Постанова № 6751965, 23.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2009 р. справа № 2а-6345/09/0570

час прийняття постанови: 11-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретаріХимич М.В.

за участю представника позивача Карабецької В.М.

представника відповідача Мороз О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами виїзної планової перевірки позивача відповідачем 20.08.2008 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000522310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 183243 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 79260,5 грн., № 0000512310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 95148 грн. та застосування штрафних санкцій і розмірі 47574 грн.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями податкового органу, вказує, що ТОВ „Морське постачання та сервіс” здійснює діяльність, яка повязана з наданням транспортно-експедиторських послуг, з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних, інших вантажів. За договором № 01/03 від 01.02.2004 р. позивач прийняв зобовязання з організації та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування замовника компанії „Med Black Shipping”. На виконання умов договору позивач уклав договір № 15/10 від 15.10.2006 р. на перевезення вантажів з ПП ОСОБА_1 ПП ОСОБА_1 протягом 2007-2008 років надав послуги позивачу з перевезення вантажів, про що були підписані акти про надання послуг на загальну суму 279871 грн. На виконання умов договору позивачем було перераховано ПП ОСОБА_1 279871 грн. Для своєчасної доставки вантажів ПП ОСОБА_1 був укладений договір з іншим перевізником ПП ОСОБА_1, який фактично здійснював перевезення вантажів позивача.

Факт отримання послуг від ПП ОСОБА_1 підтверджується актами про надані послуги, а тому висновок податкового органу про відсутність документів, які підтверджують ці витрати, не відповідає дійсності. Крім того, той факт, що ПП ОСОБА_1 надав послуги не власними силами, а із залученням іншого перевізника ПП ОСОБА_1, не є підтвердженням доводів податкового органу, оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо права субєкта підприємницької діяльності надавати послуги не власними силами.

Також позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо нікчемності угоди, укладеної з ПП ОСОБА_1, з причини відсутності у нього ліцензії на надання послуг з перевезення вантажів, оскільки фактично послуги надавались ПП ОСОБА_1

Крім того, позивачем був укладений договір з № 26/ТЕ від 31.01.2005 р. з УДЦТС Ліски, на виконання якого останній надавав послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту. Позивач проводив оплату наданих послуг. Податковий орган вважає, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат автопослуги, отримані від УДЦТС Ліски, в сумі 453142,84 грн., оскільки витрати не підтверджені товарно-транспортними накладними.

Позивач стверджує, що примірники товарно-транспортних накладних не можуть зберігатися у нього, оскільки в даних правовідносинах він не є вантажовідправником, перевізником, вантажоотримувачем, а тому у відповідності до пп. 11.5 п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не має підстав для отримання такої накладної. Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою для виключення зазначених сум зі складу валових витрат.

Зазначені обставини також обумовлюють безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0000512310/0 та 0000522310/0.

Позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в яких просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, які були прийняті відповідачем за наслідками адміністративного узгодження первинних рішень, а саме: № 0000522310/1 від 17.09.2008 р., № 0000522310/2 від 10.12.2008 р., № 0000522310/3 від 09.02.2009 р., № 0000522310/4 від 15.04.2009 р., № 0000512310/1 від 17.09.2008 р., № 0000672310/2 від 10.12.2008 р., № 0000672310/3 від 09.02.2009 р., № 0000672310/4 від 15.04.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем, були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки витрати щодо господарських відносин з ПП ОСОБА_1 та УДЦТС Ліски не підтверджені документально, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат. Крім того, ПП ОСОБА_1 не має ліцензії на право здійснення господарської діяльності з перевезення вантажів, а тому договір між позивачем та ПП ОСОБА_1 є нікчемним. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 15.04.1998 р. виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області (а.с. 134 т.1), внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25577841 (а.с. 133 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 117-132 т.1).

Відповідач Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Морське постачання та сервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої був складений акт № 2211/23-2/25577841 від 12.08.2008 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „Баст” вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток в загальній сумі 183253 грн., в тому числі у 2 кварталі 2007 р. 78008 грн., 3 кварталі 2007 р. 88395 грн., 4 кварталі 2007 р. 15285 грн., 1 кварталі 2008 р. 1565 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 „а” ст. 6, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 95148 грн., в тому числі у квітні 2007 р. 21304 грн., у червні 2007 р. 10564 грн., липень 2007 р. 24958 грн., серпень 2007 р. 19766 грн., вересень 2007 р. 8233 грн., жовтень 2007 р. 10683 грн., завищення суми відємного значення податку на додану вартість на суму 4135 грн. (а.с. 8-51 т.1).

На підставі даного акту Жовтневою МДПІ м. Маріуполю були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000522310/0 від 20.08.2008 р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 183253 грн. та штрафних санкцій в сумі 79260,5 грн. (а.с. 53 т.1), № 0000512310/0 від 20.08.2008 р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 95148 грн. та штрафних санкцій в сумі 47574 грн. (а.с. 52 т. 1).

За результатами адміністративного узгодження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000522310/1 від 17.09.2008 р., № 0000522310/2 від 10.12.2008 р., № 0000522310/3 від 09.02.2009 р., № 0000522310/4 від 15.04.2009 р. про визначення ТОВ „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 262513,5 грн., в тому числі, за основним платежем 183243 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 79260,5 грн. (а.с. 112, 114, 116 т.1), № 0000512310/1 від 17.09.2008 р. про визначення ТОВ „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 142722 грн., в тому числі, за основним платежем 95148 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47574 грн. (а.с. 115 т.1), № 0000672310/2 від 10.12.2008 р., № 0000672310/3 від 09.02.2009 р., № 0000672310/4 від 15.04.2009 р. про визначення ТОВ „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118717,5 грн., в тому числі, за основним платежем 79145 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39572,5 грн. (а.с. 111-113 т.1).

Позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000522310/0 від 20.08.2008 р., № 0000522310/1 від 17.09.2008 р., № 0000522310/2 від 10.12.2008 р., № 0000522310/3 від 09.02.2009 р., № 0000522310/4 від 15.04.2009 р., № 0000672310/2 від 10.12.2008 р., № 0000672310/3 від 09.02.2009 р., № 0000672310/4 від 15.04.2009 р. оскаржуються в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 20.08.2008 р., № 0000512310/1 від 17.09.2008 р. в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 79145 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 39572,5 грн.

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ „Морське постачання та сервіс” вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобовязання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартість послуг, отриманих від ПП ОСОБА_1 в розмірі 279871 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Морське постачання та сервіс” є організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність морського вантажного транспорту.

ТОВ „Морське постачання та сервіс” за договором № 01/03 від 01.02.2004 р. прийняв на себе зобовязання з організації та здійснення транспортно-експедиторського обслуговування замовника компанії „Med Black Shipping”. На виконання умов договору позивач уклав договір № 15/10 від 15.10.2006 р. на перевезення вантажів з ПП ОСОБА_1 (а.с. 62-63 т.1). Для своєчасної доставки вантажів ПП ОСОБА_1 був укладений договір з іншим перевізником ПП ОСОБА_1, який фактично здійснював перевезення вантажів позивача (а.с. т. ).

Надання ПП ОСОБА_1 послуг з перевезення вантажів підтверджено актами про надання послуг на загальну суму 279871 грн. Ця обставина визнана відповідачем в судовому засіданні, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

На виконання умов договору позивачем було перераховано ПП ОСОБА_1 279871 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по розрахунковому рахунку позивача.

Підпункт 5.3.9 п 5.3 ст. 5 цього Закону встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки витрати, понесені позивачем за договором з ПП ОСОБА_1 підтверджені відповідними актами про надання послуг та платіжними документами, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених витрат та порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач в акті перевірки фактично посилається на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з наступних підстав.

У відповідності до п. 33 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що ПП ОСОБА_1, з яким позивачем був укладений договір № 15/10 від 15.10.2006 р. на перевезення вантажів, не має ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 3.2 статті 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, встановлено, що договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

На виконання зазначених вимог та для своєчасної доставки вантажів ПП ОСОБА_1 був укладений договір з іншим перевізником ПП ОСОБА_1, який фактично здійснював перевезення вантажів позивача.

Таким чином, ані з боку позивача, ані з боку ПП ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог чинного законодавства при укладанні угоди.

Крім того, суд зауважує, що діюче законодавство України в галузі оподаткування не обмежує права субєкта підприємницької діяльності на надання транспортних послуг не власними силами, а із залученням третіх осіб.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган при проведенні перевірки вийшов за межі повноважень, наданих йому діючим законодавством.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначені ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;

5) ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

15) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16-1) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

17) надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України;

18) виконують функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування” визначено, що Головавтотрансінспекція є органом ліцензування за таким видом господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Отже, до повноважень органів державної податкової служби не входить контроль за дотриманням субєктами господарювання законодавства у сфері ліцензування.

Тому суд приходить до висновку, що податковий орган не мав повноважень на перевірку дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування контрагентами позивача, а тому відсутність у ПП ОСОБА_1 ліцензії на право здійснення перевезень не може бути підставою для не включення до складу валових витрат грошових коштів, сплачених позивачем ПП ОСОБА_1 за надання транспортних послуг.

Податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ „Морське постачання та сервіс” вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобовязання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартість послуг, отриманих від УДЦТС Ліски, в розмірі 453142,84 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами.

Суд також не погоджується з цим висновком податкового органу, з огляду на наступне.

31.01.2005 р. позивачем ТОВ „Морське постачання та сервіс” укладений договір № 26/ТЕ з УДЦТС Ліски про надання транспортних послуг. На виконання цього договору УДЦТС Ліски були надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав, а ТОВ „Морське постачання та сервіс” була проведена оплата цих послуг.

Факт оплати позивачем наданих послуг не заперечується податковим органом. Разом з тим, відсутність у позивача примірнику товарно-транспортних накладних, на думку відповідача, говорить про те, що витрати в розмірі 453142,84 грн. не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Позивач стверджує, що примірники товарно-транспортних накладних не можуть зберігатися у нього, оскільки в даних правовідносинах він не є вантажовідправником, перевізником, вантажоотримувачем, а тому у відповідності до пп. 11.5 п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не має підстав для отримання такої накладної.

Підпунктом 11.7 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В даному випадку позивач є замовником, а не вантажовідправником, а тому наявність у позивача примірників товарно-транспортних накладних не є обовязковою.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою для виключення зазначених сум зі складу валових витрат.

Позивачем надані суду товарно-транспортні накладні, які попередньо були запитані у УДЦТС Ліски.

Отже, в судовому засіданні безперечно підтверджено товарно-транспортними накладними суми витрат, сплачених позивачем УДЦТС Ліски.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки встановленні підпунктом 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обмеження щодо формування валових витрат не містять розширювального тлумачення, то наявність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують здійснення витрат є достатньою для віднесеннятакимх витрат до складу валових витрат.

Факт повязаності витрат з транспортно-експедиційних послуг з власною господарською діяльністю ТОВ „Морське постачання та сервіс” підтверджується наступним.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основним видом діяльності ТОВ „Морське постачання та сервіс” є організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність морського вантажного транспорту.

Позивач з метою отримання прибутку укладав угоди та ніс витрати щодо організації перевезення вантажів, в тому числі, за договорами з ПП ОСОБА_1 та УДЦТС Ліски.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати позивача за договорами з ПП ОСОБА_1 та УДЦТС Ліски безпосередньо повязані з власною господарською діяльністю ТОВ „Морське постачання та сервіс”.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведена законність визначення податкового зобовязання з податку на прибуток.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та нарахування фінансових санкцій.

Що стосується визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 „а” ст. 6, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 95148 грн., в тому числі у квітні 2007 р. 21304 грн., у червні 2007 р. 10564 грн., липень 2007 р. 24958 грн., серпень 2007 р. 19766 грн., вересень 2007 р. 8233 грн., жовтень 2007 р. 10683 грн., завищення суми відємного значення податку на додану вартість на суму 4135 грн. (а.с. 8-51 т.1).

Рішенням про розгляд повторної скарги ДПІ у м. Маріуполі від 13.11.2008 р. № 23221/10/25-013 (а.с. 92-100 т.1) скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 20.08.2008 р. ( № 0000512310/1 від 17.09.2008 р.) за платежем податок на додану вартість в частині 24004,5 грн., в тому числі за основним платежем на 16003 грн., за штрафними санкціями на 8001,5 грн. При цьому податковий орган погодився з відсутністю порушень з боку ТОВ „Морське постачання та сервіс” вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 „а” ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Отже, спірним питанням є встановлення податковим органом завищення податкового кредиту на 80446 грн. в частині неправомірного включення, на думку відповідача, до складу валових витрат вартості автопослуг, отриманих від УДЦТС Ліски в розмірі 453142,84 грн., які не підтверджені відповідними документами та не повязані з подальшим використанням у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даним судовим рішенням встановлена безпідставність висновків податкового органу про не повязаність витрат з оплати транспортних послуг УДЦТС Ліски в розмірі 453142,84 грн. з власною господарською діяльністю ТОВ „Морське постачання та сервіс”. Тому безпідставним є й визначення податкових зобовязань позивачу з податку на додану вартість в сумі 79145 грн.

У відповідності до підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В даному випадку позивач придбавав послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, тому суми сплаченого податку у звязку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення ТОВ „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39572,5 грн.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобовязань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та податок на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя, № 0000522310/0 від 20.08.2008 р., № 0000522310/1 від 17.09.2008 р., № 0000522310/2 від 10.12.2008 р., № 0000522310/3 від 09.02.2009 р., № 0000522310/4 від 15.04.2009 р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 262513,5 грн., в тому числі, за основним платежем 183243 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 79260,5 грн.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя, № 0000512310/0 від 20.08.2008 р., № 0000512310/1 від 17.09.2008 р., в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 79145 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкціями в розмірі 39572,5 грн.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000672310/2 від 10.12.2008 р., № 0000672310/3 від 09.02.2009 р., № 0000672310/4 від 15.04.2009 р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118717,5 грн., в тому числі, за основним платежем 79145 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39572,5 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське постачання та сервіс” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 28 вересня 2009 р.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шальєва В.А.