Постанова № 67482641, 22.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Київ К/800/62353/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Олендер І.Я.,за участю секретаря:Калініна О.С.,за участю представників позивача:Дмитренко А.М.,відповідача: прокуратури:Біленко Н.О., Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р.

у справі №2а-44342/09/1670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Полтавської області,

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 р. № 0000952301/0/649 в частині визначення платежу у розмірі 6 151 922,00 грн як суми податкового зобов'язання; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.05.2005 р. №0000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. №0000952301/2/2350, від 21.10.2005 р. №0000952301/3/4053, від 21.10.2005 р. №0004692301/3/4054; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Контролюючим органом була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р. згідно постанови старшого слідчого ОВС СВПМ ДПА у Полтавській області капітана податкової міліції С.В. Джуяна від 09.11.2004 р. та правильності ведення збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р. згідно доручення слідчого СОГ СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ капітана податкової міліції Гусача О.М. від 04.02.2005 р. № 44/26-09, за результатами якої складений акт від 17.03.2005 р. № 168/23-120/00152307.

В акті перевірки вказано про порушення вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. №405 «Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

На підставі названого акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2005 р. №0000952301/0/649, яким підприємству визначена сума податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 6 151 922,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення. З урахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем були прийнятті нові податкові повідомлення-рішення від 20.05.2005 р. № 0000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. № 0000952301/2/2350, від 21.10.2005 р. № 0000952301/3/4053 на аналогічні суми податкового зобов'язання. Крім того, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2005 р. №0004692301/3/4054, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 3 075 961,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із акціонерів АТ «Укртатнафта» є Фонд державного майна України (пункт 1.4 статті 1 Статуту «Укртатнафта»). Частка держави в статутному фонді підприємства становить 43,054 %.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено, що державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 затверджено «Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Враховуючи правило дії законів у часі, статус Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», як акту законодавчого органу, а також той факт, що позивач станом на І квартал 2004 року мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов'язковою.

Отже, у разі доведеності факту порушення підприємством вимоги статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», податкове повідомлення-рішення може бути визнано недійсним лише у частині визначення такого платежу як податкового зобов'язання.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо необхідності скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 р. № 0000952301/0/649 в частині визначення платежу у розмірі 6 151 922,00 грн. як суми податкового зобов'язання.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який встановлює, зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобов'язання стосується платежу з податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених статями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскільки встановлений статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов'язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідальність платників податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов'язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Таким чином, прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.10.2005 р. №0004692301/3/4054 про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 3 075 961,00 грн, цілком обґрунтовано визнано судами неправомірним.

Зважаючи на той факт, що контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу 6 151 922,00 грн. як податкове зобов'язання з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, судова колегія вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.05.2005 р. №0000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. №0000952301/2/2350 та від 21.10.2005 р. №0000952301/3/4053 також мають бути визнані протиправними в частині визначення суми платежу, як податкового зобов'язання.

Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання податкових повідомлень-рішень, прийнятих в порядку адміністративного оскарження, протиправними в повному обсязі, а не в частині визначення суми такого платежу сумою податкового зобов'язання суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права у частині задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.05.2005 р. №0000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. №0000952301/2/2350, від 21.10.2005 р. №0000952301/3/4053 повністю, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій у наведеній частині та прийняти нове рішення, яким визнати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2005 р. №0000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. №0000952301/2/2350, від 21.10.2005 р. №0000952301/3/4053 протиправними лише в частині визначення суми платежу, як податкового зобов'язання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року №2а-44342/09/1670 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2009 року № 0000952301/0/649, від 20 травня 2005 року № 0000952301/1/1523, від 08 серпня 2005 року № 0000952301/2/2350, від 21 жовтня 2005 року № 0000952301/3/4053.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2009 року № 0000952301/0/649, від 20 травня 2005 року № 0000952301/1/1523, від 08 серпня 2005 року № 0000952301/2/2350, від 21 жовтня 2005 року № 0000952301/3/4053 протиправними в частині визначення суми платежу, як податкового зобов'язання. У решті вимог у цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року №2а-44342/09/1670 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.