Постанова № 67500844, 27.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 910/16218/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача ОСОБА_3 - дов. від 26.12.16 відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановувід 30.03.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/16218/16 господарського суду м. Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провиселення з орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року КП "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ФОП ОСОБА_4 про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 8,3 кв.м, що знаходиться за адресою: ст. метро "Дружби народів", а також зобов'язання відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, які належать відповідачу та знаходяться за адресою: ст. метро "Дружби народів", загальною площею 8,3 кв.м.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 626, 629, 764, 785 Цивільного кодексу України, статей 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовані тим, що у зв'язку із закінченням строку дії, укладеного між сторонами договору оренди №43-Упр (Ор)-10 від 01.06.2010 р., позивач листом від 13.06.2016 р. №524-НЗ повідомив відповідача про закінчення 31.05.2016 р. строку дії договору, відсутність наміру його продовжувати та необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. Проте, спірне майно після припинення дії договору оренди відповідачем звільнено не було.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що лист від 13.06.2016 р. №524-НЗ підписаний неуповноваженою особою та до повноважень позивача не належить вирішення питань оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

У додаткових поясненнях відповідач вказував на те, що постійною комісією Київради з питань власності було прийнято рішення про продовження строку дії договору оренди спірного майна, що підтверджується витягом з протоколу №166 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2013 р.

Позивач у поясненнях у справі посилався на те, що лист від 13.06.2016 р. №524-НЗ підписаний заступником начальника КП "Київський метрополітен" ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №1 від 11.01.2016 р. за підписом начальника КП "Київський метрополітен" (позивача). Крім того, посадовою інструкцією заступника начальника КП "Київський метрополітен" передбачено, зокрема, право заступника начальника метрополітену вести листування з юридичними та фізичними особами з питань, що входять до його компетенції (пункт 3.9), він також забезпечує ефективну господарську діяльність, пов'язану з укладанням та супроводженням договорів про передачу в оренду нерухомого майна територіальної громади міста Києва, закріпленого за підприємством на праві господарського відання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2016 р. (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено повністю. Виселено ФОП ОСОБА_4 з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 8,3 кв.м, що знаходиться за адресою: ст. метро "Дружби народів" та зобов'язано його у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що знаходяться в частині вестибюлю за адресою: ст. метро "Дружби народів", загальною площею 8,3 кв.м.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд встановив, що спірний договір оренди припинив свою дію 31.05.2016 р. за закінченням строку, на який його було укладено, і цей договір сторонами пролонгований не був, орендоване майно відповідачем не повернуто, а відтак відсутні підстави для продовження користування відповідачем спірним майном.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В., Куксов В.В., Тищенко А.І.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.03.2017 р., вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ФОП ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 р. та рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2016 р., а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 764, 785 Цивільного кодексу України, статей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 43, 27, 43, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує на тому, що позивач не вправі приймати рішення про припинення спірного договору оренди, а його лист від 13.06.2016 р. підписаний неуповноваженою особою.

Водночас він зазначає про неповідомлення його місцевим господарським судом про час і місце розгляду справи.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 01.06.2010 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" - орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 - орендарем був укладений договір оренди №43-Упр (Ор)-10.

За умовами цього договору орендодавець на підставі рішення Київради від 24.12.2009 р. №917/2986 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Дружби народів" для торгівлі непродовольчими товарами та фотопослуги (пункт 1.1 договору).

У пункті 2.1 договору оренди передбачено, що об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 8,3 кв.м, згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з пунктом 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Пунктом 4.14 договору сторони визначили обов'язок орендаря після припинення дії договору оренди протягом 10 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі орендодавцю.

У пункті 7.5 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю в стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 24.12.2009 р. № 917/2986 діє з 01.06.2010 р. до 31.05.2012 р. (пункт 9.1 договору).

Пунктом 9.2 договору оренди сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до нього оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту їх підписання сторонами.

Згідно із пунктом 9.3 договору після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Разом з тим, пунктом 9.5 договору визначено, що договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Об'єкт оренди був переданий орендареві за актом приймання-передачі майна в оренду від 01.06.2010 р.

Як вже зазначалося, спірний договір був укладений до 31.05.2012 р., між тим, господарськими судами було встановлено, що строк дії договору оренди продовжувався до 31.05.2016 р.

В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій встановили та підтверджено матеріалами справи, що КП "Київський метрополітен" 13.06.2016 р. направив відповідачу лист №524-Н3 про закінчення терміну дії договору 31.05.2016 р. та відсутність наміру продовжувати його дію. Водночас у вказаному листі позивач повідомляв відповідача про необхідність повернення орендованого майна орендодавцю і балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Скерування цього листа відповідачу підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 13.06.2016 р.

Проте, суди встановили, що після закінчення дії договору оренди відповідач спірне майно позивачу не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом спору у даній справі є вимога КП "Київський метрополітен" до ФОП ОСОБА_4 про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю загальною площею 8,3 кв.м, що знаходиться за адресою: ст. метро "Дружби народів", зобов'язання відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, які належать відповідачу та знаходяться за адресою: ст. метро "Дружби народів", загальною площею 8,3 кв.м.

Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позову.

Суди встановили, що орендоване майно є комунальним майном. Відтак, при розгляді справи застосовуються норми як Цивільного і Господарського кодексів України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 статті 763 цього ж Кодексу встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вже зазначалося і це встановили суди, сторони у договорі погодили строк його дії з 01.06.2010 р. до 31.05.2012 р., втім, у подальшому, дія договору була продовжена до 31.05.2016 р.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже зазначалося, пунктами 4.14, 7.5 спірного договору передбачалося повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі у разі закінчення дії договору оренди чи при його розірванні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що волевиявлення орендодавця відносно припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії 31.05.2016 р. і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується його листом від 13.06.2016 р., який надсилався відповідачу.

Суди також встановили, що спірний договір припинив свою дію 31.05.2016 р. за спливом строку на який його було укладено та продовжений не був, втім відповідач після закінчення дії договору оренди орендоване майно не повернув позивачеві.

Як вже зазначалося, сторонами в договорі (пункт 9.3) було обумовлено можливість його продовження лише на підставі рішення Київради, чого суди при вирішенні даного спору не встановили.

Таким чином, враховуючи припинення договору у зв'язку із закінченням його строку та відмову орендодавця в його продовженні, та зважаючи на те, що орендар зобов'язаний був повернути орендодавцю об'єкт оренди, чого ним зроблено не було, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Довід скаржника про те, що повідомлення про припинення дії договору оренди від 13.06.2016 р. не може вважатись належним доказом у справі, оскільки вказаний лист, на думку скаржника, підписаний неуповноваженою особою, визнається неспроможним, оскільки він спростовується матеріалами справи та йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був мотивовано відхилений ним.

Як встановив апеляційний господарський суд та підтверджено матеріалами справи, повноваження заступника начальника КП "Київський метополітен" ОСОБА_5 підтверджуються довіреністю №1 від 11.01.2016 р. за підписом начальника КП "Київський метополітен", відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважено на представництво інтересів позивача з усіма правами наданими керівнику (начальнику) КП "Київський метополітен". Водночас посадовою інструкцією заступника начальника КП "Київський метрополітен" (пункт 3.1) передбачене, окрім іншого, право заступника начальника метрополітену вчиняти необхідні дії в інтересах метрополітену на підставі довіреності, наданої начальником метрополітену.

Поза тим, визнаються неспроможними і посилання відповідача на погодження постійною комісією Київради з питань власності продовження строку дії оренди спірного майна (що оформлено протоколом від 24.12.2013 р.), позаяк вони не спростовують факту припинення спірного договору, та, як вже зазначалося, сторони у відповідності до вимог законодавства та умов договору не продовжували строк його дії, відповідне рішення Київрадою, як то передбачено спірним договором, не приймалося. Крім того, вказаний протокол не є тією правовою підставою, з якої виникає відповідне право.

Поза тим не знайшов свого підтвердження матеріалами справи і довід скаржника про неповідомлення його місцевим господарським судом про час і місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду міста Києва від 21.11.2016 р. про призначення розгляду справи на 06.12.2016 р. була направлена сторонам 22.11.2016 р., в тому числі, і відповідачу, про що свідчать повернуті суду та залучені до матеріалів справи копії процесуальних документів, рекомендовані повідомлення та поштові конверти (в яких направлялась кореспонденція) з відміткою про повернення кореспонденції у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 97-98), які скеровувалися на адресу відповідача. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказана кореспонденція направлялась на адресу відповідача: АДРЕСА_1, зазначену ним у відзиві на позов, поясненнях у справі, та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегія суддів зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом статті 64 названого Кодексу, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Інші доводи скаржника також визнаються неспроможними та суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків господарських судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у справі судом касаційної інстанції не виявлено.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.17 у справі №910/16218/16 та рішення господарського суду м. Києва від 06.12.16 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л.Рогач