Рішення № 67518864, 27.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1563/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.

при секретарі Ярохмедові Є.О.

у відкритому судовому засіданні

розглянула апеляційну скаргу Одеського обласного управління водних ресурсів державного агенства водних ресурсів України

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2016р.

по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного управління водних ресурсів державного агенства водних ресурсів України, начальника Одеського обласного управління водних ресурсів державного агенства водних ресурсів України,

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2015 року було задоволено позов ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказане рішення є чинним (а.с.39-41).

На підставі наказу №90-ос від 25.11.2015 року позивач був поновлений на роботі на посаді в.о. заступника начальника - начальника відділу єксплуатації насосних станцій та групових водопроводів.

На підставі наказу № 91-В позивач був направлений у відпустку з 27.11.2015 року по 24.03.2016 року включно за період 2013-2015р.

На підставі наказу №105 від 26.11.2015 року були внесені зміни в штатний розпис управління та скорочена чисельність працівників «скоротити з 26.02.2016 року посаду заступника начальника - начальника відділу єксплуатації насосних станцій та групових водопроводів».

26.11.2015 року, тобто, у період знаходження на роботі, до початку відпустки, позивачу було вручено повідомлення попередження про скорочення посади, яку він обіймав, з 26.02.2016 року, запропанована посада провідного інженера відділу використання водних ресурсів і моніторинга вод на період находження у відпустці по догляду за дитиною основного працівника.

25.03.2016 року позивач після відпустки вийшов на роботу і був ознайомлений з наказом від 24.03.2016 року №23-ос щодо свого звільнення на підставі п.1ст.40 КЗпП України. Є узгодження з головою профспілковорго комітету апарату облводресурсів (протокол №1 вд 11.01.2016 рік)

З наказам про звільнення від 24.03.2016 року №23-ос позивач не погоджується, посилаючись на те, що був звільнений з 24.03.2016 року у період знаходження у відпустці. Крім того, вважає, що на час звільнення йому не було запропановано вакантні посади.

Уточнив позовні вимоги просив:

скасувати наказ №23-ос від 24.03.2016 року про звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст.40 КЗпП України; поновити його на посаді в.о. заступника начальника начальника відділу єксплуатації насосних станцій та групових водопроводів; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; у відшкодування моральної шкоди стягнути 20000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішенням суду першої інстанції від 04.11.2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано наказ №23-ос від 24.03.2016 року про звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст.40 КЗпП України; поновлено позивача на посаді в.о. заступника начальника - начальника відділу єксплуатації насосних станцій та групових водопроводів Одеського обласного управління водних ресурсів державного агенства водних ресурсів України; стягнуто з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу 34305,46 грн., рішення в частині поновлення на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітка у розмірі 4360,26 грн. призначено до негайного виконання; стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20000грн.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с.74-75).

Ухвалою суду першої інстанції від 24.11.2016 року розглянута заява позивача щодо уточнення назви відповідача (а.с.85-86).

Ухвалою суду першої інстанції від 24.11.2016 року виправлена описка в судовому рішенні шляхом виключення з назви відповідача словосполучення - державне агенство водних ресурсів України (а.с.90-91).

В апеляційній скарзі апелянт, Одеське обласне управління водних ресурсів просить скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу 34305,46 грн., в частині відшкодування суми моральної шкоди 20000 грн., постановити нове рішення в цій частині вимог про відмову в позові. Представник відповідача зазначила, що рішення місцевого суду в частині скасування наказу №23-ос від 24.03.2016 року про звільнення ОСОБА_2 по п.1 ст. 40 КЗпП України, поновлення позивача на посаді виконано.

В апеляційному суді представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач ОСОБА_2 надав свої заперечення, вважає рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди обгрунтованим та законним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, доводи скарги, звперечення на неї, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами КЗпП України.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2015 року було задоволено позов ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказане рішення є чинним (а.с.39-41). На підставі наказу №90-ос від 25.11.2015 року позивач був поновлений на роботі на посаді в.о. заступника начальника - начальника відділу єксплуатації насосних станцій та групових водопроводів Одеського обласного управління водних ресурсів.

На підставі наказу № 91-В позивач був направлений у відпустку з 27.11.2015 року по 24.03.2016 року включно за період 2011-2015р. тривалістю 116 календарних днів на період з 27.11.2015 року по 24.03.2016 року включно. Наказом Облводресурсів від 24.03.2016 року №23-с ОСОБА_2 було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення ОСОБА_2 було проведено у період його знаходження у відпустці, що є грубим порушенням вимог трудового законодавства (а.с.12). Відповідно до вимог трудового законодавства не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноважденого ним органу, у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Враховуючи вимоги діючого трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування наказу від 24.03.2016 року №23-с про звільнення ОСОБА_2 і поновив його на роботі.

Рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, відповідач не оскаржує.

Судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34305,46 грн., у відшкодування моральної шкоди стянуто 20000 грн. Задовольнивши позов в цій частині, суд посилався на те, що відповідач визнав незаконність звільнення позивача у період його перебування у відпусці. При розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд прийняв до уваги розрахунок, який надав позивач. Суд посилався на те, що позивач внаслідок незаконного звільнення зазнав моральні страждання, які суд оцінив у 20000 грн. Колегія з висновком суду першої інстанції в цій частині вимог не погоджується.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи правову позицію Верховного Суду України в постанові від 14.09.2016р. за справою №6-419цс 16 щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу зазначено, що з урахуванням норм статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, пердбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто дню звільнення. Якщо протягом останніх двох років календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Суд першої інстанції при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу вимоги Постанови №100 до уваги не прийняв, що дає підставу для зміни рішення в частині суми, що стягується на користь позивача.

Загальний розмір суми за час вимушеного прогулу з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати складає 11628,34 грн. (розрахунок додається). На підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2016 року відповідач вже сплатив позивавчу 4630,26 грн. (копія платіжного доручення №410 від 24.11.2016 року в справі), посилаючись на те, що це сума середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню і стягненню.

Колегія дійшла висновку змінити рішення, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11628,34 грн. врахувавши, що у вказану суму включається сума 4630,26 грн., яку відповідач сплатив на користь позивача, як заробітну плату за одини місяць. З вказаної суми середнтого заробітка за час вимушеного прогулу стягуються обовязкові платежі до державного бюджету. При визначенні суми моральної шкоди, колегія врахувала, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог трудового законодавства у період перебування у відпустці (в останній день). В той же час враховується, що відповідач, Одеське обласне управління водних ресурсів позов визнало, поновило позивача на роботі, що підтверджується відповідним наказом, тому колегія дійшла висновку зменшити суму у відшкодування моральної шкоди до 1000 грн.

При визначенні вказаної суми звертається увага на обставини останнього періода роботи позивача. На підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2015 року позивача було поновлено на роботі у Одеському обласному управлінні водних ресурсів. Для виконання вказаного рішення в Управлінні була введена посада заступника начальника- начальника відділу насосних станцій та групових водопроводів. Наказом №90-ОС від 25.11.2015 року ОСОБА_2 поновлено на вказаній посаді. Приступивши до роботи 26.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про надання йому щорічної відпустки за 2011-2015 роки. Наказом від 26.11.2015 року №91-В ОСОБА_2 надано відпустку за 2011-2015 роки тривалістю 116 календарних днів у період з 27.11.2015р. по 24.03.2016р. Внаслідок незаконного звільнення в останній день відпустки, відповідач визнав допущені ним порушення при звільненні і після ухвалення судового рішення від 04.11.2016 року поновив позивача на роботі. На теперішній час позивач в Управлінні не працює, звільнився.

Враховуючи зазначене вище, рішення суду в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суми у відшкодування моральної шкоди змінюються, відповідно до вимг ст. 314 ЦПК України ухвалюється нове рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п 3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу представника Одеського обласного управління водних ресурсів задовольнити частково, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Одеського обласного управління водних ресурсів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Одеського обласного управління водних ресурсів (01038950) на користь ОСОБА_2 ( ідент. код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11628,34 грн. з відрахуванням із вказаної суми обовязкових платежів до державного бюджету.

Стягнути з Одеського обласного управління водних ресурсів (01038950) на користь ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішення суду в частині стягнення грошової суми у розмірі 4630,26 грн. підлягає нагайному виконанню.

Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_3

ОСОБА_4