Постанова № 67498519, 30.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2017 року № 826/12616/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у скороченому провадженні справу за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до ФОП ОСОБА_1 про застосування заходів реагування

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності на території колишньої ферми у с. Блидні Полонського району Хмельницької області із випалювання деревного вугілля до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач здійснює господарську діяльність без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто з порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що є підставою для застосування заходів реагування у виді тимчасової заборони роботи вказаної фізичної особи-підприємця до усунення виявлених перевіркою порушень природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України в адміністративних справах щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) застосовується скорочене провадження, розгляд і вирішення цієї справи здійснюється судом в порядку скороченого провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України копія вказаної ухвали надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 - письмових заперечень по суті позовних вимог не надав, хоча був належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження у справі,

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФОП ОСОБА_1, за результатом якого складено акт від 28.07.2016 №113/2, з якого вбачається, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від бочок випалювання деревного вугілля у відповідача відсутній, що є порушенням ст.. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 1264-XII відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Частиною другою статті 10 зазначеного Закону встановлено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1264-XII державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів належить реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (пункт "а" частини першої статті 20-1 Закону № 1264-XII).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, основними завданнями якої є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується (пункт 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429).

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 зазначеного Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 № 2707-XII (далі - Закон № 2707-ХІІ).

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ).

Як передбачено частиною шостою статті 11 Закону № 2707-ХІІ, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп (частина сьома статті 11 Закону № 2707-ХІІ).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 302 (далі - Порядок №302), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до статті 12 Закону № 2707-ХІІ господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Згідно з частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 05.04.2007 № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Застосовані адміністративним судом заходи реагування за позовом органу державного нагляду (контролю), а також вжиті органом державного нагляду (контролю) заходи, обґрунтованість яких підтверджена адміністративним судом, скасовуються адміністративним судом у порядку, встановленому процесуальним законом.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи, що відповідач здійснює свою господарську діяльність без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто з порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що свідчить про невиконання вимог припису №05/1099п та подальше порушення вимог природоохоронного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем документів, які б спростовували доводи позивача, викладені в позовній заяві, суду не подано.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі, суд також враховує інтереси людей, які проживають поруч підприємства, де здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 183-2, 158-163, 256 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зупинити діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на території колишньої ферми у с. Блидні Полонського району Хмельницької області із випалювання деревного вугілля до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда