Постанова № 6751277, 27.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1253/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю

представника позивача                                        Леонова С.В.

представника відповідача-1                              Головіна О.М.

представника відповідача-2                              Вертела М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Східної митниці

Головного Управління Державного казначейства у м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, суд ,-

В С Т А Н О В И В:

22.01.2009 року, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» звернувся до суду з позовом до Східної митниці, Головного Управління Державного казначейства у м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.08.2008 р. декларантом ТОВ «ЕТС» було заявлено митного оформлення декларацію на вантаж: екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м, фактурна вартість якого складає 950217 грн. 54 коп. за курсом НБУ на момент подання до митного оформлення (4,8457 грн. за 1 долар США). Під час митного оформлення товару, інспектором митниці було витребувано додаткові документи, для підтвердження митної вартості.

29.08.2008 р., декларант повідомив інспектора митниці, про неможливість подання додаткових документів для підтвердження митної вартості впродовж 10 (десяти) календарних днів, передбачених п. 15 «порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

29 серпня 2008 р., відповідачем – 1 було прийняте рішення про визначення митної вартості товару у сумі 1127812 грн. 45 коп. за курсом НБУ на момент прийняття рішення – 4,8457 грн. за 1 долар США. Різниця між заявленою декларантом фактурною вартістю та вартістю визначеною рішенням митного органу становить 177594 грн. 91 коп. переплата ПДВ згідно ВМД № 700020009\8\006911 за курсом НБУ, станом на 01 вересня 2008 р. склала 35522 грн. 64 коп.

26 серпня 2008 р., позивач звернувся до відповідача – 1 з заявою про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання згідно положенням ст. 264 Митного кодексу України.

29 серпня 2008 р., відповідач – 1 надав свій дозвіл на митне оформлення для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання – шляхом сплати до державного бюджету обов’язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом.

Товар було випущено у вільний обіг, згідно ВМД № 700020009\8\006911, 01.09.2008 р.

Позивач вказує, що ним було зібрано та подано до відповідача – 1 пакет документів, витребуваний згідно декларації митної вартості № 700020009\8\006840, що підтверджується супровідним листом № 821 від 17.11.2008 р., який було отримано відповідачем – 1, 19.11.2008 р.

10 грудня 2008 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача – 1 від 03.12.2008 р. щодо рішення про митну вартість товару, яким повідомлено про прийняте рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом. Причиною відмови в застосуванні митної вартості, заявленої декларантом ТОВ «ЕТС» в даному листі зазначено, що декларант не в повному обсязі надав додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості, що не відповідає дійсності.

12 грудня 2008 р. ТОВ «ЕТС» надіслав на адресу відповідача – 1 лист з проханням надати рішення Східної митниці щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом у ВМД № 700020009\8\006911 від 01.09.2008 р.

Від відповідача – 1, 08 січня 2009 р. на адресу позивача надійшов лист від 30 грудня 2008 р., щодо рішення про митну вартість товару, яким повідомлено, що 03 грудня 2008 р. на адресу позивача було направлено лист, яким доведено про неможливість застосування митної вартості заявленої декларантом, але копію рішення відповідача – 1 щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом у ВМД № 700020009\8\006911 від 01.09.2008 р. на адресу позивача направлено не було.

Тому, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні з позовом не погодився та суду пояснив, що на етапі визначення митної вартості вантажу, згідно з наказом Держмитслужби від 20.04.2005 р. № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення із застосуванням ВМД», митницею було винесено рішення від 29.08.2008 р. про підвищення митної вартості товару позивача.

У зв’язку з чим, відповідно до наказу Держмитслужби від 12.12.2005 р. №1227 «Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України» надана картка відмови в митному оформленні від 29.08.2008 р. № 112.

Митницею було запропоновано позивачу здійснити митне оформлення вказаного вантажу у відповідності до наказу Держмитслужби від 17.03.2008 р. № 230 «Про Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України».

26.08.2008 р. позивач звернувся до керівництва митниці з заявою про проведення митного оформлення даного вантажу у відповідності до положень ст. 264 Митного кодексу України, митниця листом від 29.08.2008 р. надала згоду про можливість випуску у вільний обіг вантажу під гарантійні зобов’язання підприємства.

03.12.2008 р. митниця повідомила позивача, що на теперішній час, додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості, заявлені декларантом, надані не в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з митниці на користь позивача надмірно сплачених сум митних платежів, відповідач -1 зазначає, що згідно спільного наказу Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25\44 «Про затвердження Порядку розрахунково – касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до\або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та\або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки, відкриті на ім’я митних органів ГУДКУ у місті Києві» та відповідно повернення платникам помилково та\або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів, здійснюється ГУДКУ у місті Києві.

Тому, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – 2 у судовому засіданні з позовом не погодився, зазначивши, що згідно з п. 5 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.07.2008 р. № 609, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної особи на підставі рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною особою. Тому, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС», зареєстроване в якості юридичної особи 04.03.1996 р. виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24308872.

Судом встановлено, що 06.06.2008 р. між позивачем та АТ ВОЛЬВО КОНСТРАКШН ІКВІПМЕНТ ІНТЕРНЕШНЛ був укладений прямий зовнішньоекономічний договір купівлі - продажу № 2008-06-06 на умовах поставки відповідно з INCOTERMS 2000.

26.08.2008 р. позивач надав на ім’я начальника Східної митниці заяву, у якій просив надати дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання згідно з положенням ст. 264 Митного кодексу України (сплата в бюджет за митною вартістю). При цьому позивачем до зазначеної заяви було надано контракт № 2008-06-06 від 06.06.2008 р. з додатками та доповненнями до нього, CMR б\н від 05.08.2008 р., рахунок № 0001506486 від 31.07.2008 р., довідка ДПІ № 408 від 21 21.07.2008 р. Крім того, позивач зобов’язувався протягом дев’яносто днів з дня випуску товарів у вільний обіг, надати передбачені законодавством документи й відомості, потрібні для здійснення митного контролю й митного оформлення зазначених товарів.

29.08.2008 р. ТОВ «ЕТС» було заявлено митного оформлення декларацію на вантаж: екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м, фактурна вартість якого складає 950217 грн. 54 коп. за курсом НБУ на момент подання до митного оформлення (4,8457 грн. за 1 долар США).

29.08.2008 р., декларант повідомив відповідача - 1, про неможливість подання додаткових документів для підтвердження митної вартості впродовж 10 (десяти) календарних днів, передбачених п. 15 «порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

Відповідач-1 відмовив позивачу у митному оформленні вантажної митної декларації № 700020009\2008\000112 від 29.08.2008 р. карткою відмови з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 із зазначенням наступної причини, а саме не наданням декларантом документів.

29 серпня 2008 р., відповідачем – 1 було прийняте рішення про визначення митної вартості товару у сумі 1127812 грн. 45 коп. за курсом НБУ на момент прийняття рішення – 4,8457 грн. за 1 долар США. При цьому, різниця між заявленою декларантом фактурною вартістю та вартістю визначеною рішенням митного органу становить 177594 грн. 91 коп. переплата ПДВ згідно ВМД № 700020009\8\006911 за курсом НБУ, станом на 01 вересня 2008 р. склала 35522 грн. 64 коп.

Крім того, 01.09.2008 р. позивач подав до Східної митниці вантажно-митну декларацію № 700020009\8\006911 на товар: екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м на загальну суму 950315,59 грн.

Також, позивач листом від 17.11.2008 р. За № 821 надіслав відповідачу – 1 виписки банку, копії прайс – листів, копію калькуляції, комерційну пропозицію виробника, копію разової індивідуальної діяльності, висновок експерта про вартість товару.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ніякого рішення за цією вантажно-митною декларацією прийнято не було.

Вартість товару - екскаватора гусеничного з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м, який був заявлений позивачем у вантажно-митній декларації від 01.09.2008 р., становить 950315,59 грн., що підтверджується наданими позивачем на вимогу відповідача документами.

03.12.2008 р., відповідач - 1 листом за № 11-41\7171 повідомив позивачу про те, що додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості надано не в повному обсязі. Тому, ним прийнято рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої позивачем.

Також, позивач 12.12.2008 р. направив на ім’я відповідача -1 лист за № 885, у якому просив його надати рішення Східної митниці, щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом у ВМД № 700020009\8\006911 від 01.09.2008 р.

Крім того, відповідач -1 листом за № 11-41\7981 повідомив позивачу, що додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості, заявленої позивачем надано не в повному обсязі, тому було прийняте рішення про неможливість застосування митної вартості заявленої декларантом.

Суд вважає, що відповідачем – 1 не доведена правомірність його дій з наступних підстав.

          Як передбачено вимогами ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

          Згідно до ст.           45 Митного          кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

          Відповідно до приписів ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

          Відповідно до вимог ст.273 Митного Кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

          Крім того, з приписів зазначеної статті вбачається, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

          В судовому засіданні було встановлено, що декларанту ТОВ «ЕТС» працівниками Східної митниці не надавалась аргументована відповідь стосовно того, чому не був застосований основний метод, а саме визначення митної вартості, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та порушена послідовність застосування попередніх методів і розрахунок митної вартості здійснено виходячи з резервного методу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заявлена декларантом в вантажній митній декларації № 700020009\8\006911 від 01.09.2008 р. митна вартість товару екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м, становить 950315,59 грн.., що підтверджується наданими позивачем на вимогу відповідача документами, а саме: комерційною пропозицією на зазначений товар від 27.05.2008 р., рахунками – фактурами, копією договору купівлі – продажу від 06.06.2008 р.

          Також, з матеріалів справи вбачається, що скорегована відділом контролю митної вартості Східної митниці митна вартість по ВМД від 29.08.2008 р. за товаром № 1, тобто екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м становить 1127812, 45 грн. (відповідно 232745,00 дол. США за курсом 4,8457 грн.).

          Суд вважає, що таким чином митна вартість товару була підвищена на суму 177 594,91 грн., тому позивачем було зайво сплачено платежів на суму 35522,64 грн., яка підлягає стягненню на його користь з відповідача – 2.

          Відповідно до ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, розгляд справи здійснюється судом у випадку, коли має місце порушення прав, свобод та інтересів конкретної особи.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Східної митниці, Головного Управління Державного казначейства у м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

          Скасувати рішення Східної митниці щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009\8\006911 від 01 вересня 2008 р. на вантаж екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.

          Зобов’язати Східну митницю прийняти рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» у вантажній митній декларації № 700020009\8\006911 від 01 вересня 2008 р. на вантаж екскаватор гусеничний з обертанням верхньої частини на 360 градусів моделі Volvo EC360BLC – 1 шт., серійний номер VCEC360ВА00013184 з встановленим ковшем загального призначення, місткістю 1,9 куб. м.

          Стягнути з Головного Управління Державного казначейства у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» зайво сплачені платежі на загальну суму 35522,64 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 квітня 2009 року.

Повний текст постанови складений 30 квітня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.