Постанова № 67500885, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 910/30683/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача Богдан С.В. - довір. від 22.12.16 відповідача Остапенко В.М. - довір. від 14.04.17 розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на постановувід 21.03.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/30683/15 господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" простягнення 1987927,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 325286,77 грн. пені, 1434215,33 грн. інфляційних втрат, 228425,73 грн. - 3% річних, на підставі статей 525, 526, 549-551, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на розподіл природного газу №2014/Т-ПР від 28.01.2014 р.

Позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору в частині вчасного проведення розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року, що вважав підставою для стягнення з відповідача спірних сум пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Позивач у додаткових поясненнях вказував на те, що нарахування і стягнення пені у випадку порушення відповідачем строків оплати передбачено пунктом 7.2.1 спірного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 325286,77 грн. пені, 1434215,33 грн. інфляційних втрат та 228425,73 грн. - 3% річних.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

За апеляційною скаргою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Київський апеляційний господарський суд (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Зубець Л.П.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.08.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідач 16.01.2017 р. подав до господарського суду пояснення у справі, в яких просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%, посилаючись на приписи статей 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2017 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" 325286,77 грн. пені, 537317,13 грн. інфляційних втрат, 109519,76 грн. - 3% річних та 14581,85 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору на розподіл природного газу №2014/Т-ПР від 28.01.2014 р. в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу, що є підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Надавши оцінку розрахунку суми позову позивача та контррозрахунку відповідача, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 325286,77 грн. пені, 537317,13 грн. інфляційних втрат та 109519,76 грн. - 3% річних, відмовивши у решті позову через його необґрунтованість.

Водночас суд не встановив наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірної суми пені.

За апеляційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" Київський апеляційний господарський суд (судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А., Коротун О.М.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.03.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 188, 193 Господарського кодексу України, статей 44, 137 Податкового кодексу України, статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 43, 33, 43, 47, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає помилковим здійснений судами перерахунок спірних сум пені, інфляційних втрат і річних.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.01.2014 р. між ПАТ "Дніпропетровськгаз" (газорозподільне підприємство) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (замовник) був укладений договір на розподіл природного газу №2014/Т-ПР, за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язалось в 2014 - 2015 роках (редакція додаткової угоди №2 від 03.12.2014 р.) надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку №1 до договору (пункт 3.1).

Відповідно до пунктів 3.6, 3.4 договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, який оформляється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.

Згідно з пунктом 3.8 договору замовник упродовж двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

За умовами пункту 3.10 договору акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

Відповідно до пункту 5.5 договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі.

У випадку якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства порядку установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.6 з урахуванням додаткової угоди №2).

Відповідальність сторін визначена у розділі VII спірного договору (пункти 7.1-7.3.2).

Зокрема, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункти 7.1, 7.2 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 03.12.2014 р.) договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2014 р. і діє в частині надання послуг до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток №1 до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Сторонами неодноразово вносилися зміни і доповнення до вказаного договору (окрім іншого, щодо обсягів транспортування природного газу, порядку розрахунків, строку дії договору), шляхом укладання додаткових угод №1 від 14.04.2014 р., №2 від 03.12.2014 р.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов спірного договору позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу, а саме: №02/ПР від 28.02.2014 р.; №03/ПР від 31.03.2014 р.; №04/ПР від 30.04.2014 р.; №05/ПР від 31.05.2014 р.; №06/ПР від 13.10.2014 р.; №07/ПР від 13.10.2014 р.; №08/ПР від 31.08.2014 р.; №09/ПР від 30.09.2014 р.; №10/ПР від 31.10.2014 р.; №11/ПР від 30.11.2014 р.; №12/ПР від 31.12.2014 р.; №01/ПР від 31.01.2015 р.; №02/ПР від 28.02.2015 р.; №03/ПР від 31.03.2015 р.; №04/ПР від 30.04.2015 р.; №05/ПР від 31.05.2015 р.; №06/ПР від 30.06.2015 р.; №07/ПР від 31.07.2015 р.; №08/ПР від 31.08.2015 р.; №09/ПР від 30.09.2015 р.; №10/ПР від 31.10.2015 р. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Господарські суди також встановили та це підтверджено матеріалами справи, що відповідач за період з лютого 2014 р. по жовтень 2015 р. здійснював оплату наданих позивачем послуг з порушенням встановлених договором строків розрахунків, тобто з простроченням.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 325286,77 грн. пені, 1434215,33 грн. інфляційних втрат, 228425,73 грн. - 3% річних на підставі статей 525, 526, 549-551, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 цього ж Кодексу).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 названого Кодексу).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши усі обставини і зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач за договором на розподіл природного газу від 28.01.2014 р. надавав відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, а відповідач приймав вказані послуги, що підтверджується відповідними актами наданих послуг з транспортування газу.

Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, розрахунки за надані послуги відповідач здійснював з порушенням визначених договором строків оплати, тобто з простроченням платежів.

Водночас, надавши оцінку умовам спірного договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок спірних сум та контррозрахунок відповідача, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням, в тому числі, кожного окремого акта наданих послуг, здійснених проплат, періоду прострочки), господарські суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача 325286,77 гр. пені, 537317,13 грн. інфляційних втрат та 109519,76 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що суди встановили порушення відповідачем умов спірного договору щодо своєчасного проведення розрахунків за отримані послуги з транспортування природного газу розподільчими мережами, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних (з урахуванням здійсненого судами перерахунку) вірно задоволені судами.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі і встановленого господарськими судами попередніх інстанцій не спростовують та до того ж стосуються перевірки вже здійсненого судами обох інстанцій перерахунку спірних сум.

З огляду на викладене, правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у справі судом касаційної інстанції не виявлено.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №910/30683/15 господарського суду м. Києва залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л.Рогач