Рішення № 67493546, 23.06.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2496/17

Провадження №2/442/1272/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.,

з участю секретаря - Малик О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності та визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просить: розірвати договір купівлі-продажу квартири від 29.04.2008 року укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнати Договір іпотеки (квартири) від 29.04.2008 року, зареєстрований у реєстрі №1347, недійсним і зняти і зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстрованому в реєстрі за №1348.

В обґрунтування позову покликається на те, що їй з чоловіком ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1.

29.04.2008 року вони уклали з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.

Згідно умов договору ОСОБА_2 повинна була оплатити вартість квартири після підписання цього договору, а вони з чоловіком зобов'язувались передати квартиру покупцеві до 30.04.2008 року. Однак, після підписання договору ОСОБА_2 так і не передала кошти в рахунок оплати за договором, а вони, відповідно не передали їй квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Як спадкоємець першої черги, який постійно проживав із спадкодавцем, вона вважається такою, що прийняла спадщину, тому на почату 2017 року вирішила належно оформити свої спадкові права . Однак, отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вона дізналась про наявність іпотеки та заборони на нерухоме майно згідно з Договором іпотеки від 29.04.2008 року, де іпотекодавцем вказана ОСОБА_2

Довідавшись про таке, вона відразу звернулась до ОСОБА_2 з вимогою звільнити належне їй майно від іпотеки та заборони відчуження, на що остання повідомила їй, що після підписання вищевказаного Договору купівлі-продажу, вона в цей день уклала з ПАТ «УкрСиббанк» Договір про надання споживчого кредит №11338587000 для отримання коштів для розрахунку з ними. Оскільки, банк погоджувався надати таку кількість коштів у кредит тільки під забезпечення іпотекою, і нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було достатньо для визнання банком її власником, ОСОБА_2 використала за іншим призначенням у зв'язку із сімейними обставинами. Про наявність Договору іпотеки не повідомляла їх, так як планувала швидко погасити кредит, однак у зв'язку з її скрутним становищем на даний час він ще не погашений.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити та поновити строк позовної давності. Зазначила, що про спірний договір іпотеки її довірителька дізналась в 2016 році коли звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Із позовом про розірвання договору купівлі-продажу не зверталась раніше так як ОСОБА_2 обіцяла оплатити квартиру.

Представник ПАТ «Укрсиббанк» в судовому засіданні позов заперечила, покликаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи. Просить в задоволенні позову відмовити, застосувати строк позовної давності.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про визнання позову, в якій також зазначила, що дійсно між нею та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було укладено спірний договір купівлі-продажу квартири. У відповідності до умов договору вона зобов'язувалась провести оплату після його підписання за рахунок кредитних коштів. Для отримання зазначених коштів вона звернулась до ПАТ «Укрсиббанк», з яким уклала вищевказаний договір іпотеки. Однак, після його підписання через складні сімейні обставини змушена була витратити кредитні кошти не за призначенням. ОСОБА_1 неодноразово звертала до неї щодо неналежного виконання умов договору купівлі-продажу квартири, вона просила постійно про відтермінування, не повідомляючи її про передачу квартири в іпотеку. Крім цього, зазначає, що протягом тривалого часу вона справно сплачувала кредит для того щоб звільнити квартиру від застави та виконати усі зобов'язання за договором купівлі-продажу. Просить позов задоволити.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного:

Встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1, що стверджується Свідоцтвом на право власності на квартиру (будинок). (а.с.5)

29.04.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_2 договір купівлі - продажу вищевказаної квартири. Договір посвідчено нотаріально.

Згідно п.5 даного договору продаж вчинено за 354171 грн. Оплата проводиться після підписання цього договору за рахунок кредитних коштів про що продавці заявлять письмово.

29.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є вищевказана квартира.

У п.1.1 Договору іпотеки зазначено, що вказана квартири належить іпотекодавцю на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 ЦК України).

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, що узгоджується з приписами ч.2 ст. 692 ЦК України сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Норми статті 692 ЦК України визначають момент (настання певної обставини), з настанням якого у покупця виникає обов'язок здійснити оплату товару придбаного згідно договору купівлі-продажу. Положеннями даної статті встановлене загальне правило оплати товару, а саме, обов'язок покупця сплатити повну вартість товару придбаного за договором купівлі-продажу виникає після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому, наведена норма закону допускає винятки із загального правила, зокрема, сторони у договорі можуть на власний розсуд визначити строк оплати товару або ж настання обставин після яких покупець зобов'язується провести оплату товару передбачено актами цивільного законодавства.

З урахуванням встановлених обставин, зокрема те, що ОСОБА_2 не оплачено повної вартості квартири у визначений договором строк, відсутність письмової заяви продавця про здійснення оплати, а також визнання ОСОБА_2 позову та підтвердження нею невиконання нею умов договору, а також правової кваліфікації відносин сторін (продаж товару в кредит з відстроченням платежу), суд, відповідно до ст.ст. 651, 692, 694, 695 ЦК України та керуючись правовим висновком постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-46цс12 вважає, що вимоги позивача в частині розірвання спірного договору купівлі-продажу підлягають до задоволення.

У ст.ст.256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.

Суд надає віри покликанням позивача про те, що договір не бажала розривати так як вірила відповідачці, що та оплатить квартиру, а тому не вважає, що останньою пропущено строк позовної давності.

Окрім цього, суд вважає, що позивачка не пропустила строк позовної давності звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору іпотеки, оскільки остання дізналась про такий в 2016 році.

Відповідно до ст.ст.657, 334 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №83570955 від 28.03.2017 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 29.07.1996 року. На вказану квартиру існує заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: договір іпотеки від 29.04.2008 року.

Відтак, суд вважає, що вищевказаний договір не зареєстрований, а відповідно у ОСОБА_2 не виникло права власності на вищевказану квартиру.

Щодо визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру, то суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки така вимога є похідною від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу.

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що укладаючи спірний договір іпотеки ОСОБА_2 не належала на праві власності спірна квартира, а тому вказана квартира не могла бути предметом договору іпотеки, а тому такий слід визнати недійсним.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Розірвати Договір купівлі-продажу квартири від 29 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнати Договір іпотеки (квартири) від 29.04.2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 1347, недійсним і зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстрованому у реєстрі за № 1348.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ____ О.В. Крамар