Ухвала суду № 67515573, 27.06.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9724/17

н/п 2/640/2567/17

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"27" червня 2017 р.Суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Братеницьке» про стягнення компенсації за трудовим договором, -

встановив :

26.06.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач в особі адвоката ОСОБА_2 просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Братеницьке» на користь ОСОБА_1 грошову в суму в розмірі 7806000 гр. в якості штрафу за розірвання договору.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд прийшов до наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що подана позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 119 ЦПК України, відповідно до вимог якої, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

За загальним правилом, визначеним у ч. 2 ст. 109 ЦПК України, п озови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України, в якій передбачена підсудність справ за вибором позивача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно вимог ст. 115 ЦПК України, передбачені наслідки порушення правил підсудності, а саме, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Позивач зазначає в позові адресою свого мешкання адресу: АДРЕСА_1. Проте, даних на підтвердження того, що вказана адреса є зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, як те зазначено в ч. 1 ст. 110 ЦПК України, до суду не надано.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Тобто, вказаною нормою не передбачено направлення судом такого запиту стосовно фізичної особи, яка є позивачем у справі.

Згідно ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог у статтях 119-120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Братеницьке» про стягнення компенсації за трудовим договором - залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Розяснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

районного суду м. Харкова С.О. Муратова