Ухвала суду № 67517528, 03.07.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1423/16-ц 03.07.2017 03.07.2017 03.07.2017

Провадження №22-ц/784/1431/17

Справа №481/1423/16-ц

Провадження №22-ц/784/1431/17 Головуючий суду 1-ї інстанції - Сябренко І.П.

Категорія - 57 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

03 липня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - Самчишиної Н.В.,

Суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання недійсними окремих умов кредитного договору та стягнення суми сплаченої комісії,

встановила:

28 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») про визнання недійсними окремих умов кредитного договору та здійснення перерахунку сплаченої суми комісії на рахунок тіла кредиту.

Позивач зазначала, що 04 лютого 2015 року між нею та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 500970943, згідно з умовами якого вона отримала кредит 31 032 грн. 89 коп. на умовах сплати 15,99 % річних за користування кредитними коштами та з кінцевим терміном повернення 05 лютого 2020 року.

Посилаючись на те, що умовами вказаного кредитного договору, крім сплати процентів, також передбачено й комісійну винагороду за управління кредитом в розмірі 1,89 % від початкової суми кредиту щомісячно, яка є несправедливою та такою, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», уточнюючи позовні вимоги, позивач просила визнати недійсними п. 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3, 2.8.4 пункту 2.8 розділу 1 кредитного договору № 500970943 від 04 лютого 2015 року та стягнути з ПАТ «Альфа-Банк» суму сплаченої комісії за нікчемною умовою кредитного договору в сумі 15 249 грн. 52 коп. або іншій сумі на день постановлення рішення.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 суму сплаченої комісії за нікчемною умовою кредитного договору №500970943 від 04 лютого 2015 року (п.п. 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3, 2.8.4 пункту 2.8 роздій №1), в розмірі 15 249 грн. 52 коп. Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в сумі 1 600 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

-2-

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення банком щомісячної комісії суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що 04 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір згідно з умовами якого позивач отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 31 032 грн. 89 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,99 % річних, з терміном повернення до 05 лютого 2020 року. Також умовами вищевказаного кредитного договору передбачено сплату позивачем ПАТ «Альфа-Банк» комісійної винагороди щомісячно, відповідно до графіка сплати комісійної винагороди, за управління кредитом у розмірі 1,89 % від початкової суми кредиту та за переказ коштів (пп. 2.8., 2.8.1 - 2.8.4). Позивачем сплачено 15 249 грн. 52 коп. зазначеної винагороди.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов вказаного кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно із ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 визначено, що положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача

-3-

тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

З кредитного договору вбачається, що управління кредитом є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Між тим, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, банком не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нарахував, а позивач сплатила комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року справа № 6-1746цс16, яка відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.

За таких обставин, суд першої інстанції врахувавши вищезазначену правову позицію Верхового Суду України та встановивши, що передбачена умовами кредитного договору щомісячна сплата комісійної винагороди за управління кредитом в розмірі 1,89 % річних від початкової суми кредиту та за переказ платежів є несправедливою умовою договору та відповідно до положень ч. 4 ст.11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_3 та встановлення нікчемності правочину, із застосуванням наслідків недійсності кредитного договору в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника позивача з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова