Постанова № 6751310, 25.06.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2009 р.                                                                       справа № 2а-5883/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі                     Гумуржи Т.В.

за участю

представників позивача Гусак О.М., Рева І.В.

представників відповідача                    Костомарової О.В., Говгаленко Ч.В.,

Ганжи Д.П., Вовненка Ю.І.          

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» звернулося до суду з позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними рішень, позовні вимоги мотивує наступним.

Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт № 159-23-З/34782288 від 23.01.2009 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.12.2009 року №0000112341/0 на суму 21700,05 грн., від 11.02.2009 року №0000122341/0 на суму 17359,50 грн., від 11.02.2009 року № 0000102341/0 на суму 341,70 грн., виставлена перша податкова вимога від 05.03.2009 року №1/75, друга податкова вимога від 27.04.2009 року №2/131, які позивач вважає протиправними з огляду на те, що висновки відповідача про відсутність у позивача наміру використовувати товар у власній господарській діяльності, на підставі укладених договорів, є необґрунтованими, оскільки всі операції по укладеним договорам підтверджені оригіналами необхідних первинних та бухгалтерських документів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги змінили та просили визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 11.12.2009 року №0000112341/0 на суму 21700,05 грн., від 11.02.2009 року №0000122341/ на суму 17359,50 грн., від 11.02.2009 року № 0000102341/0 на суму 341,70 грн., першу податкову вимогу від 05.03.2009 року №1/75, другу податкову вимогу від 27.04.2009 року №2/131, рішення №10/24/34782288 від 28.05.2009 року, скасувати реєстрацію податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №8726634, надали пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» здійснює господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що видане 13.12.2006 року, Статуту.

Відповідно до довідки №03-78-245 з ЄДРПОУ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» здійснює наступні види діяльності за КВЕД:

51.55.0 - оптова торгівля хімічними продуктами

51.90.0 - інші види оптової торгівлі

74.14.0 - консультування з питань комерційної діяльності та управління

74.87.0 - надання інших комерційних послуг

Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складений акт № 159-23-3/34782288 від 23.01.2009 року.

Перевіркою встановлені та в акті перевірки зафіксовані порушення, а саме:

-          п 5.1, п. п 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п. п 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97 - ВР із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14467 грн., у тому числі три квартали 2007 року - 14467 грн.; 2007 рік - 14467 грн.

-           п. п 7.2.3 п.7.2 ст.7, п. п 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. п 7.5.1 п. 7.5 ст.7 , п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11573 грн., у тому числі вересень 2007 року - 11573 грн.;

-          ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори», «Положення про комунальний податок», затвердженого рішенням Горлівської міської Ради народних депутатів від 22.01.1998р. № XXII/12-5 із змінами та доповненнями, підприємством не надано до Горлівської ОДПІ розрахунок по комунальному податку та не нарахований комунальний податок за IV квартал 2006 року в сумі 1,70 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2009 року №0000112341/0 на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2170,05 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 14467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7233,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.02.2009 року №0000122341/0 на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в сумі 17359,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 11373,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5786,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.02.2009 року № 0000102341/0 на підставі підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з комунального податку в сумі 341,70 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 340,00 грн.

Позивач оскаржує зазначені рішення повністю, посилаючись на помилкове застосування відповідачем положень законодавства та, як слідство, протиправність визначення суми податкових зобов’язань відповідно до пп. 17.1.1, 17.1.2, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

По податковому повідомленню-рішенню від 11.12.2009 року №0000112341/0, від 11.02.2009 року №0000122341/0 суд зазначає наступне.

Як вважає податкова інспекція, позивачем у 3 кварталі 2007 року (липень) безпідставно включене до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на суму 57867 грн., отриманих від ТОВ «Укрхімтрейд», але які використані не у господарській діяльності, отже не пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки відповідно до видаткової накладної № 19-09-07/1 від 19.09.2007 року на суму 57866,67 грн. (62 тонни), податкова накладна від 12.09.2007 року № 605 на суму 57866,67 грн., ПДВ 11573,33 грн., залізнична накладна, яка підтверджує факт перевезення товару відсутня, що призвело до завищення валових витрат підприємства у Декларації з податку на прибуток за три квартали 2007 року на суму 57867 грн.

Крім того, як вважає податкова інспекція, позивачем віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2007 року суму податку на додану вартість від придбаного товару, отриманого від ТОВ «Укрхімтрейд» у вересні 2007 року на суму 11573 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки позивачем документально не підтверджено отримання у вересні 2007 року товарів на загальну суму 69440 грн., у т.ч. ПДВ 11573,33 грн., від постачальника ТОВ «Укрхімтрейд», внаслідок чого не можливо встановити зв'язок вказаних господарських операцій із господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту підприємства у Декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року на суму 11573 грн.

Суд вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Аналіз акту перевірки посвідчує встановлення відповідачем порушень за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, а саме з ТОВ «Укрхімтрейд» та ТОВ «Тарханкут АГРО».

Так, між ТОВ «Укрхімтрейд» (Постачальник) та ТОВ «Сім Львів» (Замовник) укладений договір поставки № 31/07/07-ХИМ від 31.08.2007 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язаний поставити Замовнику, а Замовник прийняти та оплатити аміачну селітру у кількості 124,00 т., загальною сумою 128712,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Так, між ТОВ «Укрхімтрейд» (Постачальник) та ТОВ «Сім Львів» (Замовник) укладений договір поставки № 11/09/07-ХИМ від 11.09.2007 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язаний поставити Замовнику, а Замовник прийняти та оплатити аміачну селітру у кількості 310,00 т., загальною сумою 347200,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Так, між ТОВ «Сім Львів» (Продавець) та ТОВ «Тарханкут АГРО» (Покупець) та укладений договір купівлі-продажу № 14АС-0907 від 11.09.2007 року, відповідно до умов якого Продавець зобов’язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити аміачну селітру у кількості 310,00 т., загальною сумою 366730,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Стаття 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає об’єкт оподаткування як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Стаття 5 наведеного Закону визначає склад та порядок формування валових витрат. Відповідно до п.5.1 даної статті валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Умови договорів поставки та купівлі продажу були виконані у повному обсязі, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, а саме:

по договору поставки № 11/09/07-ХИМ від 11.09.2007 року;

-          рахунок-фактура №11-09-07/1 від 11 вересня 2007 року на суму 347200 грн. з ПДВ;

-          оригіналом платіжного доручення №208 від 12 вересня 2007 року на перерахування грошових коштів в сумі 347200грн. з ПДВ на користь ТОВ «Укрхімтрейд»;

-          оригіналом податкової накладної №605 від 12.09.2007 року, виданої ТОВ «Укрхімтрейд» на суму 347200 грн.;

-          оригіналом видаткової накладної №19-09-07/1 від 19 вересня 2007р. на суму 57866,67 грн. без ПДВ, підписаної уповноваженими представниками ТОВ «Сім Львів» та ТОВ «Укрхімгрсйд» та скріпленої печатками підприємств;

-          копією залізничної квитанції №О9797702.

по договору купівлі-продажу № 14АС-0907 від 11.09.2007 року:

-          оригіналом рахунку №34АС-0907 від 11 вересня 2007 року на суму 366730 грн. з ПДВ;

-          оригіналом реєстру кредитових платежів від 12.09.2007р., виданого Горлівським відділенням філії ЗАТ «ПУМБ» у м. Донецьку;

-          оригіналом податкової накладної №33 від 12.09.2007 року, виданої ТОВ «Сім Львів» на суму 366730 грн.;

-          оригіналом видаткової накладної №77 від 19 вересня 2007р. на суму 73346 грн. з ПДВ, підписаної уповноваженими представниками ТОВ «Сім Львів» та ТОВ «Тарханкут-Агро» та скріпленої печатками підприємств;

-          копією залізничної квитанції №09797702;

-          актом приймання-передачі вагонів №09-07/34864475 від 20.09.2007р. на суму постачання 366730 грн. з ПДВ.

З наведено виходить, що позивачем правомірно у 3 кварталі 2007 року (липень) включені до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на суму 57867 грн., отриманих від ТОВ «Укрхімтрейд».

Суд вважає, що порушення позивачем порядку формування валових витрат матеріалами справи не доведено.

Таким чином, суд вважає визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2009 року №0000112341/0 суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 14467,00 грн. таким, що не ґрунтується на законодавстві.

Щодо визначених спірним податковим повідомленням рішенням штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі й на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то відсутність підстав для визначення податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки , сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу визначені , як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат виробництва включаються у відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.п.5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, всі суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Висновки податкового органу щодо позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у вересні 2007 року суд вважає незаконними. Податковий кредит сформований позивачем правомірно на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки він складений із сум податків, сплачених позивачем у звітному періоді у зв’язку з придбанням послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

З наведеного виходить, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість від придбаного товару, отриманого від ТОВ «Укрхімтрейд» у вересні 2007 року на суму 11573 грн.

Таким чином, суд вважає визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.02.2009 року №0000122341/0 суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в сумі 11373,00 грн. таким, що не ґрунтується на законодавстві.

Щодо визначених спірним податковим повідомленням рішенням штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі й на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то відсутність підстав для визначення податкових зобов’язань позивача з податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

По податковому повідомленню-рішенню від 11.02.2009 року № 0000102341/0 суд зазначає наступне.

Як вважає податкова інспекція, позивачем не надано до Горлівської ОДПІ розрахунок по комунальному податку та не нарахований комунальний податок за IV квартал 2006 року за 1 працівника (Гусак Олену Михайлівну - наказ про призначення на посаду від 13.12.2006 року № 1к-06) в сумі 1,70 грн.

Суд вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Статтею 15 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" та статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (із змінами та доповненнями) до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок, який є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Згідно із статтею 15 вищезазначеного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 23 Декрету № 56-93 комунальний податок сплачують юридичні особи за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше ніж 10 % оподатковуваного доходу (прибутку).

Тобто, для обов’язку сплати комунального податку необхідною умовою є наявність доходу (прибутку), що залишається в розпорядженні підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2006 році позивач не мав доходу (прибутку), за наявності і за рахунок якого він зобов'язаний сплачувати комунальний податок, що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства за 2006 рік.

Таким чином, суд вважає визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням рішенням від 11.02.2009 року № 0000102341/0 суми податкового зобов’язання з комунального податку в сумі 1,70 грн. таким, що не ґрунтується на законодавстві.

Щодо визначених спірним податковим повідомленням рішенням штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі й на підставі підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то відсутність підстав для визначення податкових зобов’язань позивача з комунального податку обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними першої податкової вимоги від 05.03.2009 року №1/75, другої податкової вимоги від 27.04.2009 року №2/131, рішення №10/24/34782288 від 28.05.2009 року, скасування реєстрації податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №8726634 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання та податковий борг - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2 цього пункту.

Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 цього Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням значеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до п.п. 5.2.4. п. 5.2 ст. 5 цього Закону, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пп. 6.2.1, пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього Закону податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги лише у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішенням від 11.02.2009 року №0000122341/0 оскаржене до суду, тобто сума податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в сумі 17359,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 11373,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5786,50 грн. є неузгодженою.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» право податкової застави виникає у разі:

- неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Інших підстав виникнення права податкової застави законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про безпідставне надіслання на адресу позивача першої та другої податкової вимог з повідомленням про виникнення права податкової застави на всі активи позивача та неправомірне внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна всіх активів позивача за №8726634.

Щодо спірного рішення N 10/24/34782288 від 28.05.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яке прийняте в порядку пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (тут і надалі - у редакції, яка була чинною на момент прийняття Інспекцією рішення N 117/24 від 10.06.2002 р.) у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

З наведеної норми вбачається, що рішення податкового органу про продаж активів платника податків повинно бути підписано керівником цього податкового органу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи положення частини четвертої пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 19 Конституції України, суд вважає, що підписання заступником начальника О.А.Воронцовою рішення Інспекції N 10/24/34782288 від 28.05.2009 року про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу здійснено ним з перевищенням повноважень.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що доказів призначення заступника начальника Інспекції виконуючим обов'язків начальника Інспекції відповідачем не надано.

Крім того, як вбачається з приписів пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу.

Виходячи з вищевикладених положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд дійшов до висновку, що відповідач не має права на примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення податкового боргу, сума якого не є попередньо узгодженою. Оскільки сума податкового боргу позивача є не узгодженою, отже, відповідач не може застосувати до нього заходи, направлені на погашення заборгованості, що передбачені в ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до переконання, що оскаржувані рішення відповідача є протиправним, оскільки в процесі прийняття рішення суб’єктом владних повноважень були допущені порушення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними рішень – задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 11.12.2009 року №0000112341/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2009 року №0000122341/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2009 року № 0000102341/0.

Визнати недійсною першу податкову вимогу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 05.03.2009 року №1/75.

Визнати недійсною другу податкову вимогу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 27.04.2009 року №2/131,

Визнати недійсним рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції N 10/24/34782288 від 28.05.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу

Зобов’язати Горлівську об’єднану державну податкову інспекцію звільнити активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» з податкової застави, що зареєстрована відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 8726634 від 19.05.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім Львів» судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кошкош О.О.