Вирок № 67467004, 29.06.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4527/16-к

Провадження № 1-кп/175/211/16

Вирок

Іменем України

29 червня 2017 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

суддів: Озерянської Ж.М., Реброва С.О.,

при секретарі Шаблі А.В.,

за участю сторін: прокурора Ігнатенка О.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

а також потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12016040440002281 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, офіційно непрацюючого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у тому ж населеному пункті по вул. Святковій, буд. № 27,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІПН НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по вул. Святковій, буд. № 30 у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

встановив:

14 вересня 2016 року близько 22.00 години ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знаходилися за місцем проживання останнього у будинку № 30 по вул. Святковій у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де вступили між собою у попередню злочинну змову на вчинення розбійного нападу на раніше знайомого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.

З цією метою у вказаний день ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на приналежних їм велосипедах прибули до будинку № 186 по вул. Солідарності у смт. Обухівка та, одягнувши на себе заздалегідь підготовлені матерчаті маски та рукавички, через паркан проникли на територію вказаного домоволодіння, де постукали у вікно будинку та почали очікувати ОСОБА_5 біля вхідних дверей. Коли ОСОБА_5 відчинив двері будинку, ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому один удар в область обличчя, після чого разом з ОСОБА_4 увірвалися у будинок, поваливши ОСОБА_5 на підлогу передпокою будинку. Після цього, з метою придушення волі ОСОБА_5 до опору та отримання інформації щодо місцезнаходження грошей та коштовних речей, ОСОБА_3 сів зверху потерпілого, а ОСОБА_4 умисно наніс не менше 12 ударів по тулубу, і погрожуючи спричинити колото-різані поранення, дізналися про місце зберігання грошей та коштовних речей.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою в групі осіб та досягнувши злочинної мети із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя ОСОБА_5, шляхом розбійного нападу заволоділи приналежним йому майном, а саме: печаткою із золота 585 проби із зображенням лева з камінням вагою 9,16 грамів вартістю 8235,39 грн., ланцюгом із золота 585 проби вагою 17,73 грамів вартістю 14627,25 грн., обручкою із золота 585 проби вагою 2 грами вартістю 1719,44 грн., мобільним телефоном «Nokia-1112» вартістю 216,67 грн., портмоне, яке не представляє матеріальної цінності з грошовими коштами у сумі 2700 грн., банківською картою ПАТ КБ «Приватбанк», на рахунку якої знаходилися грошові кошти у сумі 4600 грн., а всього на загальну суму 32098,75 грн., а також заволоділи запискою з ПІН-кодом до зазначеної банківської карти, паспортом громадянина України, рибальським квитком та заводським пропуском, і з місця скоєння злочину зникли та у подальшому розпорядилися майном на власний розсуд.

В результаті злочинних умисних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, втисненого перелому виличної кістки ліворуч і нижнього краю лівої очниці, забійної рани на нижній повіці лівого ока, субконюнктивального крововиливу лівого ока, масивної підшкірної гематоми лівої половини обличчя з переходом на шию та далі на грудну клітину, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоровя строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав частково і пояснив, що 14.09.2016 року приблизно о 22.00 годині він знаходився вдома у ОСОБА_4 по вул. Святковій, 30 у смт. Обухівка, де спільно вирішили вчинити напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння грошовими коштами, потрібними для ремонту оселі, оскільки знав про наявність у останнього доларів США. Коли вони прибули до будинку потерпілого і той відчинив двері, він одразу завдав йому один удар кулаком у обличчя, після чого удвох з ОСОБА_4 повалили ОСОБА_5 на підлогу і пройшли до будинку. У будинку ОСОБА_4 сів зверху на ОСОБА_5 і рукою наніс приблизно 5 ударів у область спини, однак рукою зжатою в кулак чи долонею, не бачив. У цей час він знайшов ключ від гаражу та розпочав пошук цінностей, однак нічого там не виявивши, знову повернувся до будинку. Після цього він почав тримати потерпілого, сівши зверху, а ОСОБА_4 обшукував будинок, де знайшов гроші, ланцюг, печатку та ще деякі речі. Потім, покинувши місце злочину, на перехресті на відстані приблизно 100 м від будинку ОСОБА_5 вони викинули документи та поїхали до банкомату знімати грошові кошти з викраденої картки, на якій знаходилося 4600 грн. Гроші та дохід від продажу викраденого майна вони поділили порівну. Заперечив викрадення золотої обручки та мобільного телефону, а визнавальні показання на досудовому слідстві давав під тиском, оскільки у нього не було адвоката та працівники поліції застосовували фізичне насильство. У подальшому його родичі через Укрпошту здійснили грошовий переказ на імя ОСОБА_5 у сумі 1000 грн. У вчиненому щиросердно кається, приносить вибачення потерпілому та його доньці, цивільний позов визнає повністю в частині відшкодування матеріальних збитків.

Обвинувачений ОСОБА_4 у суді свою провину визнав частково та підтвердив показання ОСОБА_3, дані в судовому засіданні. Хто-саме був ініціатором розбою не памятає, однак про те, що у потерпілого є гроші йому стало відомо зі слів ОСОБА_3 Під час нападу він наніс ОСОБА_5 близько 5 ударів кулаком у область ребер ззаду. Припускає, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження на обличчі міг спричинити він, але випадково, коли останній намагався увернутися від ударів. Заперечував нанесення ударів ногами. Працівники поліції застосовували до нього фізичне насильство та висловлювали погрози з метою, щоб він дав визнавальні показання у причетності до вчинення інших злочинів. У вчиненому злочині щиросердно кається та готовий понести кримінальну відповідальність. Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальних збитків визнає повністю.

Провина обвинувачених у скоєнні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5, який у суді пояснив, що приблизно о 22.00-23.00 годині 14.09.2016 року він, на стукіт у вікно, не запитуючи, хто прийшов, відчинив вхідні двері та побачив двох молодиків у масках на обличчях. У відповідь на його запитання про те, що відбувається, отримав почергово два-три удари в обличчя, після чого нападники повалили його на підлогу та почали бити багато разів по голові та ногами по ребрах, грудях, вимагаючи віддати золото, гроші та валюту. Доки ОСОБА_4, якого він упізнав за голосом, сидів на ньому зверху та погрожував його прирізати, інший обшукував будинок. Що саме йому приставляли до обличчя ніж чи інший предмет, йому невідомо. Також обшукували і гараж, який був відчинений. Коли один з нападників почав його душити, він указав, що золоті прикраси та гроші знаходяться у тумбі. Потім, коли обвинувачені знайшли, що шукали та, наказавши йому 15 хвилин не підніматися з підлоги, покинули місце злочину, він одразу побіг до сусідки ОСОБА_6 та повідомив про напад. Діями обвинувачених йому були заподіяні тілесні ушкодження, у звязку з чим він поніс витрати на лікування. Всього діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 йому завдана матеріальна шкода у розмірі 29562,81 грн. і моральна шкода, яку він оцінює в 12000 грн. Зазначені суми, за мінусом 1000 грн., які йому надіслали від імені ОСОБА_3, просить стягнути солідарно з обвинувачених, обравши їм покарання на розсуд суду.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні повідомила, що 14.09.2016 року приблизно о 23.30 годині їй зателефонувала її тітка ОСОБА_7 та повідомила про те, що на її батька ОСОБА_5 здійснили розбійний напад. По дорозі до батька, приблизно о 23.42 годині, вона подзвонила до поліції. Прибувши до двоюрідної сестри ОСОБА_8, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6, вона побачила батька, у якого було дуже сильно розбите обличчя, на його шиї малися сліди удушення та сліди побоїв на грудній клітині. Зі слів останнього, їй відомо, що на нього відбувся напад двома особами в масках, які викрали гроші, золоті прикраси та документи. 15.09.2016 року вона подзвонила до «ПриватБанку», щоб заблокувати картку, а 16.09.2016 року працівник банку повідомила, що приблизно о 23.21 годині 14.09.2016 року з банківської картки батька було знято 4600 грн. у банкоматі по вул. Центральній у смт. Обухівка.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який у суді пояснив, що у середині вересня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_4 і попросив про зустріч, під час якої він купив у ОСОБА_4 золоті ланцюг, печатку з камінням і обручку за 15000 грн. Походження золотих прикрас йому стало відоме зі слів слідчого, якому він добровільно видав обручку.

Показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні повідомила, що 14.09.2016 року вона разом з чоловіком ОСОБА_11 та їх товаришем перебувала біля банкомату поблизу магазину «АТБ» по вул. Центральній, 44 «А» у смт. Обухівка, куди приблизно о 23.30-23.40 годині підійшов знімати гроші з карки ОСОБА_4 із молодим хлопцем. Той день запамятала у звязку з річницею весілля.

Аналогічними показаннями у суді свідка ОСОБА_11

Матеріалами кримінального провадження № 12016040440002281, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.09.2016 року, з якого убачається, що потерпілий ОСОБА_5 повідомив про вчинення відносно нього розбійного нападу невідомими особами, які, застосовуючи насильство та з погрозами спричинення поранень ножем, незаконно заволоділи його майном, грошовими коштами та документами (т.1,а.п.10);

- протоколом огляду місця події від 15.09.2016 року і фото-таблицями до нього, із яких убачається, що під час огляду місця події, яким є будинок № 186 по вул. Солідарності у смт. Обухівка, були виявлені та вилучені зуб і аркуш паперу з плямою речовини бурого кольору (т.1,а.п.12-14,15,16,18-24);

- копіями гарантійного талону та товарного чеку, з яких убачається вартість золотих прикрас, а саме ланцюга плетінням «Бісмарк» і печатки (т.1,а.п.35);

- висновком судово-медичного експерта № 4176е від 21 жовтня 09 листопада 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, втисненого перелому виличної кістки ліворуч і нижнього краю лівої очниці, забійної рани на нижній повіці лівого ока, субконюнктивального крововиливу лівого ока, масивної підшкірної гематоми лівої половини обличчя з переходом на шию та далі на грудну клітину, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоровя строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Вказані тілесні ушкодження спричинені, можливо, від однієї механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою напівжорсткою конструкцією, яким могла бути і рука стиснута в кулак або інші предмети з аналогічними властивостями, що діяли в область обличчя ліворуч. Враховуючи характер і локалізацію цих тілесних ушкоджень, ступінь ознак їх загоєння, а також дані медичної документації можливо вказати, що вони могли утворитися незадовго до надходження до медичного закладу, тобто можливо і в термін, на який зазначає обстежений і слідчий у постанові (т.1,а.п.69-71);

- інформацією ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 14.09.2016 року в період часу з 23.21 години до 23.22 години з приналежної ОСОБА_5 банківської картки № 5168757222794887 було знято 4600 грн. у банкоматі по вул. Центральній, 44 у смт. Обухівка (т.1,а.п.102);

- протоколом огляду від 05.10.2016 року, із якого убачається, що свідок ОСОБА_9 добровільно видав золоту обручку, яку він придбав у середині вересня 2016 року у раніше малознайомого жителя ІНФОРМАЦІЯ_7 на імя ОСОБА_9 (т.1,а.п.125-126);

- протоколом предявлення особи для впізнання від 05.10.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 серед інших осіб за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_4 як особу, у якої придбав золоту обручку у вересні 2016 року (т.1,а.п.127-128);

- протоколом предявлення речей для впізнання від 06.10.2016 року, відповідно до якого потерпілий впізнав під № 2 обручку, схожу на ту, що була у нього викрадена 14.09.2016 року (т.1,а.п.174-176);

- протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 06.10.2016 року та відеозаписами цих слідчих дій, із яких убачається, що обвинувачені у присутності захисників і понятих розповіли про обставини вчиненого ними розбійного нападу на ОСОБА_5 (т.1,а.п.184-191,193-200,201);

- висновком експерта № 2666 від 01.11.2016 року, із якого убачається, що ринкова вартість майна, викраденого у ОСОБА_5 станом на 15.09.2016 року становить: печатки із золота 585 проби із зображенням лева з камінням вагою 9,16 грамів - 8235,39 грн., ланцюга із золота 585 проби вагою 17,73 грамів - 14627,25 грн., обручки із золота 585 проби вагою 2 грами - 1719,44 грн., мобільного телефону «Nokia-1112» - 216,67 грн. (т.1,а.п.235-240);

- речовими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження (т.1,а.п.15,16,102-106,129-130).

Наведені докази, які є належними, допустимими і достовірними, повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинувачених.

Таким чином, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд суду сторонами, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення, давши їм оцінку згідно з вимогами ст.94 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, і їх умисні дії кваліфікує за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Суд уточнює час попередньої змови про вчинення розбійного нападу на потерпілого близько 22.00 години 14 вересня 2016 року, що відповідатиме фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду.

Доводи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про свою часткову винуватість, а саме про те, що вони не викрадали мобільний телефон і золоту обручку та про спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому у меншій кількості, ніж зазначено в обвинувальному акті, колегія суддів вважає як такі, що направлені на помякшення покарання, оскільки ці доводи повністю спростовуються сукупністю покладених в основу вироку доказів, зокрема послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_5 і свідка ОСОБА_9, які колегія суддів визнає обєктивними, не маючими на меті обмовити обвинувачених, дії яких були цілеспрямованими, направленими на заволодіння майном потерпілого і послідуючу реалізацію цього майна.

Посилання сторони захисту на застосування до обох обвинувачених недозволених методів слідства, що призвело до порушення права на захист і до отримання визнавальних показань, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки обєктивних доказів цього суду не надано.

Питання ж наявності чи відсутності в діях службових осіб кримінально караних діянь у разі застосування до них фізичного насильства, знаходиться поза межами обєктивної сторони злочину, інкримінованого обом обвинуваченим, і підлягають вирішенню у іншому кримінальному провадженні.

Разом з цим, судом установлено, що під час досудового розслідування було допущено ряд порушень вимог КПК України, що потягло недопустимість окремих доказів.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Статтею 30 Конституції України та статтею 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

За приписом ч.2 ст.234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Однак, як убачається із матеріалів кримінального провадження, огляд кімнати у будинку № 184 по вул. Солідарності у смт. Обухівка 15 вересня 2016 року, проведений без дозволу власника та без отримання дозволу слідчого судді, що безумовно тягне за собою визнання цього доказу недопустимим (т.1,а.п.26-28,29).

Крім цього, 05 жовтня 2016 року слідчим були проведені санкціоновані судом обшуки за місцем проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Під час цих процесуальних дій працівники поліції здійснювали вилучення речей, які не входили до переліку тих, що зазначені в ухвалі слідчого судді (т.1,а.п.109,110-112,116,117-121).

Враховуючи те, що після проведення обшуків за місцем проживання обвинувачених слідчий не звертався до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, вказані докази суд визнає недопустимими та керуючись практикою Європейського суду з прав людини, яка закріплює принцип «Плодів отруєного дерева» (рішення у справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року), визнає недопустимими похідні від них докази, а саме постанову про залучення речових доказів від 05.10.2016 року (т.1,а.п.122), протоколи пред'явлення речей для впізнання від 06.10.2016 року (т.1,а.п.168-170,171-173,177-179,180-182).

Дослідженням матеріалів кримінального провадження № 12016040440002281 встановлено, що на підставі постанов прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_12 від 08.10.2016 року, у обвинувачених і потерпілого були відібрані зразки для експертизи. 19 і 21 жовтня, а також 07 листопада 2016 року старший слідчий Дніпровського РВП ОСОБА_13 надіслала на імя начальника КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» шість постанов про призначення судово-імунологічних експертиз, на підтвердження чого на супровідних листах маються відповідні відмітки експертної установи. Однак, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, експертні висновки не долучені до матеріалів кримінального провадження. Незважаючи на їх відсутність, колегія суддів, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, визнає їх недопустимими доказами, оскільки вимоги ст.290 КПК України стороною обвинувачення не виконані, і, до того ж, по трьом із них предметом дослідження були «Плоди отруєного дерева» (т.1,а.п.214-233).

Усі інші докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

Твердження захисника ОСОБА_2 про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події - будинку № 186 по вул. Солідарності у смт. Обухівка від 15.09.2016 року та вилучених під час цієї процесуальної дії предметів, які були визнані речовими доказами (т.1,а.п.12-16,25), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки встановлено, що першою повідомила про злочин і надала дозвіл на огляд місця вчинення злочину рідна донька потерпілого ОСОБА_6, про що остання та ОСОБА_5 підтвердили у суді.

Що стосується копій документів на золоті прикраси та копій медичних документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження (т.1,а.п.35,37-40), то їх походження та достовірність не викликає сумнів у суду, оскільки вони належним чином завірені печаткою органу поліції. У звязку з цим посилання захисника ОСОБА_2 на недопустимість як доказу висновку судово-медичного експерта № 4176е колегія суддів вважає необґрунтованим.

Підстав для висновку про недопустимість як доказів протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.11.2016 року, відомостей про рух грошових коштів на картці ОСОБА_5 і документів щодо надання йому банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» (т.1,а.п.97-106), про що захисник ОСОБА_2 просила у письмовому клопотанні від 27.02.2017 року (аркуші судового провадження (далі а.с.п.) 174-181), колегія суддів не вбачає, оскільки слідчий вчасно звернувся до банку з відповідною ухвалою слідчого судді від 05 жовтня 2016 року, а саме 07 жовтня 2016 року, про що працівник ПАТ КБ «ПриватБанк» поставив на ній відповідну печатку з вхідним № 459734 (т.1,а.п.96).

Також колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника ОСОБА_2 на недопустимість протоколів проведення слідчих експериментів за участю обвинувачених, оскільки будь-яких доказів того, що одна з понятих ОСОБА_14 є родичкою ОСОБА_3 суду не надано, а посилання на Методичні рекомендації «Особливості фіксації ходу та результатів проведення слідчих (розшукових) дій» Головного слідчого управління МВС щодо необхідності залучення різних понятих для кожної окремої процесуальної дії, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Крім того, судом установлено, що при виконанні вимог ст.290 КПК України стороні захисту надавався доступ до усіх матеріалів досудового розслідування, що відображено у відповідних протоколах, які не містять будь-яких клопотань чи заяв, у тому числі щодо демонстрації відеозаписів фіксації слідчих експериментів (т.2, а.п.36,37).

З огляду на зазначене колегія суддів не вбачає порушень вимог частин 1, 3 і 4 ст.290 КПК України, зокрема щодо надання можливості стороні захисту робити відповідні копії, а тому вважає необґрунтованими посилання захисника ОСОБА_2 на недопустимість відеозаписів слідчих експериментів за участю обвинувачених через порушення вимог ст.290 КПК України.

При ухваленні вироку колегія суддів не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 16.02.2017 року (а.с.п.139-140), оскільки вони не мають доказового значення.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи й особи кожного з обвинувачених:

- ОСОБА_3, - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, зі слів на момент затримання фактично працював, має сімю та на утриманні малолітню доньку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8, позитивно характеризується за місцем проживання та задовільно за місцем колишнього навчання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;

- ОСОБА_4, - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, зі слів - до затримання не працював, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що помякшують покарання обох обвинувачених, колегія суддів визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а відносно ОСОБА_3 також і наявність малолітньої дитини та добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Обставиною, що обтяжує їх покарання, колегія суддів визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненнізлочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а йвиправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням обставин справи і даних про особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4, їх ролі у вчиненні особливо тяжкого злочину відносно особи похилого віку, а також думки прокурора і потерпілого щодо виду та міри покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити обом обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.187 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, відповідати вчиненому кожним обвинуваченим і достатнім для їх виправлення.

З урахуванням обставин розбійного нападу і його наслідків для здоровя потерпілого, колегія суддів не вбачає підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Потерпілий ОСОБА_5 під час судового розгляду заявив уточнений цивільний позов про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 29562,81 грн. і моральної шкоди у розмірі 12000 грн. (а.с.п.208-209).

Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177, ч.1 ст.1190 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особами, спільними діями яких її було завдано, а тому цивільний позов ОСОБА_5 в частині стягнення на його користь 28562,81 грн. матеріальної шкоди (за мінусом добровільно сплаченої ОСОБА_3 суми у розмірі 1000 грн.), визнаний обома обвинуваченими, підлягає задоволенню у повному обсязі в солідарному порядку, оскільки діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 потерпілому завдана така шкода і не відшкодована у повному обсязі на момент ухвалення вироку.

Його ж вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості фізичних, душевних і емоційних страждань, які переніс потерпілий, враховуючи принципи розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про наявність у ОСОБА_5 моральних переживань з вини обвинувачених, а тому сума у розмірі 12000 грн., на думку колегії, компенсує завдану моральну шкоду.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII з обвинувачених підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 640 грн. за позовні вимоги морального характеру потерпілого.

Підстав для залишення без розгляду позову в частині стягнення моральної шкоди через несплату ОСОБА_5 судового збору, на чому наполягали захисники, колегія суддів не вбачає, оскільки такі вимоги потерпілий заявив не до початку, а під час судового розгляду, уточнивши у такий спосіб свої первинні позовні вимоги у кримінальному провадженні.

Згідно ч.5 ст.72 КК України, діючої в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє увязнення, проводиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього увязнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VІІІ, який набрав чинності 21 червня 2017 року, у вказану вище частину статті внесені зміни і дана частина викладена у новій редакції, яка у разі засудження до позбавлення волі вже передбачає зарахування судом попереднього увязнення у строк покарання день за день.

За приписом ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що, у тому числі, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, а тому колегія суддів вважає необхідним застосувати до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 положення ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року) та зарахувати їм у строк відбуття покарання строк попереднього увязнення із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі з моменту затримання по день набрання чинності Закону України № 2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, тобто по 20 червня 2017 року включно.

Витрати на залучення експертів для проведення експертиз стороною обвинувачення не заявлялися.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, приналежного на праві власності.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 05 жовтня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк попереднього увязнення із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме з 05 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, приналежного на праві власності.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 05 жовтня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього увязнення із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме з 05 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь потерпілого ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) 28562,81 грн. (двадцять вісім тисяч пятсот шістдесят дві гривні 81 копійку) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень) моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь держави (одержувач коштів УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976087, найменування установи банку УДК у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, код банку отримувача (МФО) 805012, номер рахунку отримувача 31212206700079) по 320 грн. (триста двадцять гривень) в рахунок відшкодування судового збору за вимоги морального характеру потерпілого ОСОБА_5

Приналежну ОСОБА_16 золоту обручку, яка на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РВП ОСОБА_13 від 05.10.2016 року у опечатаному конверті зберігається на аркуші 129 матеріалів кримінального провадження № 12016040440002281, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_16 або уповноваженій ним особі.

Зуб і аркуш паперу з плямою речовини бурого кольору, які на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РВП ОСОБА_13 від 15.09.2016 року визнані речовими доказами, - після набрання вироком законної сили зберігати в опечатаних конвертах на аркушах 15 і 16 матеріалів кримінального провадження № 12016040440002281.

Жіночий бюстгальтер і марлеві тампони зі слідами речовини бурого кольору, поміщені у поліетиленовий пакет, які на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РВП ОСОБА_13 від 15.09.2016 року знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП, - після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

CD-R диски з інформацією з ПрАТ «КиївСтар» і карту памяті «Apacer 8 Gb» із відеозаписами слідчих експериментів за участю ОСОБА_4 і ОСОБА_3, - зберігати на аркушах 76, 77, 79 і 201 матеріалів кримінального провадження № 12016040440002281.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченими у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко

Суддя Ж.М. Озерянська

Суддя С.О. Ребров