Ухвала суду № 67475729, 05.05.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10929/16-ц

Провадження № 2-к/0203/1/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2017 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімкат», боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ГОРВІ» про визнання та дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення, –

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання ТОВ «Тімкат», боржник – ТОВ «Корпорація ГОРВІ» про визнання та дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення. Клопотання мотивоване тим, що арбітражним рішенням Міжнародного арбітражу Асоціації ліквідаторів і адміністраторів Республіка Молдова було ухвалене арбітражне рішення за позовом ТОВ «Тімкат» до ТОВ «Корпорація ГОРВІ» про стягнення заборгованості за сплачений та непоставлений товар. Це рішення є остаточним і підлягає негайному виконанню. Оскільки боржником арбітражне рішення в добровільному порядку виконане не було, заявник просить суд визнати це арбітражне рішення та надати дозвіл на його примусове виконання.

Заявник в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином через представника.

Боржник в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з’явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.197 ЦПК України.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Згідно ч. 4 ст. 3897 Цивільного процесуального кодексу України надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється у порядку, передбаченому статтями 391 – 398 цього Кодексу.

Як було встановлено в судовому засіданні, Міжнародним арбітражем Асоціації ліквідаторів і адміністраторів Республіки Молдова 27 травня 2013 року в м. Кишинів (Республіка Молдова) було ухвалене арбітражне рішення у справі № АІ-(Т-КГ) 12/12 за позовом ТОВ «Тімкат» до ТОВ «Корпорація ГОРВІ». Арбітраж вирішив: задовольнити повністю арбітражний позов. Стягнути з відповідача ТОВ «Корпорація ГОРВІ», юридична адреса: 49029, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 46/39, ІНПП 134244704656, ЄДРПОУ 13424475 на користь позивача ТОВ «Тімкат», мун. Кишинів, вул. Петрикань, 33, ІНДО 1002600000881, – 17 607,60 доларів як заборгованість за сплачений і недоставлений товар на підставі договору № 47 від 12 квітня 2012 року, 3 168 доларів США як неустойку за невиконання в строк зобов’язань з доставки товару, і 4 913,64 леїв на відшкодування арбітражних витрат і витрат на сповіщення позивача, а разом: 20 769,60 доларів США і 4 913,64 леїв (а.с. а.с. 12 – 17).

Арбітражне рішення має силу остаточного судового рішення, обов’язкове для сторін з моменту винесення і виконується негайно (а.с. 18). 

Об’єкт спору міг бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України.

Боржник (відповідача) – ТОВ «Корпорація ГОРВІ», проти якого було постановлено вказане рішення, був належним чином повідомлений про арбітражний розгляд (а.с.а.с. 20 – 23).

Згідно ч. 1 ст. 390 Цивільного процесуального кодексу України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Заявник посилається на Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року, яка набула чинності 24 лютого 1995 року. Разом з тим, згідно ст.ст. 47, 51 вказаного Договору, встановлено порядок визнання і виконання рішень «судів Договірних сторін» – тобто державних установ, які належать до судової системи відповідної країни. Положень, які б дозволяли поширювати відповідні положення на міжнародний комерційний арбітраж зазначений Договір не містить.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року, а необхідно застосовувати Конвенцію про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 20.06.1958 р., укладеної в м. Нью-Йорку.

Україна та Республіка Молдова є учасниками Конвенцію про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 20.06.1958 р.

Згідно ст. ІІ вказаної Конвенції «Каждое Договаривающееся Государство признает письменное соглашение, по которому стороны обязуются передавать в арбитраж все или какие-либо споры, возникшие или могущие возникнуть между ними в связи с каким-либо конкретным договорным или иным правоотношением, объект которого может быть предметом арбитражного разбирательства. Термин «письменное соглашение» включает арбитражную оговорку в договоре, или арбитражное соглашение, подписанное сторонами, или содержащееся в обмене письмами или телеграммами».

Відповідно до ст. ІІІ вказаної Конвенції «Каждое Договаривающееся Государство признает арбитражные решения как обязательные и приводит их в исполнение в соответствии с процессуальными нормами той территории, где испрашивается признание и приведение в исполнение этих решений, на условиях, изложенных в нижеследующих статьях. К признанию и приведению в исполнение арбитражных решений, к которым применяется настоящая Конвенция, не должны применяться существенно более обременительные условия или более высокие пошлины или сборы, чем те, которые существуют для признания и приведения в исполнение внутренних решений».

Згідно ст. IV вказаної Конвенції «Для получения упомянутого в предшествующей статье признания и приведения в исполнение, сторона, испрашивающая признание и приведение в исполнение, при подаче такой просьбы представляет: a) должным образом заверенное подлинное арбитражное решение или должным образом заверенную копию такового; b) подлинное соглашение, упомянутое в статье II, или должным образом заверенную копию такового».

Також згідно п. 2 ст. V вказаної Конвенції «В признании и приведении в исполнение арбитражного решения может быть также отказано, если компетентная власть страны, в которой испрашивается признание и приведение в исполнение, найдет, что: a) объект спора не может быть предметом арбитражного разбирательства по законам этой страны».

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

Відповідно до ст.ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36. Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.

Як видно з матеріалів справи, арбітражний розгляд відбувся на підставі договору поставки № 47 від 12 квітня 2012 року. При цьому, відповідно до п. 7.4. цього договору у разі неможливості досягнення згоди між сторонами за цим договором, спори підлягають розгляду в господарському суді Дніпропетровської області або в арбітражному суді міста Кишиніва (республіка Молдова) на вибір сторони позивача.

Таким чином вказаний договір не містить арбітражного застереження щодо розгляду спору між сторонами Міжнародним арбітражем Асоціації ліквідаторів і адміністраторів Республіки Молдова. Не додано арбітражної угоди з відповідними положеннями і у вигляді окремого документу. Рішення Міжнародного арбітражу Асоціації ліквідаторів і адміністраторів Республіки Молдова 27 травня 2013 року не містить посилання на документ на підтвердження повноважень на здійснення арбітражного розгляду.

При таких обставинах, клопотання ТОВ «Тімкат», боржник – ТОВ «Корпорація ГОРВІ» про визнання та дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення від 27 травня 2013 року не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конвенцію про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 20.06.1958 р., ст.ст. 1, 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст208 – 210, 390 – 398 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімкат», боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ГОРВІ» про визнання та дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Міжнародного арбітражу Асоціації ліквідаторів і адміністраторів Республіки Молдова 27 травня 2013 року в м. Кишинів (Республіка Молдова) у справі № АІ-(Т-КГ) 12/12 за позовом ТОВ «Тімкат» до ТОВ «Корпорація ГОРВІ» про стягнення заборгованості за сплачений та непоставлений товар – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.В. Єдаменко