Ухвала суду № 67500185, 22.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5381/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Тарановського Р.В.;

представника позивача - Подчахи О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (надалі - ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2016 року:

- №0008972200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 838 836,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 671 069,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 167 767,00 грн.;

- №0008992200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 118 565,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 745 710,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 372 855,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не аргументуючи свою правову позицію та не посилаючись на належні докази, протиправно робить висновки про нікчемність наданих до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку та про відсутність юридичних наслідків правочинів, які були укладені з суб'єктами господарювання.

Посилаючись на судову практику судів вищих інстанцій, а також на рішення Європейського суду з прав людини, позивач наголошує на тому, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2016 року за №№ 0008972200; 0008992200.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У суді апеляційної інстанції представник ГУ ДФС в Одеській області підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з наступних підстав.

Так, фактичні обставини справи свідчать про наступне.

ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами зазначеної перевірки 27 травня 2016 року складено акт № 147/15-32-14-09/21005409, в якому ГУ ДФС в Одеській області зазначені, зокрема, наступні порушення:

1) п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.138.10.3 п.138.10 ст.138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України;

п.19 Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»;

п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»;

Порушення вказаних норм законодавства призвели до заниження податку на прибуток у сумі 2 559 075,00 грн.

Далі, контролюючий орган зазначив про порушення товариством п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2 , п.198.3, п.198.4, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження ПДВ на суму 2 769 072,00 грн. та зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, (ряд. 22 декларації з ПДВ за грудень 2015 року) на суму 90 704,00 грн.

Оскільки результат оскарження позивачем висновків акту перевірки виявися негативним, ГУ ДФС в Одеській області 08 липня 2016 року прийняла податкові повідомлення рішення, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток та збільшила грошове зобов'язання з ПДВ.

Проте, в подальшому, за результатами розгляду його скарги, ДФС України, висновки ГУ ДФС в Одеській області щодо встановлених порушень були частково скасовані.

Так, рішенням ДФС України №19992/6/99-99-11-01-01-25 від 14 вересня 2016 року були скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08 липня 2016 року: №0004661409, №0004691409, № 0004731409 в частині завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Модерн форм», TOB «Інкамін», TOB «Акрополь гарант плюс», TOB «Фреш торг», TOB «Єврофаст», TOB «Компанія Інтертрейд», TOB «Гарант ТД» і у відповідній частині штрафні санкції.

На підставі рішення ДФС України, ГУ ДФС в Одеській області 05 жовтня 2016 року прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0008972200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 838 836,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 671 069,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 167 767,00 грн.;

- №0008992200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 118 565,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 745 710,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 372 855,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення є результатом невизнання контролюючим органом господарських операцій позивача з контрагентами - постачальниками: TOB «Стілпроф», TOB «AB Блек Голд», TOB «Інста-торг», TOB «Консультант-2014».

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, на підтвердження фактичного отримання послуг та товару від контрагентів, до перевірки надано первинні документи, які відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

У зв'язку з чим, судом зроблено висновок, що формування позивачем показників податкової звітності відбулося на підставі даних, підтверджених первинними документами.

Аналізуючи акт податкової перевірки суд першої інстанції зауважив, що в ньому відсутнє дослідження контролюючим органом обставин укладання договорів між позивачем з вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на їх укладання, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності.

Відсутність такого аналізу, на думку суду першої інстанції, позбавляє контролюючий орган робити висновок про нікчемність правочинів.

Колегія суддів вважає, що така правова позиція суду першої інстанції відповідає ст.159 КАС України, яка встановлює, що судове рішення повинно бути ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Докази, які містяться у матеріалах справи свідчать про наступне.

01 липня 2014 року між TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Покупець) та TOB «Інста - торг» (Продавець) був укладений Договір поставки №14, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити продукти харчування, на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктами 2.1.,2.2. Договору Продавець відпускає, а покупець приймає товар за накладними, в яких фіксується найменування, кількість і ціна товару.

Товарні накладні є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що факт передачі прав власності на товар від продавця до покупця підтверджує видаткова накладна на товар, підписана сторонами. Відповідно до п.4.1. Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару (т.1 а.с.32).

Як свідчить витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основною діяльністю TOB «Інста - торг» є неспеціалізована оптова торгівля, тобто контрагент позивача здійснював свою властиву для нього діяльність.

Колегія суддів бажає звернути увагу на те, що будь-які зауваження з боку контролюючого органу до контрагента TOB «Інста - торг» в акті перевірки відсутні.

Більш того, господарські операції з даним контрагентом не є предметом апеляційного оскарження.

Проте, враховуючи, що витрати позивача за зазначеною угодою були ним задекларовані, але не враховані контролюючим органом при визначенні об'єкта оподаткування, колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати їх документальне підтвердження.

Факт поставки TOB «Інста - торг» продуктів харчування на користь TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» та їх оплати підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а також документами, які підтверджують якість поставленого товару: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, ветеринарними довідками, деклараціями виробника, посвідченнями про якість, платіжними дорученнями (т.1 а.с.32-143).

В акті перевірки зазначено, що заборгованість за розрахунками у ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» перед TOB «Інста - торг» станом на 31 грудня 2015 року відсутня, також відсутні розбіжності між даними контрагентами щодо сум декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

01 серпня 2014 року TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Замовник) уклало з TOB «AB Блек Голд» (Виконавець ) Договір надання послуг по перевезенню вантажів Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що на підтвердження наданих Виконавцем послуг за Договором складається акт (т.1 а.с.135).

Одним із видів діяльності TOB «AB Блек Голд» є вантажний автомобільний транспорт (Код КВЕД 49.41) та надання послуг перевезення речей (переїзду), (Код КВЕД 49.42).

Факт надання TOB «AB Блек Голд» послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на адресу TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» та їх оплати, підтверджується актами надання послуг, товарно-транспортними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Окрім того, відповідно до коду КВЕД 46.49, основним видом діяльності TOB «AB Блек Голд» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

01 вересня 2014 року між TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Покупець) та TOB «AB Блек Голд» (Продавець) був укладений Договір поставки №1/9-5-14 відповідно до якого, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити продукти харчування, на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору продавець відпускає, а Покупець приймає товар за накладними, в яких фіксується найменування, кількість і ціна товару.

Товарні накладні є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що факт передачі прав власності на товар від продавця до покупця підтверджує видаткова накладна на товар, підписана сторонами. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів га розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару( п.4.1 Договору).

Факт поставки TOB «AB Блек Голд» продуктів харчування на користь TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» та їх оплати позивачем підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, деклараціями виробника, платіжними дорученнями, копії яких надані до суду (т.1 а.с.144-257, т.2 а.с.1-7).

Заборгованість ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» перед TOB «AB Блек Голд» за отриманий товар та послуги, станом на 31 грудня 2015 року відсутня.

Акт перевірки контролюючого органу свідчить про те, що господарські операції між позивачем та TOB «AB Блек Голд» відбувалися у листопаді та грудні 2014 року.

Висновок про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання ГУ ДФС в Одеській області робить на підставі податкової інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про те, що станом на 11 березня 2015 року посадові особи TOB «AB Блек Голд» не знаходяться за своєю податковою адресою, направлення повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Окрім того, контролюючий орган зазначає, що ненадання TOB «AB Блек Голд» до перевірки бухгалтерської документації щодо господарський операцій з ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП», свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Із аналізу звітності з ПДВ TOB «AB Блек Голд», ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області робить висновок про формування останнім податкових зобов'язань, у тому числі і за спірними угодами, проте вважає, що мета формування податкових зобов'язань, це причетність до схеми формування штучного податкового кредиту.

Колегія суддів не може вважати такий висновок обґрунтованим, оскільки він зроблений без податкової перевірки суб'єкта господарювання, без дослідження документів бухгалтерського обліку.

Про недопустимість вказаних дій з боку контролюючого органу, зазначено ДФС України у листі від 14 листопада 2016 року № 24505/6/99-99-14-03-03-15 «Про надання податкової консультації щодо дій контролюючих органів стосовно врахування в інформаційних базах ДФС податкової інформації та заходів щодо її коригування, а також усунення суперечностей у висновках актів (довідок) перевірок (звірок) різних платників податків».

Зокрема вищим органом фіскальної служби зазначено, що згідно з абзацом п'ятим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Далі, дослідженню підлягає господарська операція між ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» та TOB «Стілпроф» (т.2 а.с.16-122).

01 вересня 2014 року між TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Покупець) та TOB «Стілпроф» (Продавець) був укладений Договір поставки №01/09-14, відповідно до якого, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити продукти харчування, на умовах, викладених в цьому Договорі.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору Продавець відпускає, а Покупець приймає товар за накладними, в яких фіксується найменування, кількість і ціна товару. Товарні накладні є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що факт передачі прав власності на товар від продавця до покупця підтверджує видаткова накладна на товар, підписана сторонами.

Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару (п.4.1 Договору).

Факт поставки TOB «Стілпроф» продуктів харчування на користь TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» та їх оплати позивачем підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, ветеринарними довідками, деклараціями виробника, платіжним дорученнями, копії яких були надані до перевірки.

01 серпня 2014 року TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Замовник) уклало з TOB «Стілпроф» (Виконавець) Договір №01/08-14 надання послуг по перевезенню вантажів Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що на підтвердження наданих Виконавцем послуг за договором складається акт.

Також, 01 жовтня 2014 року TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Замовник) уклало з TOB «Стілпроф» (Виконавець) Договір №1/10-14, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по організації послуг зі зберігання товару, зокрема, здійснює: пошук складських приміщень, забезпечення зберігання товару в холодильних камерах, а також проводить інші операції, пов'язані зі зберіганням, про що складається акт.

Факт надання ТОВ «Стілпроф» послуг, пов'язаних з перевезення вантажів автомобільним транспортом, із зберіганням товару та їх оплату підтверджується актами про надання таких послуг, актами приймання - передачі товару, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Станом на 31 грудня 2015 року заборгованість ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» за розрахунками з вказаним контрагентом відсутня.

Інкримінуючи позивачу проведення перелічених операцій як безтоварних, суб'єкт владних повноважень, аргументує свою позицію тим, що ТОВ «Стілпроф» по ланцюгу постачання мало взаємовідносини з сумнівними контрагентами.

Висновок щодо сумнівності податкової репутації даного контрагента зроблено на підставі податкової інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, яка податкову перевірку не проводила аналіз господарської діяльності нею був здійснений на підставі ЄДР отриманих та виданих накладних, інформаційної системи «Податковий блок».

Між тим, як вбачається з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності даного товариства є неспеціалізована оптова торгівля, також видами діяльності є оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами, надання послуг з перевезення речей.

По теперішній час ТОВ «Стілпроф» здійснює свою діяльність та є зареєстрованим в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Останній контрагент, за яким також не визнані господарські операції позивача, є - TOB «Консультант-2014».

Досліджуючи, виконання вказаними суб'єктами господарювання умов, укладених договорів, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

01 липня 2014 року TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Замовник) уклало з TOB «Консультант-2014» (Виконавець) Договір №15/1, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по організації послуг зі зберігання товару, зокрема, здійснює: пошук складських приміщень, забезпечення зберігання товару в холодильних камерах, а також проводить інші операції, пов'язані зі зберіганням.

На підтвердження наданих виконавцем замовнику послуг складається акт.

01 липня 2014 року TOB «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» (Замовник) уклало з TOB «Консультант-2014» (Виконавець) договір №15 про надання послуг по перевезенню вантажів Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні та надає наступні послуги: розроблює та узгоджує із замовником маршрут перевезення, здійснює пошук перевізника, організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу, проводить інші операції, пов'язані з перевезенням. На підтвердження наданих послуг складається акт.

Факт надання TOB «Консультант - 2014» послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зберігання товару та їх оплати підтверджується актами надання послуг, актами приймання - передачі товару, товарно-транспортними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Як свідчать відомості з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань TOB «Консультант-2014» може надавати послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування, товариство на теперішній час є діючим.

Аналіз укладених договорів підтверджує, що TOB «Консультант-2014» надавало саме консультативні послуги, оскільки здійснювала пошук перевізника та організовувала відправку і одержання вантажу та зберігання товару.

Підставою для визнання господарських операцій між вказаними контрагентами такими, що не тягнуть за собою правових наслідків, є інформація ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про відсутність платника податків за місцем реєстрації.

Разом з тим, із даної інформації вбачається, що за серпень 2014 року TOB «Консультант-2014» була подана звітність по ПДВ, тобто за господарськими операціями, які були проведені з ТОВ «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» в липні 2014 року.

Є також посилання в акті перевірки на допит в якості свідка директора товариства - ОСОБА_1, щодо порушень, допущених при створенні підприємства.

Проте, процесуального документа, яким би була встановлена вина цієї особи, до суду апеляційної інстанції не надано.

Узагальнюючи викладені фактичні обставини справи, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи документи, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають усі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними суб'єктом владних повноважень до суду не надано.

Окрім того, слід підкреслити, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, позивачем надано докази щодо використання придбаного товару та послуг у своїй господарській діяльності.

Так, придбані товари були реалізовані: ТОВ «Юніком-С», ТОВ «Синема», ТОВ «МТА сервіс ЛТД», ПП «Олімпія Сервіс», ПП «Деметра Гранд», ПП «Артек-союз», ПП «Картес», що підтверджується відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Дії контролюючого органу суперечать Закону України від 17 липня 2015 року № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків», який набрав чинності 01 вересня 2015 року.

Відповідно до частини другої пункту 12 розділу I Закону № 655 пункт 86.7 статті 86 розділу ІІ Кодексу доповнено абзацом п'ятим такого змісту:

«Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу».

Отже, з моменту набрання чинності Законом № 655, не відповідатиме вимогам цього Закону врахування при здійсненні перевірок платників податків висновків актів перевірок суб'єктів господарювання, за результатами яких не приймались податкові повідомлення-рішення, у тому числі складених до набрання чинності Законом № 655.

Підтримуючи позицію суду першої інстанції щодо протиправності, прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень, колегія суддів бажає зазначити, що позбавлення позивача права на декларування, понесених витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування є втручанням держави у право власності.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід пропорційним визначеним.

ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Резюмуючи вищевикладені критерії, колегія суддів наголошує на тому, що з боку держави, в особі контролюючого органу, було втручання в право власності платника податків, оскільки звинувачення його в податкових правопорушеннях ґрунтується на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТОРІЦА-ТЕМП» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова