Постанова № 67481106, 30.06.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року справа № 813/1755/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною відмови та скасування рішення, -

Встановив:

ТОВ «Тропік» (далі позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі відповідач, митниця, митний орган) у якому просить визнати протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 та скасувати рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів.

Позов обґрунтований тим, що 25.11.2017 декларантом під час митного оформлення товару (мандарини свіжі) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України (далі МК). Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або які сумніви мають усунути. Разом з тим, незважаючи на необґрунтування митницею причин необхідності подання додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, керуючись положеннями частин 7-8 статті 55 МК, 04.01.2017 надав на вимогу митного органу весь перелік додаткових документів згідно заяви від 28.12.2016 № 413. Позивач вважає, що надані ним документи у сукупності повністю підтверджують числові значення митної вартості, не містять розбіжностей, а відтак рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів та відмова від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 є протиправними.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у поданому суду запереченні на позовну заяву посилається на те, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що декларантом на підтвердження митної вартості товару не було подано заявку на поставку товарів та проформу-інвойс, які передбачені контрактом, а також не вірно розраховано транспортні витрати, а саме складові, включені у вартість перевезення, не є достатніми, не піддаються обчисленню і не відповідають законодавству (ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI). Крім цього в контракті передбачено, оплата повинна бути здійснена на умовах післяплати 90 днів або по передоплаті, а у фактурі зазначено, що оплата повинна була бути здійснена протягом 20 днів після виставлення фактури. Оскільки декларантом не було подано витребувані митним органом додаткові документи передбачені ч. 3 ст. 53 МК, вважає, що митний орган обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Щодо стосується декларантом додаткових документів, поданих на митницю 04.01.2017, то відповідач зазначає, що декларантом не надано сертифікатів якості на товар та в наданих розшифровках статей транспортних витрат відсутня роздруківка пробігу, а висновок Львівської торгово-промислової палати підготовлений з методологічними помилками та з недостатнім опрацюванням інформації.

Заслухавши доводи представників сторін, зясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

25.11.2016 ТОВ «Тропік» через представника ФОП ОСОБА_3, який діє відповідно до договору доручення від 01.06.2011 № 49, в електронному вигляді подано до митного оформлення на МП «Малехів» Львівської митниці ДФС ВМД № 209140000/2016/051455 на товар «Мандарини свіжі, виду Citrus reticualata, врожай 2016 року, 1-го гатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування».

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК) за основним методом (ціна договору) по ціні 0,52 Євро/кг.

На підтвердження митної вартості товарів декларантом надано: декларацію митної вартості; контракт від 07.03.2016 № 198-03-2016; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.11.2016 № 11/11/2016/ЕХР; CMR від 23.11.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю; калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2016 № 594; фітосанітарне свідоцтво № EC/PL/0412849 від 23.11.2016; сертифікат походження товару EUR.1 № PL/MF/AL/0155791 від 23.11.2016; сертифікат якості від 23.11.2016 № 030966; договір доручення від 01.06.2011 № 49.

25.11.2016 головним державним інспектором Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 через засоби електронного звязку надіслано декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме: копію митної декларації країни відправлення; каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями, та/або інформація біржової організації про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

25.11.2016 митним інспектором Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 прийнято рішення № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів за резервним методом по ціні 0,7584 Євро/кг. У вказаному рішенні міститься посилання на те, що митна вартість не може бути визначена за вартістю визначеною декларантом, у звязку з невірно проведеним декларантом розрахунком митної вартості, відсутнє документальне підтвердження розрахунку заявленої митної вартості товарів та неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у чч. 2, 3 ст. 55 МК, а саме: відсутня проформа-інвойс передбачена Контрактом; невірно розраховано транспортні витрати, а саме складові включені у вартість перевезення не є достатніми, не піддаються обчисленню і не відповідають законодавству (ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI); в зовнішньоекономічному договорі передбачено, що оплата повинна бути здійснена на умовах після оплати 90 днів або по передоплаті, а у фактурі зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом 20 днів після виставлення фактури.

З метою недопущення псування товарів, декларант, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК.

У звязку зі сплатою позивачем відповідних митних платежів та фінансових гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 25.11.2016 № 209140000/2016/051626.

У подальшому ТОВ «Тропік», керуючись положеннями частин 8, 9 статті 55 МК, 04.01.2017 подало на Львівську митницю ДФС заяву від 28.12.2016 № 413 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії. До вказаної заяви на вимогу митного органу позивачем надано додатковий перелік документів, а саме: прайс-лист фірми «Rodos Sp.zo.o.» щодо цін на товари, які декларуються; заявка на поставку товару 21.11.2016; детальні розшифровки (розрахунки) статтей витрат калькуляції транспортних витрат від 25.11.2016 № 594; митна декларація країни відправника від 24.11.2016 № 16PL401050E0125088; платіжне доручення в іноземній валюті від 01.12.2016 № 1414 про оплату вартості імпортованого товару; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-09/1587. При цьому повідомлено, що ТОВ «Тропік» не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також відповідно не укладало із третіми особами договорів, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Щодо зазначення в рішенні по строку оплати вартості товарів, то повідомлено, що відповідно п. 5.2. контракту остаточні розрахунки за товар повинні бути виконані протягом 90 днів з дати поставки. Цей термін може бути збільшений або зменшений згідно додаткового узгодження сторін. Тому зазначення в інвойсі строку оплати 20 днів не суперечить умовам контракту. На підтвердження факту оплати поставленого товару, митному органу надано платіжне доручення в іноземній валюті.

Що стосується проформи-інвойсу, то повідомлено, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є обєктом купівлі-продажу. Натомість, якщо товар є обєктом купівлі-продажу, що має місце у розглядуваному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс), який і був наданий.

12.01.2017 Львівська митниця ДФС листом № 801/10/13-70-19/39 повідомила про залишення рішення про коригування митної вартості товарів без змін.

Оцінивши встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно частини першої статті 51, частини 1 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обовязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, встановлення цих обставин є обовязковим, оскільки саме з їх наявністю закон повязує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналогічні висновки неодноразово робив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 31.03.2015 № 21-127а15.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивачем 25.11.2016 під час митного оформлення товару відповідачу надано усі документи передбачені ч. 2 ст. 53 МК, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено, що ці документи містять розбіжності чи ознаки підробки, а відтак у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткового переліку документів.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у заперечення на позовну заяву, що підставою для витребування додаткових документів було неподання декларантом заявки на постанову товарів, оскільки про це не зазначено ні в електронному повідомленні, ні в рішенні про коригування митної вартості товарів.

Посилання відповідача, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що подано проформу-інвойс, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є обєктом купівлі-продажу. Натомість, якщо товар є обєктом купівлі-продажу, що має місце у розглядуваному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс), який і був наданий митниці, а саме від 23.11.2016 № 11/11/2016/ЕХР.

Відповідно до пунктів 1-5 контракту від 07.03.2016 № 198-03-2016 постачання товару здійснюється відповідно до інвойсу у якому визначається кількість, ціна товару, умови поставки, строк оплати тощо.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Оскільки, за умовами вказаного вище контракту купівля-продаж товару здійснюється відповідно до рахунку-фактури (інвойсу), а ст. 53 МК не вимагає подання у такому випадку рахунку-проформи, посилання митного органу на ненадання декларантом останнього, є протиправним.

Безпідставним є і посилання митного органу на те, що умови оплати зазначені в контракті, відрізняються від умов - зазначених у інвойсі, оскільки відповідно п. 5.2. контракту остаточні розрахунки за товар повинні бути виконані протягом 90 днів з дати поставки. Цей термін може бути збільшений або зменшений згідно додаткового узгодження сторін. Тому зазначення в інвойсі строку оплати 20 днів не суперечить умовам контракту. На підтвердження факту оплати поставленого товару, митному органу як додатковий документ було надано платіжне доручення в іноземній валюті.

Необґрунтованим є і зазначення у рішенні про корегування митної вартості товарів на невірність розрахунку транспортних витрат із загальним посиланням на Податковий кодекс України, оскільки в електронному повідомленні про надання додаткових документів не витребовувались жодні документи, які стосуються транспортних витрат.

Крім цього в рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено у чому саме полягає неправильність визначення транспортних витрат та які норми Податкового кодексу України порушено.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Більше того відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованого в Мінюсті 18.06.2012 за № 984/21296 (далі Правила № 599), у графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Як вбачається із матеріалів справи, декларантом до митного оформлення була надана калькуляція транспортних витрат від 25.11.2016 № 594, яка у повній мірі підтверджує числові значення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що декларантом під час митного оформлення товару митному органу надано усі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК та повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, ці документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткового переліку документів.

Разом з тим позивач з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу весь перелік додаткових документів згідно заяви від 28.12.2016 № 413.

Проте, митний орган відмовив у визнанні заявленої декларантом митної, пославшись, зокрема, на те, що відповідно до умов контракту постачання товарів повинно здійснюватися у відповідності до сертифікатів якості, які не були надані.

Однак такі посилання є безпідставними, так як до митного оформлення декларантом було надано фітосанітарне свідоцтво та сертифікат походження товару. Разом з тим, вказані документи не є тими документами, які згідно статті 53 МК подаються на підтвердження митної вартості та і ці документи митним органом не витребовувались у декларанта, так як про необхідність їх подання не зазначено ні в електронному повідомленні, ні в рішенні про коригування митної вартості товарів. На це відповідач вказує уже в листі від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 за наслідками розгляду додаткових документів.

Також безпідставним є посилання митного органу на те, що у товаросупровідних документах відсутня інформація щодо характеристик товару, оскільки у інвойсі, свідоцтві походження товару, фітосанітарному сертифікаті, прайс-листі, заявці на поставку товару міститься наступна інформація: Мандарини свіжі, виду Citrus reticualata, врожай 2016 року, 1-го гатунку, упаковані в ящики.

Не прийняв до уваги митний орган і надані декларантом детальні розшифровки калькуляції транспортних витрат від 25.11.2016 № 594, з огляду на те, що відсутня роздруківка пробігу з бухгалтерських регістрів.

Однак такі посилання є незаконним, оскільки подання такої роздруківки не передбачено митним законодавством і такої роздруківки у декларанта митний орган не вимагав. Як уже зазначалося вище, документом, який у даному випадку подається для підтвердження вартості транспортних витрат є калькуляція. Натомість декларантом з метою з спростування будь-яких сумнівів надав також детальні розшифровки статей витрат.

Безпідставно не прийняв до уваги митний орган і висновок Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-19/1587, з огляду на те, що у ньому діапазон цін наведений із значним розходженням.

Як вбачається, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією Львівською торгово-промисловою палатою, з якого чітко вбачається, що вартість імпортованих позивачем товарів відповідає ринковій вартості цих товарів.

Згідно з абз. 6 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Таким чином, ТПП є спеціалізованою експертною організацією, яка має право готувати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, подання якого передбачено ч. 3 ст. 53 МК. Саме такий висновок і був затребуваний відповідачем шляхом надіслання електронного повідомлення декларанту.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання митного органу на те, що експертом під час підготовки висновку до уваги не досліджувались характеристиками, оскільки у таблиці 3 висновку та в примітці до неї зазначено, що у таблиці наведені пропозиції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з походженням з Італії.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Необґрунтованим є і посилання відповідача на те, що у примітках до висновку ТПП зазначено, що оцінювач не гарантує достовірність інформації отриманої з доступних джерел, оскільки така інформація не може бути перевіреною оцінювачем, так як отримана з загальнодоступних джерел.

Безпідставним є посилання представника відповідача на те, що висновок ТПП не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (далі Інструкція № 53/5), оскільки вказана Інструкція прийнята на виконання ст.ст. 7, 8 Закону України «Про судову експертизу». Відповідно до преамбули вказаного Закону, він визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Натомість висновок ТПП підготовлений відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а не відповідно до Закону України «Про судову експертизу», а відтак безпідставним є посилання відповідача на те, що такий висновок не відповідає вимогам Інструкції № 53/5.

Враховуючи те, що митний орган не спростував, що ціни які викладені у висновку не відповідають ринковим цінам станом на день поставки, посилання на недостовірність визначеної експертом ціни є безпідставним.

Разом з тим митний орган, не прийнявши до уваги висновок ТПП, не наводить жодних доказів неможливості визначення митної вартості на підставі усіх інших документів. Як уже зазначалося вище, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачем на підтвердження митної вартості ввезеного товару надано усі передбачені частинами 2, 3 статті 53 МК документи, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідачем не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів та відмова від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 є протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39.

Скасувати рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік».

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський