Постанова № 67502408, 29.06.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. Справа № 5015/2096/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДубник О.П.Скрипчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

стягувача: не зявився;

боржника: не зявився;

органу виконання судових рішень: не зявився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, вих. № 47947351 від 02.06.2017

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 (суддя Щигельська О.І.)

у справі № 5015/2096/12

стягувач: Публічне акціонерне товариство Універсал Банк, м. Київ

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім, м. Київ

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Універсал Банк звернулося до Господарського суду Львівської області з скаргою на неправомірні дії державного виконавця Бучанського ВДВС ГТУЮ у Київській області.

Скарга мотивована тим, що ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (Закон) не містить положень, що зобовязували б стягувача в обовязковому порядку сплатити кошти на проведення експертної оцінки майна. Вказує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону, на яку, як на підставу повернення виконавчого документа посилається державний виконавець, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо такий перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Отже, державний виконавець повинен був надіслати банку повідомлення чи вимогу про необхідність авансування витрат на вчинення виконавчих дій щодо оцінки рухомого майна, зазначивши при цьому необхідні банківські реквізити. Однак, ні від державного виконавця, ні від призначеного ним експерта на адресу банку не надходили жодні листи, вимог чи документи з проханням чи зобовязанням банку щодо сплати коштів на проведення експертної оцінки майна.

Відтак, стягувач просив:

-скасувати постанову від 24.01.2017 Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про повернення виконавчого документа стягувачу;

-зобовязати державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області поновити виконавче провадження №47947351 щодо виконання наказу від 09.01.2013 Господарського суду Львівської області у справі №5015/2096/12,

- зобовязати державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчинити згідно з вимогами Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії, спрямовані на експертну оцінку рухомого майна, виявленого у цьому виконавчому провадженні та опис і арешт якого вчинив державний виконавець бетононасоса НВТ 60С-1413 DІІІ-2007 (рік випуску 2007).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 доводи заявника визнано правомірними, скаргу ПАТ Універсал Банк задоволено частково.

Визнано постанову державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №47947351 по справі № 5015/2096/12 недійсною.

В решті вимоги скарги відхилено.

При прийнятті вказаної ухвали суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що державним виконавцем попереджено стягувача про те, що нездійснення авансування витрат на проведення відповідної експертної оцінки є підставою для повернення йому виконавчого документа. В решті вимог суд відмовив, з огляду на їх передчасність.

Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не погодилось з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні скарги на дії ДВС відмовити повністю.

В апеляційній скарзі орган виконання судових рішень зазначає, що 16.12.2016 таким направлено стягувачу лист щодо авансування витрат на проведення експертної оцінки майна боржника. Отже, вважає, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу діяв в межах повноважень, наданих йому Законом.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 29.06.2017.

26 червня 2017 року на адресу суду від стягувача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти отримання від державного виконавця попередження, що нездійснення авансування витрат на проведення відповідної експертної оцінки є підставою для повернення йому виконавчого документа. Вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання учасники судового процесу явку повноважних представників не забезпечили. Однак, від органу виконання судових рішень надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з проведенням комплексної перевірки діяльності структурних підрозділів територіальних органів МЮУ, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України у Київській області та перебуванням державного виконавця у відпустці.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання скаржника, з урахуванням обмеженого строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду (15 днів) та документальній непідтвердженості клопотання скаржника, підстави для його задоволення відсутні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 5015/2096/12 залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012, позовні вимоги ПАТ акціонерного товариства Універсал Банк задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ Компанія Лізинговий Дім на користь банку 893 886, 32 грн заборгованості по сумі кредиту, 243 742, 59 грн процентів за користування кредитом, 337 200, 94 грн процентів за прострочене користування кредитом та 29 496, 59 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

На примусове виконання вказаних судових рішень 09.01.2013 видано відповідний наказ, який предявлено стягувачем до виконання в Відділ державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції.

23.06.2015 ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47947351.

Постановою головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 12.02.2016 вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №50706632.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, копії яких долучено до матеріалів справи, 23.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме бетононасосу НВТ 60С-1413DIII-2007 року випуску.

Надалі, 09.07.2015 державним виконавцем складено акт опису зазначеного заставного майна. Постановою державного виконавця від 19.08.2015 призначено експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №47947351.

Орган Державної виконавчої служби, дії якого оскаржуться, у поданих поясненнях стверджує, що 04.11.2015 до відділу надійшов експертний висновок арештованого майна боржника та в подальшому арештоване майно виставлено на примусову реалізацією та внесено до системи електронних торгів арештованого майна під лотом №121858. Однак, призначені на 15.02.2016 торги не відбулись у звязку з відсутністю покупців.

Відтак, 24.02.2016 державним виконавцем складено акт переоцінки майна боржника, який направлено сторонам виконавчого провадження та до ДП СЕТАМ.

Однак, 04.04.2016 на адресу відділу надійшов лист від ДП СЕТАМ про те, такий не має змоги прийняти до виконання акт державного виконавця про переоцінку майна боржника від 24.02.2016 по лоту №121858, оскільки відповідно до п.1 розділу 2 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна визначено, що реалізація майна здійснюється після визначення вартості майна відповідно до ст.58 Закону України Про виконавче провадження, а згідно з ч.5 ст.58 вказаного Закону, звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання експертом. Саме тому, з метою уникнення порушень прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження, учасників електронних торгів, ДП СЕТАМ рекомендовано провести повторну оцінку манна.

З урахуванням вказаного листа, 05.07.2016 державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Після одержання 14.07.2016 відповідного експертного висновку про вартість арештованого майна боржника будівельного обладнання, державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження його копію.

06.10.2016 державним виконавцем повторно складено акт опису заставного майна бетононасосу НВТ 60С-1413DIII-2007 року випуску та 41 металевих труб, які входять до складу насосу та про які не було зазначено в попередньому акті опису й арешту майна.

Зважаючи на це, 16.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні та скеровано стягувачу лист №14/2 від 16.12.2016 в якому просить провести авансування витрат для прискорення проведення відповідної експертної оцінки.

На підтвердження надсилання листа, органом виконання судових рішень долучено до матеріалів справи копію реєстру простої кореспонденції за 16.12.2016.

20.01.2016 до відділу ДВС надійшов лист субєкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 №20170119/01-в від 19.01.2017 про те, що стягувачем ПАТ Універсал Банк не забезпечено проведення огляду та не сплачено аванс, відтак проведення оціночних процедур арештованого майна не можливе.

Відтак, 24.01.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки стягувачем не сплачено кошти на проведення експертної оцінки майна.

Як на підставу повернення виконавчого документа стягувачу та винесення відповідної постанови від 24.01.2017 державний виконавець Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області посилається на п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Так, відповідно до вказаної норми Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Як визначено в ст. 43 Закону України Про виконавче провадження, у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій субєктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, повязаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобовязаний додатково здійснити авансування таких витрат (ч.1). З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обовязкового авансування стягувачем (ч.2).

Отже, з аналізу вказаним норм слід дійти висновку, що державний виконавець повинен повідомляти стягувача про необхідність здійснення авансування витрат на проведення експертної оцінки, та наслідки невчинення таких дій, а саме, повернення виконавчого документа стягувачу.

Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що державним виконавцем попереджено стягувача про те, що нездійснення авансування витрат на проведення відповідної експертної оцінки є підставою для повернення йому виконавчого документа.

Лист від 16.12.2016 також не містить попередження виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа, з огляду на нездійснення авансування витрат на проведення експертної оцінки.

Слід також зазначити, що колегія суддів вважає поданий органом виконання судових рішень реєстр простої кореспонденції, що на його думку свідчить про надсилання листа № 14/2 від 16.12.2016 про необхідність авансування витрат для прискорення проведення експертної оцінки, адресованого стягувачеві, неналежним доказом у справі. Такий реєстр не містить відміток Укрпошти та є внутрішнім документом ДВС, отже не може свідчити про надсилання поштової кореспонденції. Органом виконання судових рішень не подано суду фіскального чеку про відправку чи іншого доказу, з якого можна дійти висновку про надсилання. Більше того, банк заперечує проти отримання вказаного листа.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про порушення державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вимог чинного законодавства в ході виконавчого провадження №47947351 та безпідставне винесення постанови від 24.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012 розяснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищенаведене, суд також підставно відмовив в задоволенні вимог про зобовязання державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області поновити виконавче провадження № 47947351 щодо виконання наказу від 09.01.2013 Господарського суду Львівської області у справі №5015/2096/12; зобовязання державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчинити згідно з вимогами Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії, спрямовані на експертну оцінку рухомого майна, виявленого у цьому виконавчому провадженні та опис і арешт якого вчинив державний виконавець бетононасоса НВТ 60С-1413 DІІІ-2007 (рік випуску 2007), оскільки скаржником не подано жодних доказів на підтвердження того, що державний виконавець безпідставно ухиляється від вчинення таких дій. Відтак, вказані вимоги є передчасними.

Доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі щодо надсилання листа від 16.12.2016 стягувачу спростовано вищевикладених.

Жодних інших обґрунтувань незаконності ухвали місцевого господарського суду органом виконання судових рішень не вказано, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 5015/2096/12 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 03.07.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

СуддяДубник О.П.

СуддяСкрипчук О.С.