Ухвала суду № 67482107, 27.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/3730/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Грядівської сільської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі № 813/4789/15 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Грядівської сільської ради, третя особа Відділ освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Західний офіс Держаудитслужби звернувся з адміністративним позовом до Грядівської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Жовківської райдержадміністрації було виявлено покриття відділом освіти витрат Грядівської сільської ради за спожиті енергоносії та комунальні послуги на загальну суму - 17 291, 62 гривні. Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 Договору від 12.01.2010 №43 розрахунки за комунальні послуги Орендар здійснює безпосередньо з організаціями, які надають ці послуги (електропостачання, водопостачання, каналізація, теплопостачання та ін.) та у разі не сплати за оренду майна та комунальні послуги Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому випадку. Приміщення Грядівської загальноосвітньої школи, в тому числі частина приміщення, яку орендує Грядівська сільська рада для дошкільного навчального закладу площею 137,1 кв.м, знаходиться на балансі відділу освіти Жовківської РДА. Грядівською сільською радою окремі лічильники виміру наданих комунальних послуг на частину орендованого приміщення (137,1 кв.м), не встановлювались. У п.п. 9.1, 9.2 Договору від 12.01.2010 №43 зазначено, що умови договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а саме з 12.01.2010 і до 12.01.2015. Пунктами 9.3, 9.4 Договору від 12.01.2010 №43 передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін і одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України. Після завершення ревізії керівнику відділу освіти ОСОБА_1 пред'явлено обов'язкові вимоги від 27.05.2015 Ж 8-15/307 щодо усунення порушень в термін до 26.06.2015. На виконання вказаних вимог об'єктом контролю листами від 25.06.2015 №735 та від 20.07.2015 №803 повідомлено, що голові Грядівської сільської ради ОСОБА_2 направлено претензію за №628 від 04.06.2015 на суму 17 291,62 грн про відшкодування вартості спожитих та неоплачених комунальних послуг. Однак, завдані відділу освіти збитки на суму 17 291,62 грн не відшкодовані, а вимога Держфінінспеції від 27.05.2015 №28-15/307 в повному обсязі не виконана.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року у справі № 813/4789/15 позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи, с саме стверджує, що достовірність та правильність нарахування відшкодування комунальних послуг Держфінінспекцією, що стала основою позовних вимог в частині сум за 2012-2013р.р., не перевірено судом належним чином, так як у процесі розгляду справи та у матеріалах справи позивачем не було надано жодних підтверджуючих документів, що б свідчили про фактичне споживання Грядівською ЗОШ та відповідно ДНЗ с. Гряда у 2012-2013 р.р. комунальних послуг, їх обсяг.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від14.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі № 813/4789/15 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Грядівської сільської ради, третя особа Відділ освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення коштів закрити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз п.п. 1- 4 ч. 4 ст. 50 КАС України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у постанові від 20 вересня 2016 року у справі № 21-770а16, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

Спір у справі, що розглядається, виник між позивачем та відповідачем щодо відшкодування завданих державі збитків шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в судовому порядку.

Слід зазначити, що адміністративними судами можуть бути розглянуті вимоги про відшкодування шкоди лише, якщо вимоги стосуються суб'єкта владних повноважень, яким завдано збитків шляхом виконання своїх владних управлінських функцій.

Приписами ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В іншому випадку, спірні відносини стосовно відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно - правовий характер та як наслідок не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.

З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції суду першої інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та закриття про провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись : п.1. ч.1 ст. 157, ст. 195, ст. 196, п.4 ст. 198, ч.1 ст. 203, п.4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Грядівської сільської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 року скасувати, а провадження у справі № 813/4789/15 за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Грядівської сільської ради, третя особа Відділ освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення коштів - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 29.06.2017 року.