Ухвала суду № 67510969, 27.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1353/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Кратко Д. М.

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

27.06.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Голованя А.М.

Суддів: Гайсюка О.В., Мурашка С.І.

за участі секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Єврокар Україна» на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «Єврокар Україна» звернулось до Апеляційного суду Кіровоградської області з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» просить скасувати ухвалу про відкриття провадження та повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про підсудність.

Зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням правил підсудності і відповідно до договору фінансового лізингу, цей спір повинен розглядатися відповідно до норм ч. 2 ст. 109 ЦПК України, оскільки правовідносини між сторонами слід кваліфікувати, як відносини боржника та кредитора, а не як захист прав споживача.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підсудна Маловисківському районному суду Кіровоградської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновку суду.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ТОВ «Єврокар Україна» по місцю свого проживання (а.с.19), посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів».

У висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), зазначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини не тільки на стадії укладення, а і на стадії виконання договору.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору фінансового лізингу від 14 січня 2017 укладеного між сторонами у справі, та стягнення з відповідача на користь позивача коштів, переданих за цим договором, з підстав того, що при його укладенні було порушено права позивача, як споживача фінансових послуг, наданих відповідачем.

Такий позов згідно з ч.5 ст.110 ЦПК України також може пред'являтися в суд за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ч.14 ст.110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Позов, з яким звернувся позивач до суду, не відноситься до категорії справ, які розглядаються тільки певним судом за правилами виключної підсудності.

Згідно зі ст. 4, п. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" лізинг є різновидом фінансових послуг. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Як зазначено в п.2, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, з договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

В пункті 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

За таких обставин ухвала судді на стадії відкриття провадження, враховуючи посилання в позовній заяві на ЗУ «Про захист прав споживачів», про те, що справа підсудна Маловисківському районному суду Кіровоградської області, є правильним, оскільки відповідно до вищезазначених норм надають споживачу право вибору на свій розсуд пред'являти позов: - за місцезнаходженням відповідача; - за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала судді першої інстанцій постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 307,312,313 - 315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Єврокар Україна» відхилити.

Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: