Ухвала суду № 67521722, 29.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/444/2017(м)

222/135/17

Категорія 58 Головуючий у 1-й інстанції Вайновська О.Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Донецькій області про зобовязання зняття арешту,-

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в лютому 2017 року йому стало відомо про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна запису від 21 жовтня 2008 року за №8097340 про накладення арешту на належну йому на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_1. Підставою для накладення арешту зазначено постанову ВДВС Володарського РУЮ серії АА №812440 від 21 жовтня 2008 року, винесену державним виконавцем Терендій А.В. При зверненні до ВДВС йому було повідомлено, що виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову та накладено арешт на будинок, на виконанні у ВДВС не перебуває, в архівах записів щодо даного виконавчого провадження не має, знищено зі спливом строку зберігання документів. Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень також не містить інформації щодо зазначеного виконавчого провадження. Оскільки у порушення вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно не був своєчасно знятий, відповідачем фактично обмежено його право вільно володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майно. Просив зобовязати Нікольський районний ВДВС Головного ТУЮ у Донецькій області зняти арешт з належної йому 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 26 квітня 2017 року провадження у даній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України. Розяснено позивачу його право на звернення з відповідною скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до Володарського районного суду Донецької області.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що позивач позбавлений можливості у інший спосіб захистити своє право у звязку з тим, що на даний момент не має жодних відомостей щодо виконавчого провадження, яким судом і у якій справі було видано виконавчий лист, що робить неможливим оскарження дій державного виконавця.

Відповідач ВДВС, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду не надав.

Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Закриваючи провадження у справі суд виходив із того, що для позивача, який є боржником у рамках виконавчого провадження, встановлений інший порядок вирішення питання про зняття арешту з майна.

Натомість з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Перелік обставин, які є підставою для закриття провадження у справі, що розглядається судом в порядку цивільного судочинства, встановлений ч.1 ст.205 ЦПК України, зокрема, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, повязане з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.ст. 15,16 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом УІІ ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.181 КАС України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

У звязку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може предявляти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Як розяснено у п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна», у разі предявлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Суд першої інстанції закриваючи провадження на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, спираючись лише на запис у Єдиному реєстрі заборон, дійшов висновку, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, натомість матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності виконавчого провадження та в рамках якого судочинства воно відкривалось.

Отже спір, що виник між сторонами, передчасно судом першої інстанції розцінений як такий, що не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд першої інстанції фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обовязків, відкривши провадження у справі не забезпечив право позивача на судовий захист, гарантований йому ст.ст.55, 124 Конституції України та передбачений ст.ст. 3, 4 ЦПК України, доводи позивача про порушення його прав залишив без належного дослідження та оцінки, а отже, без судового захисту.

При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини і, зокрема, за аналогією враховує п.39 рішення від 09 березня 2011 року у справі «Буланов та Купчик проти України», в якому звертається увага на те, що відмова суду розглядати справу у порядку цивільного судочинства не тільки позбавила заявника доступу до суду, але й поставила під сумнів авторитет судової влади.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала про закриття провадження у справі постановлена судом з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у звязку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 26 квітня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_4