Рішення № 67467651, 15.05.2017, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2314/15-ц

Провадження № 2/177/29/17

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

15 травня 2017 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Коваль Н. В.

за участі: секретаря Зборівської І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 України про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за довіреністю звернулася до суду з зазначеною позовною заявою та просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №789-П від 11 листопада 2005 року в сумі розміром 149 533,38 грн., з яких: тіло кредиту - 147 948,81 грн., відсотки 1584,58 грн., та звернути стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором від 21 листопада 2005 року, який належить на праві власності ОСОБА_1, а саме домоволодіння, що в цілому складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 148,8 кв.м., житловою площею 87,7 кв.м. придатному для житла стані, сараю Б, погребу В, гаража Г, №1,2 - паркани, І водоколонки, ІІ вимощення, розташований за адресою: вул. Первомайська, буд. 38, с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

В обґрунтування предявлених вимог посилалася на те, що 11.11.2005 року між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК», правонаступником якого є ВАТ «СВЕДБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №789-П, за яким ОСОБА_2 надав позичальникові кредит в розмірі 18 000 доларів США на строк з 11.11.2005 року по 10.11.2020 року, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти в розмірі 15,00 % річних за користування ним в сумі, у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання боргових зобовязань 21.11.2005 року між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав Банку як іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме домоволодіння, що в цілому складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 148,8 кв.м., житловою площею 87,7 кв.м. придатному для житла стані, сараю Б, погребу В, гаража Г, №1,2 - паркани, І водоколонки, ІІ вимощення, розташований за адресою: вул. Первомайська, буд. 38, с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, розрахунок за придбання якого здійснено відповідачем взятими ним у кредит грошовими коштами.

Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_2 виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 18 000 доларів США. Натомість відповідач, в порушення умов вказаного договору, свої зобовязання не виконав, в результаті чого станом на 31.07.2015 року має заборгованість за кредитом в загальному розмірі 149 533,38 грн.

25.05.2012 року між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» правонаступником якого є ВАТ «СВЕДБАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ВАТ "СВЕДБАНК" передав (відступив) позивачеві права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за кредитним договором №789-П від 11.11.2005 року та іпотечним договором від 11.11.2005 року, укладеними з ОСОБА_1, внаслідок чого ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" став новим кредитором.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, в рахунок погашення наявної заборгованості ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК", посилаючись на ст.ст.33,37 Закону України «Про іпотеку» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на нього.

Позивач в судове засідання не зявився, представник позивача надав до суду заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просили справу розглядати за відсутності їх представника. Проти винесення заочного рішення не заперечували (а.с. 144-145).

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, про поважність причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав, повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ним особисто судових повісток (а.с. 135, 143). А отже відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до положень п. 4 ч.5 ст. 74 ЦПК України.

Представник третьої особи ОСОБА_2 банк України, в судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (а.с.142).

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В звязку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2005 між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК», правонаступником якого є ВАТ «СВЕДБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №789-П (а.с. 6-9), за яким ОСОБА_2 надав позичальникові кредит в розмірі 18 000 доларів США на строк з 11.11.2005 року по 10.11.2020 року, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти в розмірі 15,00 % річних за користування ним в сумі, у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором(п.п.1.1,1.3 умов договору).

В забезпечення виконання боргових зобовязань 11.11.2005 між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав Банку як іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме домоволодіння, що в цілому складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 148,8 кв.м., житловою площею 87,7 кв.м. придатному для житла стані, сараю Б, погребу В, гаража Г, №1,2 - паркани, І водоколонки, ІІ вимощення, розташований за адресою: вул. Первомайська, буд. 38, с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, розрахунок за придбання якого здійснено відповідачем взятими ним у кредит грошовими коштами (а.с. 14-16).

17.12.2007 року між ВАТ «СВЕДБАНК», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №б/ндо кредитного договору №789-П від 11 листопада 2005 року (а.с.13).

25.05.2012 року між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» правонаступником якого є ВАТ «СВЕДБАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ВАТ «СВЕДБАНК» передає (відступає) ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «ДЕЛЬТА БАНК» замінює ВАТ «СВЕДБАНК» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «СВЕДБАНК» до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ВАТ «СВЕДБАНК») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.1,21).

21.08.2015 на адресу відповідача ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» направив лист-вимогу в якому просив погасити наявну заборгованість за кредитом в сумі 6 919,07 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 149 533,38 грн. Повідомлено, про те, що згідно зі ст.ст. 36 - 38 Закону України «Про іпотеку», банк має право задовольнити своїх вимоги за рахунок предмета іпотеки (а.с. 21, 17).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК та ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів того, що відомості про відступлення зареєстровані позивачем у відповідному реєстрі іпотек, не надано.

Крім того, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Разом із тим, як видно з матеріалів справи, позивачем не надано доказів того, що позичальником ОСОБА_1 отримано відомості про перехід до нового кредитора прав у зобовязанні.

Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст. ст.1, 33 Закону України «Про іпотеку» в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Окрім іншого, частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із п. 11 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також в інших випадках, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п. 12.3 договору іпотеки від 21.11.2005 (а.с. 14-16), згідно із застереження про задоволенню вимог іпотекодержателя, викладених у п.п. 12.3.1, 12.3.2 цього пункту договору, сторони домовилися, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі застереження: шляхом набуття права власності передачею у власність на предмет іпотеки. Предмет іпотеки набувається у власність за вартістю, що визначається субєктом оціночної діяльності.

У п. 12.3.2. визначено, що продаж предмета іпотеки здійснюється згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Окремого договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а договором іпотеки передбачено застереження шляхом продажу будь-якій особі за узгодженою між сторонами ціною або за вартістю, визначеною субєктом оціночної діяльності.

За змістом вищевикладених умов договору іпотеки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, судовий захист визначено окремим підпунктом.

За рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами ст. 39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають застосуванню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Як вказано, відповідно до п. 11 Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобовязання за договором або зобовязанням, що забезпечено іпотекою за Договором іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України позивач обрав способом судового захисту свого права - звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, тобто спосіб, який передбачає позасудове врегулювання.

Також згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-1851цс15, від 14.09.2016 у справі №6-1219цс16, частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

З урахуванням того, що позивачем фактично подано позов про визнання права власності на нерухоме майно, без реалізації права на позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки визначене застереженням, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки у задоволені позову позивачу відмовлено, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір з відповідача на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 58, 60, 77, 209, 214-215 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 України про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: