мартинюка М.П. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі Кіровоградської області за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, за результатами розгляду якої прийнято наказ від 23.02.2016 року №191-ТО «Про звільнення ОСОБА_1.».

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі Кіровоградської області.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №191-ТО від 23.02.2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1. ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

При цьому, підставою для звільнення зазначено заяву ОСОБА_1

Незгода зі звільненням зумовила звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 р. (далі - Закон №3723-ХІІ, чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу).

При цьому, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відносини публічної служби характеризуються спеціальною, відмінною від трудових відносин, процедурою призначення та звільнення з роботи особи, яка перебуває на публічній службі та проходження публічної служби.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону №3723-ХІІ.

Водночас, загальні підстави передбачені Кодексом законів про працю України.

Так, відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

Як зазначив представник відповідача та не заперечується позивачем, нею власноручно написано заяву про звільнення її із займаної посади за угодою сторін.

23.03.2016 року в автоматизованій системі загального діловодства Держгеокадастру було зареєстровано власноруч написану і підписану заяву ОСОБА_1 (вх. №23-6966/0/1-16) на ім'я Голови Держгеокадастру Мартинюка М.П. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі Кіровоградської області за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до пункту 9 Положення про Управління (відділ Держгеокадастру у районі, затвердженого наказом Міністерства регіональної розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в; 03.02.2015 №14, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Управління (відділ), очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держгеокадастру за пропозицією начальника Головного управлінь: Держгеокадастру в області та за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та звільняється з посади Головою Держгеокадастру.

Згідно із пунктами 9, 10, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Держгеокадастр, який очолює Голова, в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно- розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до пункту11 вищезазначеного Положення, Голові Держгеокадастру зокрема призначає на посаду за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та головами відповідних місцевих держадміністрації та звільняє з посади керівників територіальних органів Держгеокадастру та їх заступників; підписує накази Держгеокадастру.

Вищезазначене свідчить про те, що заява про звільнення написана позивачем та скерована на розгляд до належної посадової особи (тобто до Голови Держгеокадастру).

При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, заяву про звільнення вона написала 02.02.2016 року, в той час як на посаду начальника відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі ОСОБА_1 призначено 01.02.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Додатково суд звертає увагу, що факт написання заяви про звільнення позивачем не заперечується, а безпосередньо момент надходження оригіналу даної заяви до Держгеокадастру підтверджується штампом вхідної кореспонденції який на ряду з номером і датою містить також спеціальний штрих код. Реквізити реєстрації заяви позивача (зокрема штрих код) свідчить про надходження її безпосередньо 23.02.2016 року.

За угодою сторін, тобто за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, припиняється як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір.

Припинити трудовий договір можна в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником. Ініціатива про припинення договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця. І якщо одна зі сторін погоджується на пропозицію іншої, вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору і працівник звільняється з роботи.

Отже, однією з ознак, характерних для звільнення за згодою сторін, тобто обоюдного волевиявлення, є відсутність зобов'язань сторін виконувати будь-які процесуальні дії одна стосовно іншої у вигляді попередження, зобов'язання щодо працевлаштування, подання, погодження звільнення з відповідним органом тощо.

Закон не встановлює форми угоди сторін про припинення трудового договору. Тому така згода може бути вираженою як в усній, так і письмовій формі. Якщо пропозиція про припинення трудового договору надходить від працівника, то він подає письмову заяву, в якій викладає своє прохання про звільнення його з роботи.

Суд звертає увагу, що згода досягається виключно між сторонами трудового договору та не передбачає участі будь-якої третьої особи. Сторонами трудового договору відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Пункт 1 статті 36 КЗпП України, який є спеціальною нормою, що підлягає застосуванню до спірних відносин, достатньою правовою підставою для звільнення визначає досягнення згоди між сторонами трудового договору.

Анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, можливе при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівника.

Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 № 21-320а13, в якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, можливе при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівника.

Водночас між Держгеокадастром та позивачем не було взаємної згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення позивача, а отже відсутній факт анулювання такої домовленості.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

При цьому, не зазначення позивачем у заяві дати звільнення свідчить про його згоду на визначення відповідачем як роботодавцем остаточної дати звільнення шляхом видання відповідного наказу.

Відсутність у заяві конкретної дати з якої працівник хотів би звільнитися не є підставою для скасування наказу про звільнення на підставі такої заяви, винесеного у день її надходження, оскільки законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Зазначене в сукупності спростовує доводи позивача щодо відсутності погодження дати звільнення ОСОБА_1, а відтак відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення.

Наведене в сукупності свідчить про правомірність оскаржуваного наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що решта позовних вимог є похідними від позовної вимоги, підстав для задоволення якої судом не вбачається, у суду відсутні підстави для задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Літвінова А.В.

Суддя Мазур А.С.