Постанова № 67502433, 27.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа№ 910/906/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

За участю представників:

від позивача: Барабаш О.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017

у справі №910/906/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ»

про стягнення заборгованості 279 563,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ» (далі, відповідач) про стягнення 279 563,27 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору Договору субпідряду від 12.09.2016 №2016/0912 виконав роботи на загальну суму 258 043,69 грн., які відповідач прийняв, але не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 279 563,27 грн., яка складається з 258 043,69 грн. основної заборгованості, 8 342,25 грн. пені, 2 014,86 грн. 3 % річних та 11 162,47 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/906/17 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД» основну заборгованість в сумі 250 302,38 грн.; 3 % річних в сумі 1 954,42 грн.; інфляційні втрати в сумі 11 162,47 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3 951,29 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/906/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що будь-яких робіт, які обумовлені укладеним між сторонами Договором субпідряду від 12.09.2016 № 2016/0912, позивачем не здійснено, акт виконаних робіт було підписано в результаті усних домовленостей сторін без проставлення дати його підписання, а фактично роботи на об'єкті були виконані на підставі договору, укладеного між відповідачем та приватним підприємством «ОТВ-ОЛЕКСАНДРІЯ», що підтверджується актом виконаних робіт за формою КБ-2в від 29.12.2016. Крім того, на момент підписання між сторонами спору акту виконаних робіт (11.10.2016) керівник відповідача (ОСОБА_3) не знаходився у м. Києві, враховуючи перебування у відрядженні у м. Суми, що підтверджується наказом про відрядження від 10.10.2016 №13-к. Також, позивачем не складено та не зареєстровано податкових накладних на спірну господарську операцію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 14.06.2017.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 14.06.2017, не з'явився, подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання внаслідок перебування у відрядженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 27.06.2017.

27.06.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, враховуючи те, що розгляд справи відкладався, надаючи можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, та з огляду на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖШЛЯХБУД», як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ», як генпідрядником, укладено Договір субпідряду від 12.09.2016 №2016/0912 (далі, Договір), відповідно до предмету якого позивач за дорученням відповідача бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з «капітальний ремонт спортивного майданчика СЗШ № 99 вул. Червоноткацька, 12 Дніпровського району м. Києва» згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, затвердженої відповідачем, а відповідач зобов'язується оплатити виконані роботи (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що термін початку, закінчення тривалості здійснення робіт позивачем визначено сторонами наступним: 30 робочих днів з моменту отримання авансового платежу.

Положеннями розділу 4 Договору сторонами визначена вартість робіт та порядок розрахунків, а саме:

- вартість робіт встановлюється згідно кошторису та договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору в сумі 223.280,22 грн. (пункт 4.1. Договору);

- договірна ціна за Договором є динамічною та може переглядатись сторонами та уточнюватись у випадках п. 3.3 ДБН Д.1.1-1-2000 протягом всього терміну проведення будівництва (пункт 4.2. Договору);

- до початку проведення робіт відповідач здійснює попередню оплату 30 % авансу від загальної вартості повного обсягу робіт, а саме: 66.984,07 грн. остаточний розрахунок після підписання акту готовності об'єкту протягом трьох банківських днів (пункт 4.3. Договору);

- позивач при остаточному розрахунку по Договору залишає відповідачу вартість послуг генпідряду в сумі 3 % від загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт в сумі 6.698,41 грн. (пункт 4.5. Договору).

Згідно пункту 5.1. Договору прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актами виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), за довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3), з визначенням фізичних обсягів виконаних робіт.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду.

Положеннями частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, виконав роботи загальною вартістю 258 043,69 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в від 11.10.2016 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3 від 11.10.2016, які підписані сторонами без зауважень та скріплені відбитками їх печаток.

Таким чином, слід вважати, що у відповідача виник обов'язок по сплаті вартості виконаних належним чином робіт у повному обсязі.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак, відповідач у строк, визначений Договором, прийняті ним роботи на користь позивача не оплатив.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що належних доказів оплати заборгованості відповідач, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи суду не надав, вважає цілком вірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 250 302,38 грн. основного боргу за Договором (за вирахуванням у відповідності до пункту 4.5. Договору вартості послуг генпідряду в сумі 3% від загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт) та, відповідно, часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас, позивачем, враховуючи що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 8 342,25 грн., а також відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в розмірі 2 014,86 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 162,47 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З умов укладеного між сторонами спору Договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов Договору в частині прострочення сплати грошових коштів за надані послуги.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 8 342,25 грн. є безпідставною, а тому судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у її задоволенні.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, погоджується із арифметично вірним перерахунком заявлених до стягнення 3% річних, які були здійснені судом першої інстанції, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 1 954,42 грн. за період з 14.10.2016 по 16.01.2017.

Водночас, надані позивачем розрахунки інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 11 162,47 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені у відзиві на позов та апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки підписання та скріплення печаткою відповідачем акту приймання виконаних будівельних робіт від 11.10.2016 є фактичним підтвердженням отримання відповідачем послуг за Договором на суму 258 043,69 грн., а вказані відповідачем твердження про підписання сторонами акту в результаті усних домовленостей та договір, укладений між відповідачем та приватним підприємством «ОТВ-ОЛЕКСАНДРІЯ», не можуть бути підставою невиконання позивачем робіт за Договором та їх подальшої фіксації сторонами у названому акті саме 11.10.2016.

Посилання відповідача на наказ про відрядження керівника відповідача (ОСОБА_3) у м. Суми судом відхилені, враховуючи те, що вказаний наказ датований 10.11.2016 та має номер 13, однак посвідчення про відрядження має посилання на наказ від 10.10.2016 №13-к. Тобто, наказ про відрядження керівника відповідача (ОСОБА_3) у м. Суми фактично був складений через місяць після відрядження.

Твердження апелянта з приводу того, що в наказі про відрядження було допущено арифметичну описку не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІО-СПОРТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/906/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/906/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/906/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім