Постанова № 67514359, 29.06.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/757/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомиирської області в складі:

головуючого судді Дубовік О. М.,

при секретарі Поліщук І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач у порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 12 червня 2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних із виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених із військової служби від 27 січня 2017 року №?7, зобовязати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому дану одноразову грошову допомогу та подати звіт про виконання прийнятої на його користь постанови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що має ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних із виконанням обовязків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії та набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому інвалідності відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №?975. У встановленому порядку позивач звернувся з заявою до Міністерства оборони України для виплати даної допомоги, однак рішенням комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено в призначенні згаданої допомоги. Вважає, що відповідачем порушене його право на соціальний захист.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не зявились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 8889).

Представником відповідача в процесі розгляду справи було подано заперечення на позовну заяву (а.с. 48-49) та пояснення по справі (а.с. 52-56), згідно яких Міністерство оборони України не погоджується з позовними вимогами, оскільки вони суперечать положенням чинного законодавства України на момент виникнення спірних правовідносин та є необґрунтованими, у звязку з тим, що група інвалідності позивачу була встановлена з 12 червня 2011 року та в матеріалах справи відсутня інформація про настання інвалідності в період проходження позивачем військової служби, а також не надано документа про обставини поранення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи і відповідно ним правовідносини.

Встановлено, що позивач проходив військову службу з 10 листопада 1978 року по 20 листопада 1980 року (а.с. 18).

З довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату № Г/187 від 30 травня 2011 року вбачається, що позивачу встановлено статус учасника бойових дій, як військовослужбовцю, який проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії та приймав участь у бойових діях із 27 січня 1980 року по 24 червня 1980 року (а.с. 21).

Як вбачається з Висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи під час огляду позивача були виявлені рубці, які є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році (а.с. 2425).

З Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони (Протокол №?1004 від 02 червня 2011 року) вбачається, що поранення, контузія, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії (а.с. 23).

Згідно з Випискою з акта огляду МСЕК серії 10ААА №?732615 від 23 серпня 2011 року Житомирської обласної медико-соціальною експертною комісією №?2 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 серпня 2011 року, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії (а.с. 26).

З Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №?206498 від 23 червня 2015 року вбачається, що під час повторного огляду Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №?2 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно з 12 червня 2015 року, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії (а.с. 27).

07 квітня 2016 року позивач звернувся з заявою до Військового комісаріату Житомирського ОМВК із заявою з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням з 12 червня 2015 року ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії, долучивши до заяви, зокрема, вищезгадані довідки МСЕК про встановлення йому інвалідності, витяг із протоколу ЦВЛК та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи (а.с. 29).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених із військової служби №?42 від 03 червня 2016 року комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про необхідність направлення їх на доопрацювання, оскільки немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби (а.с. 30).

30 серпня 2016 року Житомирським окружним адміністративним судом ухвалено постанову, якою визнано протиправним та вирішено скасувати вищезазначене рішення від 03 червня 2016 року, зобовязано розглянути питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги (а.с. 3334).

03 листопада 2016 року позивач повторно звернувся із заявою до Військового комісаріату Житомирського ОМВК з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням з 12 червня 2015 року ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії, долучивши до заяви, зокрема, вищезгадані довідки МСЕК про встановлення йому інвалідності, витяг із протоколу ЦВЛК та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи (а.с. 37).

27 січня 2017 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаціонних сум, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у звязку зі встановленням йому інвалідності понад трьохмісячний строк після звільнення з військової служби та зміни групи інвалідності понад дворічний термін; окрім цього, на думку комісії, заявником не було подано документ, що свідчить про обставини поранення (а.с. 3839).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №?2011XII (далі - Закон України №?2011XII).

Відповідно до п. 4 ч. 2 Закону України №?2011XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Зі змісту частини 1 статті 16-2 Закону вбачається, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобовязаний та резервіст) визначає, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №?975, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №?975).

Пунктом 3 Порядку №?975 установлено, що в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Зі змісту п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №?975 вбачається, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №?975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку №?975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Частиною 8 статті 163 Закону України №?2011XII установлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років із дня виникнення в них такого права.

Судом встановлено, що ІІІ групу інвалідності позивач отримав уперше з 15 серпня 2011 року, одноразову грошову допомогу не отримував. ІІ група інвалідності встановлена позивачу з 12 червня 2015 року.

З огляду на вказане, дія вищенаведеного Порядку поширюється на позивача, оскільки інвалідність ІІ групи було встановлено позивачу з 12 червня 2015 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №?975, якою затверджено Порядок №?975, набрала чинності з 24 січня 2014 року.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (справа №?21563-а-14 від 10 березня 2015 року), яка відповідно до ст. 2442 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Стосовно Висновку Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаціонних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги щодо неподання документу, що свідчить про обставини поранення, суд зазначає наступне.

Оскільки законодавством не визначена форма документу, що свідчить про причини та обставини поранення, контузії, захворювання, такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення, контузії, захворювання.

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. №?402 (далі Положення №?402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК із цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення зі Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби в даний час, для встановлення характеру й давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження в лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом із довідкою про проходження військової служби й перебування в частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими й медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №?402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних із виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (зі змінами), далі Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Судом встановлено, що проводилося судово-медичне обстеження позивача для визначення причинного звязку отриманих поранення, контузії, захворювання під час військової служби в країнах, де велися бойові дії, за результатами якої складено Висновок спеліаліста в галузі судово-медичної експертизи №?436/Ж від 31 травня 2011 року, згідно з яким у позивача виявлено рубці, які є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році (а.с. 2425).

Саме на підставі даного висновку Центральна військово-лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони прийняла рішення, яким встановлено, що поранення, контузія, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №?436/Ж від 31 травня 2011 року та Витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №?1004 від 02 червня 2011 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, засвідчують відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення, контузії, захворювання і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 22 січня 2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України №?2011XII та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №?975 від 25 грудня 2013 року.

Стосовно доводів відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву про те, що зобовязання нарахувати та виплатити допомогу є формою втручання у виключну компетенцію Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає, що таке зобовязання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є втручанням у виключну компетенцію Міністерства оборони України, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання призначення допомоги, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії, тобто, зобов'язує його діяти в спосіб, на підставі та в межах повноважень відповідними нормативними актами.

Отже, на переконання суду, з метою відновлення порушених прав позивача, слід зобовязати Міністерство оборони України вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 16, 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Закону України №?2011XII, Порядком № 975, Положенням № 402, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 12 червня 2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності, осіб, звільнених з військової служби від 27 січня 2017 року № 7.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме 12 червня 2015 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання даної постанови протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

Постанова суду вступає в законну силу після спливу строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. М. Дубовік