Ухвала суду № 67465683, 20.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24136/15-ц

Провадження № 6/761/29/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача фінансових послуг, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в цивільній справі № 761/24136/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача фінансових послуг. Заявник мотивував свої вимоги тим, що 25 лютого 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у справі № 761/24136/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача фінансових послуг, яким зобов'язано відповідача вчинити певні дії на користь позивача. На виконання рішення судом видано відповідний виконавчий лист. 17 березня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом у справі № 761/24136/15-ц; в той же день виконавче провадження зупинено державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Додатково державним виконавцем роз'яснено, що в подальшому, після відкликання у Боржника банківської ліцензії і запровадження ліквідаційної процедури, зазначене виконавче провадження підлягає закінченню без виконання на підставі п. 31 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому виконавчий документ буде надіслано до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку на підставі ч. 5 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки в банку-боржнику ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» здійснюється тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то Заявник звертався до банку-боржника в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також безпосередньо до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про виконання рішення в цивільній справі № 761/24136/15-ц, однак відповіді не отримав. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року в цивільній справі № 761/24136/15-ц про зобов'язання ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» вчинити дії на користь ОСОБА_1 залишається не виконаним, жодних дій на його виконання не вчинено. Виконання цього рішення в порядку примусового виконання державним виконавцем органу Державної виконавчої служби України вбачається неможливим з огляду на норми п. 9 ч. 1 ст. 37, п. 31 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час подання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження). Виходячи з викладеного та посилаючись на принцип обов'язковості виконання судових рішень, викладених в положеннях ст.ст. 55, 124-129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України та на норми законодавства про гарантування вкладів, Заявник просив суд в порядку, передбаченому статтею 373 ЦПК України, змінити спосіб та порядок виконання судового рішення у справі № 761/24136/15-ц на такий, який буде можливо реалізувати (виконати фактично) в межах чинного законодавства, та який належним чином захистить та поновить порушене право.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити з викладених в ній підстав. Подав до суду додаткові докази, а саме копію листа ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» від 21.06.2016 № 2158, копії листів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 № 34-036-29245/16, від 27.07.2016 № 34-036-32099/16, від 02.09.2016 № 34-036-36823/16, якими, на його думку, відмовлено у виконанні рішення.

Заінтересована особа (боржник) Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» належно повідомлений про час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки представника суд не повідомив, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, письмових заперечень або пояснень судові не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника, вважає, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фінансова ініціатива про захист прав споживача фінансових послуг зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» зарахувати кошти у розмірі 8970,35 доларів США на поточний рахунок позивача; зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» виплатити позивачеві вклад за договором від 20.11.2014 № 51-в-17/367026 у сумі еквівалента 8970,35 доларів США у гривні за курсом НБУ на день 23.06.2015, а саме у розмірі 195 272,86 грн.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» виплатити ОСОБА_1 відсотки за договором вкладу від 20.11.2014 №51-в-17/367026 за ставкою 9% річних за строк з дня, наступного за днем витребування 19.02.2015 до дня прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних 23.06.2015, а саме у розмірі 274,93 долари США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом становить 6045,12 грн.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» виплатити ОСОБА_1 майнову відповідальність за порушення грошового зобов'язання за договором вкладу від 20.11.2014 № 51-в-17/367026 за ставкою 3% річних у розмірі 91,64 долари США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом становить 2015,07 грн.

За наслідками апеляційного перегляду справи зазначене рішення від 21 жовтня 2015 року у справі № 761/24136/15-ц залишено без змін і набрало законної сили 25 лютого 2016 року.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для юридичної відповідальності, встановленої законом.

Як свідчать надані заявником матеріали, 17.03.2016 р. державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2015 року.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час подання виконавчого листа, відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає зупиненню у разі запровадження тимчасової адміністрації в банку-боржнику. Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 49 цього Закону, у разі прийняття рішення про ліквідацію банку-боржника виконавче провадження підлягає закінченню без виконання, при цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку-боржника.

Аналогічні положення містяться також в п. 4 ч. 4 ст. 4, п. 11 ч. 1 ст. 37, Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час розгляду справи, лише з тією різницею що в чинній редакції в таких випадках передбачено повернення виконавчого документу стягувачу.

З долучених заявником матеріалів вбачається, що 17.03.2016 року виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Києва на примусове виконання рішення зупинено у зв»язку із запровадженням у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» тимчасової адміністрації.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, судові рішення можуть виконуватися іншими органами.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 8 розділу Х цього Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками або іншими кредиторами, норми цього Закону є спеціальними стосовно норм інших актів законодавства і мають перевагу в застосуванні відносно інших правових актів.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Разом з тим, у відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, встановлені пунктом 1 частини п'ятої цієї статті - не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

За змістом ч. 5 ст. 34 цього Закону під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором та ліквідатором неплатоспроможного банку є Фонд; Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі Фонду. Пунктом 17 частини першої статті 2 цього Закону визначено, що уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 цього Закону, уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду. Згідно з ч. 2 ст. 37 цього Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 37 цього Закону уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду, і має право здійснювати повноваження, встановлені цим Законом та делеговані їй Фондом.

Водночас, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, у відповідності до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», від часу запровадження тимчасової адміністрації Фонду неплатоспроможний банк діє в режимі спеціальної правоздатності, в якому Фонд має повне і виняткове право управляти банком безпосередньо або шляхом делегування уповноваженій особі Фонду усіх чи частини визначених цим Законом повноважень. Зокрема, в такому режимі спеціальної правоздатності згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Водночас, обмеження на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту за офіційним курсом гривні. Разом з тим, за змістом ст. 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, яка не може бути меншою 200 тисяч гривень.

На підставі аналізу зазначених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року № 6-1123цс16 якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, - то це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 3607 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для врахування іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід'ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесено до основних засад судочинства.

Обов'язковість виконання судових рішень як невід'ємна складова частина права громадянина на справедливий суд - встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.ст. 6, 13, ст. 1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» - Конвенція є частиною національного законодавства України, а судова практика ЄСПЛ визнається джерелом права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського Суду з прав людини свідчить про усталену правову позицію ЄСПЛ стосовно коштів, присуждених особі за судовим рішенням. А саме, ЄСПЛ незмінно вважає, що такі кошти становлять майно особи (стягувача) на праві власності з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Так, зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» (CJSC Agrokompleks v. Ukraine, № 23465/03, 06.11.2011) міститься висновок суду про те, що існування заборгованості, яка підтверджена обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості, і становить майно цієї особи в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання винесеного на його користь судового рішення становить втручання у право мирне володіння майном в розумінні статті 1 Першого протоколу - зазначає ЄСПЛ також в рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04, 15.10.2009).

Окрім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення, і що виконання судового рішення слід розглядати як невід'ємну складову судочинства, як цього вимагають приписи статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, а саме у справах: «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine, № 67534/01, 27.07.2004), «Дубенко проти України» (Dubenko v. Ukraine, № 74221/01, 11.01.2005), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia, № 59498/00, 07.05.2002), «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, № 18357/91, 19.03.1997), «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy, № 22774/93, 28.07.1999) та багатьох інших.

Також, в рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, № 60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

У відповідності до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З матеріалів справи вбачається, що в боржнику - Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» з 24 червня 2015 року запроваджена і здійснюється тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Повноваження на тимчасову адміністрацію делеговано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів.

Станом на час розгляду справи банк-боржник ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» має банківську ліцензію, здійснює банківську діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з урахуванням особливостей та обмежень, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і знаходиться під повним і винятковим управлінням тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до вимог, встановлених цим Законом.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року в цивільній справі № 761/24136/15-ц набрало законної сили, і в силу норм прямої дії та найвищої юридичної сили статтей 129, 1291 Конституції України, а також відповідно до вимог статті 14 Цивільного Процесуального Кодексу України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - підлягає обов'язковому виконанню усіма органами державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, посадовими чи службовими особами та громадянами на всій території України.

Разом з тим, запровадження та здійснення в банку-боржнику тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб унеможливлює виконання судового рішення у загальний спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено пунктом 8 розділу Х цього Закону спеціальними в даних правовідносинах, а відтак норми цього Закону мають перевагу в застосуванні відносно інших законодавчих актів в цих правовідносинах.

Таким чином, функції та повноваження з виконання судового рішення, в якому боржником є неплатоспроможний банк - покладено законом на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а також на його уповноважену особу у разі делегування їй відповідних повноважень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що обставини запровадження та здійснення з 24 червня 2015 року в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є винятковими, і такими, що ускладнюють виконання рішення в розумінні статті 373 Цивільного Процесуального Кодексу України.

За таких обставин заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 21 жовтня 2015 року в цивільній справі № 761/24136/15-ц підлягає задоволенню, виходячи з положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які в даних правовідносинах є спеціальними

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 14, 373 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року у справі № 761/24136/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача фінансових послуг, встановивши спосіб і порядок виконання судового рішення за положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме шляхом:

зарахування кошти у розмірі 8970,35 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) в неплатоспроможному банку Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива»;

виплати ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) гарантовану суму відшкодування коштів за договором вкладу від 20.11.2014 № 51-в-17/367026 за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування;

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення вищезазначених строків або якщо її не скасовано після розгляду справи в Апеляційному суді м. Києва.

Суддя: