Рішення № 67510045, 29.06.2017, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/627/16-ц

провадження № 2/197/35/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 рокуШироківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Леонідової О.В.

при секретареві Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізінгова компанія ВАШ АВТО (далі - відповідач) про визнання договору недійсним стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову посилається на те, що 10 грудня 2015 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 002992 з додатками. Предметом укладеного договору лізингу виступив автомобіль: ОСОБА_2 ВАЗ 2170, 2013 року випуску, який відповідач зобовязався передати йому у користування за плату на певний строк, визначений договором. На виконання умов вказаного договору, позивачем було внесено на рахунок відповідача адміністративний платіж у розмірі 44310 грн. Вказана сума, як вважав позивач є частковою оплатою транспортного засобу, а отже на протязі декількох днів, відповідно до договору, він повинен був отримати автомобіль. Однак пізніше виявилось, що сплачені позивачем грошові кошти є винагородою лізінгодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору. Детальніше ознайомившись з даним договором, позивач зрозумів, що підписав його собі на шкоду, тому вважає за необхідне визнати його недійсним, вважаючи його складеним з порушенням чинного законодавства (відсутність нотаріального посвідчення, ліцензії на здійснення фінансової діяльності) та з умовами, які є несправедливими. Однак, згідно умов цього договору, при його розірванні позивач не зможе повернути вкладені кошти, що є також порушенням його прав як споживача. Просить суд визнати укладений між сторонами договір фінансового лізінгу №002992 від 10.12.2015 року недійсним, стягнути з ТОВ «Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» на свою користь грошові кошти у розмірі 44310 грн.

Позивач повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.124).

Відповідач, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в письмових запереченнях пояснили, що умови зазначеного договору є чесними та пропорційними з урахуванням особливостей непрямого лізингу, нотаріальна форма посвідчення непрямого лізингу не обовязкова, оскільки жоден нотаріус його не посвідчує. Вважає, що оскільки позивач не скористався своїм правом на належне ознайомлення з умовами договору, то це не може свідчити про введення його в оману. При непрямому лізингу транспортного засобу не існує і не відома його ціна, тому сторони не можуть знати кінцеву модель та вартість транспортного засобу, а тому не можуть зазначити усі лізингові платежі. Договір фінансового лізингу немає нічого спільного зі споживчим кредитуванням, а тому принцип свободи договору у даному випадку не обмежується. (а.с.59-64,125).

Третя особа, повідомлена належним чином, у судове засідання не зявилася, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та пояснення щодо позову, де зазначили, що відповідач «Лізингова компанія «Ваш авто» внесений до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. Також статтею 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний лізинг від 28.05.1988 року (дата набрання чинності для України 01.07.2007 року) визначає операцію фінансовий лізинг як таку, в якій одна сторона (лізингодавець) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) складає договір поставки з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем-позивачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачу право користування обладнанням за лізингові платежі. Крім того зазначив, що відповідно до ст.. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (а.с. 81-84, 122).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Так, 10 грудня 2015 року між ТОВ "Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 002992, предметом якого є транспортний засіб зазначений у договорі та специфікації (додаток № 2 договору), а саме: автомобіль Chevrolet Orlando, комплектація LS, 1,8 бензиновий тип двигуна, механічний тип КПП, привід 4*2, вартість якого на час укладення договору складає 17583,33 доларів США, що еквівалентно 443100 (п.п. 1.1, 8.2 договору, а.с. 12-18).

Проте, відповідно до спірного договору, позивач цього ж дня 10.12.2015 року просить надати йому предмет лізингу, а саме: автомобіль марки ОСОБА_2 ВАЗ 2170 (2013 року випуску), колір кварц (срібло), додаткове подарункове обладнання ГБО, загальна вартість якого становить 88600 грн., сплачено при цьому 50 % від вартості, що зі слів позивача і є узгодженим предметом лізингу, а не зазначений у договорі Chevrolet Orlando (а.с.18).

Додатки № 1, № 2, № 3 до договору відсутні.

Відповідно до п.1.7 договору лізінгу, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом терміну, який становить не більше 120 (ста двадцяти робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6 ст. 9 Договору. Термін передання Лізингоодержувачеві в користування Предмета Лізингу може бути збільшено з причин, незалежних від Лізингодавця (включаючи випадки затримки поставки Продавцем/Постачальником транспортного засобу), при чому лізингодавець бере на себе зобов'язання письмово або в телефонному режимі повідомити лізингоодержувача про причини та приблизні терміни затримки у випадках затримки поставки транспортного засобу Продавцем/Постачальником - після отримання від нього відповідної інформації при цьому Лізингоодержувач погоджується про зміну строків передання предмету Лізингу в користування без укладення Додаткових угод до даного Договору.

Згідно із п. 4.1. договору лізінгу, лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 (ста двадцяти) робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: - адміністативного платежу; - авансового платежу; - комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.1 ст.9 даного Договору, з урахуванням умов викладених у п. 1.7 ст.1 даного Договору. У разі затримкм терміну сплати авансового платежу (не враховуючи право лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців), термін поставки предмета Лізингу може бути відповідно змінено.

Відповідно до п. 8.1 договору лізінгу, сторони погоджуються що лізингові платежі та інші платежі, що мають бути сплачені за цим Договором на користь лізингодавця відображають справедливу вартість предмета лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем суми, очікуваної станом на дату виконання договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого комерційним банком АТ "ОСОБА_3 Аваль"(www.aval.ua) при продажу долару, (надалі "обмінний курс долара до української гривні") станом на дату, коли кожен платіж підлягає оплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Договором, розраховуються в доларах на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом долара США до української гривні, чинним на дату оплати. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які мають бути сплачені лізингоодержувачем за цим договором на дату оплати даних платежів.

Також, лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.

В п. 10.5 Договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних і них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (п. 10.6 Договору). П. 10.17. договору за змістом теж свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.

Пункт 10.15 Договору передбачає, що в разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмету лізингу лізингодавець вправі розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (п'яти) діб з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

В свою чергу, за Договором у позивача відсутні права на одержання будь-якої компенсації від відповідача у зв'язку із розірванням або невиконанням Договору.

П.9.1 договору лізінгу передбачено авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від вартості предмета лізингу зазначеного даному Договорі та у додатку № 1 до даного договору.

Згідно із п. 9.2 договору лізінгу лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж, на умовах викладених у даному договорі, впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного Договору платежами, які визначені в Додатку №1 до даного договору. На авансовий платіж який сплачується у відповідності до Додатку № 1 не нараховуються жодні відсотки.

Відповідно до п. 10.1 договору лізінгу лізинговий періодичний платіж це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток № 3 до договору). Кожний лізинговий періодичний платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсоток річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); - частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предсмета лізингу); - комісія за супроводження Договору в розмірі 7 відсотків.

Згідно із п. 11.1 договору лізінгу після завершення терміну лізингу за даним договором, лізингоодержувач придбає предмет лізингу у лізингодавця за викупною вартістю, що буде визначена лізингодавцем з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають сплаті за цим договором. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за договором, а також виходячи з припущення, що відповідає законодавство України, що регулює відносини сторін за договором, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх неалежних до сплати платежів за Договором, купівельна ціна предмета лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем.

П.12.1 договору лізінгу передбачено , що лізингоодержувач який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця із зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% (шістдесят відсотків) від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% (сорок відсотків) лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Відповідно до п. 12.2 договору лізінгу лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з лізингоодержувачем, який не сплатив авансовий платіж в повному обсязі протягом строку, що встановлено п.9.2 даного договору, про що повідомляє лізингоодержувача у письмовій формі. В такому випадку, лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 10 % від сум сплаченого авансового платежу, адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає. Повернення коштів буде здійснено протягом 30 (тридцяти ) банківський днів з моменту отримання від лізингоодержувача власник банківських реквізитів, згідно яких повинні бути перераховані грошові кошти.

Позивач на виконання умов договору лізінгу 10.12.2015 року сплатив авансовий платіж в розмірі 44310 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Однак в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, крім того сам предмет лізингу є спірним.

Суд приходить до висновку, що п. 12.1 договору лізінгу встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому адекватного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лизингодавцем умовами договору не передбачено .

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вищезазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15. Крім цього, підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 травня 2016 року у справі №6-3020цс15, у постанові від 11 травня 2016 року у справі №6-65цс16 та постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1551цс16 і в силу ст.ст.214,360-7 ЦПК Україну вони мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 10.12.2015 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (пункт 12.1, розділ 12 договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згода сторін договору по всім умовам не є безумовною підставою для неможливості оспорювання недійсного правочину.

Аналізуючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання договору лізінгу недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за договором коштів в розмірі 44310 грн.

Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.15, 16, 215, 216, 228 України, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 8, 10, 11, 208, 212, 214, 215, 224, 88 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 002992 від 10 грудня 2015 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ "ВАШ АВТО" та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», код ЄДРПОУ 39733392, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти в сумі 44310 грн. (сорок чотири тисячі триста десять гривень)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Леонідова