Постанова № 6752264, 05.03.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2009 р.                                                                       справа № 35994/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Хріпуновій С.Ю.

за участю

представника позивача Санько Л.В.,

представника відповідача Наумової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Огнеупорнеруд» до Добропільської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкової вимоги та акту опису активів, зобов»зання вчинити певні дії

встановив:

                                                                                          Позивач, Закрите акціонерне товариство «Огнеупорнеруд», звернувся до суду з позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправною податкової вимоги від 21.11.2008р. № 1/97, акту опису активів від 26.11.2008 року № 31.

В обґрунтування позову посилається на те, що Добропільською ОДПІ 21.11.2008р. на адресу ЗАТ «Огнеупорнеруд» факсимільним зв»язком направлена податкова вимога № 1/97 про сплату податкового боргу зі сплати збору за спеціальне водокористування за 3 квартал у сумі 2390,16 грн.; за користування надрами за 3 квартал 2008 року – у сумі 2024074,6 грн.; податок за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2008 року- 114432,83 грн., за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2008 року – 2607,54 грн.

Позивач вважає, що вказана податкова вимога суперечить діючому законодавству, оскільки ЗАТ «Огнеупорнеруд» сплатило зазначені податки та збори наступними платіжними дорученнями: зі збору за спеціальне водокористування - від 28.10.2008 року № 2133 на суму 2391,70 грн., за користування надрами від 31.10.2008 року № 2134- №2139 на суму 20240,75 грн., податок за геологорозвідувальні роботи від 28.10.08 року № 2132 на суму 114433,61 грн; збір за забруднення навколишнього природного середовища від 28.10.2008 року № 2131 на суму 2609,87 грн. Надавши банку платіжні доручення, позивач виконав свої податкові зобов»язання перед бюджетом у повному обсязі.

Із посиланням на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" просить суд визнати протиправними податкову вимогу Добропільської ОДПІ від 21.11.2008р. № 1/97 та акт опису активів 26.11.2008 року № 31, зобов’язати Добропільську ОДПІ відізвати зазначену податкову вимогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, якими вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Приписами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулось погашення суми податкового зобов»язання або податкового боргу; станом на 1.01.2009 року податковий борг у позивача відсутній, тому відсутній і предмет спору.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позов з підстав, зазначених у запереченні, просив відмовити у його задоволенні. Додатково пояснив, що станом на момент настання граничних термінів сплати зазначених у вимозі податків та зборів відповідачем не було отримано відомостей щодо їх сплати позивачем, тому вважає, що у Добропільської ОДПІ існували правові підстави для направлення підприємству вказаної податкової вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Закрите акціонерне товариство «Огнеупорнеруд» є юридичною особою, зареєстровано Добропільскою районною державною адміністрацією Донецької області 04.12.1996 року, включено до ЄДРПОУ за № 24464945 та перебуває на податковому обліку Добропільської ОДПІ.

Добропільською ОДПІ 21.11.2008р. на адресу ТОВ «Огнеупорнеруд» факсимільним зв»язком була направлена податкова вимога № 1/97 про сплату наступних узгоджених податкових зобов»язань: зі сплати збору за спеціальне водокористування за 3 квартал у сумі 2390,16 грн. ; за користування надрами за 3 квартал 2008 року – у сумі 2024074,6 грн.; податок за геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2008 року- 114432,83 грн., за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2008 року – 2607,54 грн.

Пунктом 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про правомірність прийняття оспорюваної податкової вимоги та вважає, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення за наступних підстав.

Судом встановлено, що у встановлені законом строки позивач сплатив зазначені у вимозі податкові зобов»язання, надавши через Філію «Відділення Промінвестбанку» міста Дружківка наступні платіжні доручення: зі збору за спеціальне водокористування - від 28.10.2008 року № 2133 на суму 2391,70 грн., за користування надрами від 31.10.2008 року № 2134- №2139 на суму 20240,75 грн., податок за геологорозвідувальні роботи від 28.10.08 року № 2132 на суму 114433,61 грн.; збір за забруднення навколишнього природного середовища від 28.10.2008 року № 2131 на суму 2609,87 грн, але на рахунок одержувача – Держбюджету Добропільського району зазначені суми не надійшли.

Фактично кошти у зарахування сплати зазначених зобов»язань надійшли на рахунки отримувачів 1.01.2009 року, у зв»язку із чим 12.01.2009 року до ДП «Інформаційний центр» податковим органом було подано заяву за № 435/10/24 про реєстрацію змін обтяження рухомого майна ЗАТ «Огнеупорнеруд» в частині припинення обтяження. Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу)          .

Відповідно до підпункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпункт 16.5.2 пункту 16.5 вищезгаданого Закону України визначає, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Слід зазначити, що згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2346-III ( 2346-14 ) "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання. Відповідальність за порушення строків переказу після цього несе банк. Отже, суб'єкт підприємницької діяльності, надавши банку платіжне доручення, виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом в повному обсязі.

Разом з тим відповідно до абзацу "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які в установлені законодавством України строки подали в банк платіжні документи для своєчасного та повного внесення податку, не повинні нести відповідальність за несвоєчасне перерахування таких платежів до бюджету.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 ч.1 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 ч.4 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, на думку суду, податкову вимогу відповідача від 21.11.2008р. № 1/97 відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту порушеного права позивача слід визнати недійсною з моменту її прийняття.

Що стосується вимог позивача щодо зобов’язання Добропільської ОДПІ відкликати зазначену податкову вимогу, то суд вважає дані вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством не передбачене зобов’язання податкового органу у разі визнання судом податкової вимоги неправомірною, зобов’язання відкликати останню. Крім того, визнання судом податкової вимоги неправомірною само по собі є підставою для її невиконання.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у частині зобов’язання Добропільської ОДПІ відкликати податкову вимогу..

Також судом встановлено, що внаслідок ненадходження коштів, зазначених у спірній вимозі, з вини банківської установи, 26.11.2008 року податковим керуючим Добропільської ОДПІ Ковровим А.С. складено акт опису активів ЗАТ «Огнеупорнеруд», на які поширюється право податкової застави.

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 зазначеного Закону передбачено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Відповідно до підпункту 8.2.2. пункту 8.2 статті 8 Закону з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу втрачає чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-рп/2005від 24 березня 2005 року.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми Закону з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 вбачається, що право податкової застави поширюється на активи платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням суми його податкового боргу.

Враховуючи, що як встановлено судом, станом на момент складання спірного акту податковий борг у позивача був відсутній, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту порушеного права позивача вийти за межі заявлених ним позовних вимог та визнати недійсним опису активів № 31 від 26.11.2008 року з моменту його складання.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-6, 10 -12, 14, 15, 17- 20, 23, 48, 50, 51, 69 - 72, 79, 81, 82, 86, 92, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Закритого акціонерного товариства «Огнеупорнеруд» до Добропільської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкової вимоги, акту опису активів та зобов»язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати недійсною з моменту прийняття першу податкову вимогу Добропільської об»єднаної державної податкової інспекції № 1\97 від 21.11.2008 року.

Визнати недійсним з моменту складання акт опису активів Закритого акціонерного товариства «Огнеупорнеруд» № 31від 26.11.2008 року.

У задоволенні решти позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Огнеупорнеруд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн.70 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 5 березня 2009 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 10 березня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Ісаенко Ю.А.