Постанова № 67481110, 27.06.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року справа № 813/4511/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування постанов, зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1Д.) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі відповідач, Франківський ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі третя особа, ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 49363271 від 22.04.2016 року, постанову про опис та арешт майна боржника ВП № 49363271 від 07.12.2016 року, постанову про призначення експерта субєктом оціночної діяльності ВП № 49363271 від 20.12.2016 року, та зобовязати відповідача винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49363271 у звязку із закінченням строку предявлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року, клопотання представника позивача в частині позовних вимог про: визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 49363271 від 24.11.2015 року; визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 49363271 від 22.04.2016 року; зобовязання відповідача винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49363271 у звязку із закінченням строку предявлення виконавчого документа до виконання, залишено без розгляду.

Ухвалою від 28.04.2017 року вказану справу прийнято до провадження суддею Гулкевич І.З.

Суд в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допущено заміну третьої особи Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником ОСОБА_2 обєднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

В обгрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов про опис та арешт майна боржника ВП № 49363271 від 07.12.2016 року; про призначення експерта субєктом оціночної діяльності ВП № 49363271 від 20.12.2016 року, зазначено, що оскаржувані постанови є протиправними, такими, що суперечать постанові Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року, а тому такі слід скасувати.

В судовому засіданні 06.06.2017 року представником позивача подано заяву про зміну підстави позову (а.с.171-172), яку задоволено судом. Так, зазначено, що квартира №3 в будинку №1 у м. Львів, вул. Барвінок є місцем реєстрації та єдиним постійним місцем проживання двох неповнолітніх дітей позивача: ОСОБА_3 (04.08.2003 р.н.) та ОСОБА_4 (26.06.2009 р.н.), а відтак в силу положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», така не може бути відчужена, що намагається вчинити виконавець шляхом винесення оскаржуваних постанов.

В судовомих засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з врахуванням клопотання від 10.04.2017 року про залишення позовних вимог без розгляду в частині та заяви про зміну підстав позову від 01.06.2017 року, просив позов задовольнити повністю.

19.06.2017 року за вх.№ 14141 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав, як і не надав на вимогу суду письмових заперечень на позовну заяву у разі її заперечення чи будь-яких пояснень щодо предмету спору.

Судом, за згодою позивача, в порядку, передбачено му ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну відповідача на його процесуального правонаступника Франківський відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у львівській області.

ОСОБА_2 об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.

З врахуванням строків розгляду справи, визначених ст. 122 КАС України, суд, відповідно до ч. 4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 КАС України, розглядає справу за відсутності відповідача на основі наявних доказів.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

02.10.2015 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/1521/14 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету грошові кошти в розмірі 292815,25 грн., що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу (а.с.13-14).

Постановою від 24.11.2015 року відкрито виконавче провадження № 49363271 та надано боржнику (позивачу) строк для добровільного виконання рішення (а.с.15).

У звязку з невиконанням у наданий державним виконавцем строк рішення, 22.04.2016 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49363271 та накладено арешт на усе майно, що належить боржнику ФОП ОСОБА_1; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику лише в межах суми боргу, арешт накласти з моменту надходження постанови (а.с.16).

07.12.2016 року відповідно до постанови ВП № 49363271 про опис та арешт майна боржника державний виконавець згідно з матеріалами виконавчого провадження встановив, що боржнику на праві власності належать будівлі станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 2б, та постановив описати та накласти арешт на майно: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 104 кв.м та на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с.18).

20.12.2016 року відповідно до постанови про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, державним виконавцем встановлено, що боржником борг не сплачений, 07.12.2016 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме: квартира АДРЕСА_1 загальною площею 104 кв.м на праві власності належної ОСОБА_1 постановив призначити ОСОБА_5, експертом субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 813/1521/14, виданого 02.10.2015 року (а.с.33).

Позивач, вважаючи вказані постанови від 07.12.2016 року та від 20.12.2016 року безпідставними, неправомірними та такими, що слід скасувати, звернулась з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, яким встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункти 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

З врахуванням викладеного, оскаржувані постанови державним виконавцем винесено з врахуванням приписів та на підставі Закону №1404-VIII.

Судом встановлено, що державним виконавцем 07.12.2016 року, відповідно до ст. 56 Закону №1404-VIII винесено постанову про опис та арешт майна боржника, зокрема, згідно з матеріалами виконавчого провадження виконавцем встановлено, що боржнику на праві власності належать: будівлі станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 2б. Крім цього, постановлено описати та накласти арешт на майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_1 Вказану постанову скеровано боржнику (а.с.19, 20).

Вже 20.12.2016 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с.33).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 цього ж Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на обєкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ст. 55 Закону України №1404-VIII не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 цього ж Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Приписами ст. 56 цього ж Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обовязковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обовязково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, обєм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

З врахуванням того факту, що боржнику на праві власності належать будівлі станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 2б, а також того, що відповідачем не надано жодних спростувань щодо вказаного факту, відповідачем всупереч вказаному факту, першочергово описано та накладено арешт на квартиру № 3, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Барвінок, 1/3.

Квартира АДРЕСА_2 належить позивачу, однак, така квартира є єдиним постійним місцем проживання неповнолітніх внуків позивача ОСОБА_3 (04.08.2003 р.н.) та ОСОБА_4 (26.06.2009 р.н.). Вказана обставина підтверджується довідкою з місця проживання про склад сімї і прописки за №37 від 31.01.2017 року (а.с.139).

Відповідно до додатку до Закону №1404-VIII «Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами» визначено, що стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сімї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

На виконання ч.10 ст.177 Сімейного кодексу України постановою КМ України № 866 від 24.09.2008р. затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.

Так, п.67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м.м.Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

У ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН № 44/25 від 20.11.1989р., ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991р., зазначено що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний, розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства» (Преамбула Закону).

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень ст.3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону №1404-VIII для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, описуючи та накладаючи арешт на вказану квартиру, яка належить на праві власності боржнику у виконавчому провадженні позивачу, державним виконавцем не дотримано вимоги щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей, які у ній зареєстровані та проживають.

Доказів звернення до органів опіки і піклування щодо надання вказаних дозволів не представлено, а отже, виносячи вказану постанову, державний виконавець не дотримався вимог закону, така є протиправною та слід скасувати.

Оскільки постанова державного виконавця про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні безпосередньо повязана із постановою від 07.12.2016 року, винесена у звязку з необхідністю оцінки майна, визначеного у постанові від 07.12.2016 року, для подальшої його реалізації, а також того, що постанову про опис та арешт майна боржника від 07.12.2016 року винесено неправомірно та слід скасувати, постанова від 22.12.2016 року також підлягає скасуванню.

Суд зважає на той факт, що позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, та така задоволена у повному обсязі відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року (набрала законної сили), однак, така винесена після оскаржуваних постанов, а тому в оцінці щодо правомірності таких судом до уваги не береться.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також враховує, що відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 6 березня 2008 року, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обгрунтованими, пітвердженими доказами долученими до матеріалів справи, а отже позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено квитанції №ПН152 від 28.12.2016 року (а.с.32), а також №ПН2197 від 22.12.2016 року (а.с.4) на загальну суму 6890,00 грн., з врахуванням клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, яке задоволено судом, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції судові витрати у виді судового збору в сумі 2756,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника ВП № 49363271 від 07.12.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про призначення експерта субєктом оціночної діяльності ВП № 49363271 від 20.12.2016 року.

Присудити Фізичній особі ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції (ЄДРПОУ 35009269) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 30 червня 2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.