Постанова № 6749410, 23.03.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2009 р.                                                                       справа № 12462/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Овчаренко О.М.

За участю прокурора Вартанової О.М.

Представників позивача Сидоренко М.А., Ковбасюк Н.Г.,

Представників відповідачів Маковецької Н.В., Тіняєвої В.А., Вертела М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інетрбіс» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька , Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13.06.2008 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 18.12.2007 р. ним було подано до відповідача – 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007 р. з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена у рядку 25 цієї декларації та становить 400000,00 грн. Разом з декларацією відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону надано заяву про повергнення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

21.01.2008 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 р. з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена у рядку 25 цієї декларації та становить 1000000,00 грн. Разом з декларацією відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

19.02.2008 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 р. з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена у рядку 25 цієї декларації та становить 1863216,00 грн. Разом з декларацією відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Загальна заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за листопад – грудень 2007 р. та січень 2008 р. складає 3263216,00 грн. Позивач зазначає, що на теперішній час зазначена сума ПДВ, що підлягає відшкодування йому з Державного бюджету України не відшкодована.

Тому, просив суд зобов’язати відповідача – 1 надати відповідачу – 2 висновки про перерахування на користь позивача суми бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за листопад – грудень 2007 р. та січень 2008 р. в розмірі 3263216,00 грн., а також зобов’язати відповідача – 2 на підставі отриманих від відповідача – 1 висновків надати позивачу зазначену у них суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з державного рахунку на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновків відповідача – 1.

Разом з тим, позивач надав суду заяву про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, у якій зазначив, що з урахуванням надходження коштів з державного бюджету на його поточний рахунок 26.06.2008 р. у сумі 908876,00 грн. з урахуванням постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008 р. по справі № 2-а-12458\08, якою йому зменшено суму бюджетного відшкодування на 7036,00 грн., у зв’язку з чим просить суд стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (в. Хірургічна, 22 А, м. Донецьк, 83096, код ЄДРПОУ 20335263, розрахунковий рахунок № 26008502385000 у філії ПУМБ м. Донецька, код банку 335537, ІПН 203352605621, свідоцтво платника ПДВ № 100162888) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за даними за податковими деклараціями за листопад – грудень 2007 р. та січень 2008 р. в розмірі 2347304, 00 (два мільйони триста сорок сім тисяч триста чотири) гривні 00 коп.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначивши, що за результатами судового розгляду про визнання недійсним вищевказаного податкового повідомлення – рішення, останнє залишено без змін у сумі 7036,0 грн. Також повідомляє, що встановлено неправомірність формування податкового кредиту, в зв’язку з відсутністю підтвердження факту сплати податку у бюджет за результатами зустрічних перевірок. Тому, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача -2 в судовому засіданні з позовом не погодився та пояснив, що на даний момент відповідач – 1 не надавав йому висновок щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ на користь позивача. Органи державного казначейства не наділені повноваженнями самостійно здійснювати повернення з державного або місцевого бюджетів помилково або надміру сплачених податків, зборів та обов’язкових платежів, а тільки за поданням податкових органів. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Присутній у судовому засіданні прокурор суду пояснив, що ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура має право здійснювати представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачени=х законом.

Заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Інтербіс” є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” (ідентифікаційний код 20335263), зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.10.1993 року, є юридичною особою, є платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено та це не оспорюється сторонами, що 18.12.2007 року позивач надав до ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007 р., розрахунок коригування сум податку на додану вартість за листопад 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року. В рядку 25 податкової декларації за листопад 2007 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 400000 грн.

21.01.2008 року позивач надав до ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 р., розрахунок коригування сум податку на додану вартість за грудень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року. В рядку 25 податкової декларації за грудень 2007 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 1000000 грн..

19.02.2008 року позивач надав до ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 р., розрахунок коригування сум податку на додану вартість за січень 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року. В рядку 25 податкової декларації за січень 2008 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 1863216 грн.

Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2008 р. у справі № 2-а-12458\08 за позовом ТОВ «Інтербіс» до ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецьк, яка набрала законної сили, було визнано частково недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька від 23.05.2008 р. № 0001742340\0 на суму зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 2347180,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 р. вищевказана постанова Донецького окружного адміністративного суду була залишена без змін.

Крім того, представники позивача в судовому засіданні наголошували на тому, що на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтербіс» 26.06.2008 р. надійшла грошова сума в розмірі 908876,00 грн.

З огляду на вищевикладене, сума, яка була заявлена до бюджетного відшкодування за листопад – грудень 2007 року та січень 2008 р. –2347304,00 грн.; сума, що відшкодована позивачу, становить 908876,00 грн.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем -1 не доведена правомірність своїх дій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Саме нормами зазначеного Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Підпунктом „в” п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідач не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві суми ПДВ за листопад - грудень 2007 року та січень 2008 р. у розмірі 2347304,00 грн.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Пунктом 1 абзацу 3 статі 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 70 КАС України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив відповідач-1. Із заявленої до відшкодування суми за листопад-грудень 2007 та січень 2008 р. позивачу фактично податок на додану вартість відшкодований в розмірі 908876,00 грн..

Як вбачається з пояснень відповідачів, підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування він вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до виробника.

Суд зазначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість” право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що спір виник внаслідок вільного трактування п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Також, підпункт „а” п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді.

Відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, які набули законної сили підлягають обов‘язковому виконанню, тому відповідач-1 не мав права порушувати хід його виконання.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001 року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем були виконані необхідні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банківській установі.

Як передбачено п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680В, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з Державного бюджету України на користь ТОВ „Інтербіс” бюджетне відшкодування за деклараціями за листопад – грудень 2007 року та січень 2008 р. у сумі 2347304,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії.

Стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (в. Хірургічна, 22 А, м. Донецьк, 83096, код ЄДРПОУ 20335263, розрахунковий рахунок № 26008502385000 у філії ПУМБ м. Донецька, код банку 335537, ІПН 203352605621, свідоцтво платника ПДВ № 100162888) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за даними за податковими деклараціями за листопад – грудень 2007 р. та січень 2008 р. в розмірі 2347304, 00 (два мільйони триста сорок сім тисяч триста чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 березня 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 28 березня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.