Ухвала суду № 67461861, 19.06.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2725/17 Номер провадження 11-сс/786/248/17Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Гонтар А.А.

суддів Герасименко В.М., Рябішина А.О.

з секретарем судового засідання Журою Н.Л.

за участі:

прокурора Бондаренка О.П.

власника майна ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 12 травня 2017 року

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 та накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.

Ухвалюючи таке рішення слідчий суддя вказав, що постановою старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_6 автомобіль Mercedes-Benz GL 350, державний номерний знак НОМЕР_2 визнано речовим доказом у справі. Крім того, з наданих суду під час розгляду даного клопотання матеріалів вбачається, що підозра, що вказаний автомобіль використовувався для перевезення не облікованих грошових коштів. а відповідно, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, прохає ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно. Також прохає постановити ухвалу про негайне повернення тимчасово вилученого майна - автомобіля Mercedes-Benz GL 350, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказав, що слідчим суддею при задоволенні клопотання прокурора не враховано відсутність доказів вчинення службовими особами ТОВ «Велс» та ТОВ «ОСОБА_7 Україна» злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України та причетність до його вчинення ОСОБА_2, автомобіль Mercedes-Benz GL 350, державний номерний знак НОМЕР_2, який є його власністю використовується виключно в особистих цілях.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скарги з підстав у ній наведених та повідомили, що автомобіль Mercedes-Benz GL 350, державний номерний знак НОМЕР_2, 26.05.2017 року повернутий органами досудового розслідування, думку прокурора, який, посилаючись на законність ухвали слідчого судді просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Одночасно прокурор просив визначити спосіб накладення арешту. Вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що 03.05.2017 до суду першої інстанції звернувся начальник відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокурор Прокуратури Полтавської області Остапенко С.В. з клопотанням про арешт автомобіля Mercedes-Benz GL 350, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2. Клопотання мотивоване наступним.

У провадженні Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017170000000044 внесеному до ЄРДР 01.02.2017 року.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, будучи службовими особами, засновниками та представниками ТОВ «Велс» та ТОВ «ОСОБА_7 Україна», використовуючи родинні та дружні звязки, здійснюючи свою діяльність як фізичні особи підприємці платники єдиного податку ІІ групи, шляхом внесення недостовірних відомостей до первинних бухгалтерських та податкових документів щодо виробництва та реалізації товарно-матеріальних цінностей, використовують не обліковані в податкових органах банківські рахунки, без відображення фактичних обсягів реалізації у податковій звітності, в результаті чого перевищено граничні обсяги валового доходу субєкта - платника єдиного податку, умисно ухилялися від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток зазначених підприємств, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах.

Також встановлено, що дані особи, з метою ухилення від сплати податків та розподілення прибутків, зареєстрували за винагороду як фізичних осіб підприємців ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13, на розрахункові рахунки яких надходять кошти від терміналів, встановлених у фірмових магазинах «VELS».

Директор ТОВ «Велс», ТОВ «ОСОБА_7 Україна» ОСОБА_2 в процесі повсякденної фінансово-господарської діяльності використовує автомобіль НОМЕР_3.

У звязку з цим старшим слідчим з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_6 автомобіль НОМЕР_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017170000000044, що підтверджується постановою про визнання речовими доказами від 21.04.2017 року.

Згідно положень ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Також, як випливає з положень частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором в апеляційній інстанції доведено використання ОСОБА_2 автомобіля НОМЕР_3 під час здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Велс», ТОВ «ОСОБА_7 Україна», а тому доводи апелянта ОСОБА_2 та його представників про те, що він не використовував автомобіль в процесі повсякденної фінансово-господарської діяльності вказаних товариств є неспроможними.

З огляду на зазначене вище, слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, оскільки цей автомобіль відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України і визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. У даному випадку таке обмеження права власності є розумним і спів розмірним завданням кримінального провадження.Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

Разом з тим слідчий суддя, накладаючи арешт на автомобіль, в порушення приписів п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України не зазначив спосіб у який накладається арешт через це ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 частковому задоволенню з постановленням нової ухвали.

Доводи апелянта про те, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з порушенням строків є безпідставними через те, що автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 на час звернення прокурора з клопотанням про арешт до слідчого судді не був у статусі тимчасово вилученого майна як про це стверджує апелянт.

Керуючись ч.2 ст.ст. 376, статтями 405, 407, 422 КПК України

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 12.05.2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 шляхом заборони його відчуження.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_15