Ухвала суду № 67461554, 26.06.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1903/17 Номер провадження 22-ц/786/1751/17Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.

секретар Діхтяр Т.В.

за участю адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 16 березня 2017 року

за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ спільного майна

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить, зокрема, визнати спільною сумісною власністю майно та поділити його між нею та відповідачем.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 16 березня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ спільного майна -задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Полтаві по вулиці Кагамлика, 4, який складається в цілому з: житлового будинку цегляного загальною площею 121,1 кв.м, житловою площею 42.2 кв.м, гаражу та огорожі; на земельну ділянку загальною площею 797 кв.м., яка розташована по вул. Кагамлика, 4, в. м. Полтаві, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:19:001:0196; на земельну ділянку загальною площею 103 кв.м., яка розташована по вул. Кагамлика, 4, в. м. Полтаві, цільове призначення для експлуатації та обслуговування магазину, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:19:001:0159; автомобіль TOYOTA RAV4, 2010 року випуску, обєм двигуна 1987, д.н.з. ВІ 2722ВН; на автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI, 2012 року випуску, обєм двигуна 2143 д.н.з. НОМЕР_1.

З ухвалою суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_3 подавши на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції було накладено арешт на її автомобілі TOYOTA RAV4, 2010 року випуску, обєм двигуна 1987, д.н.з. ВІ 2722ВН; на автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI, 2012 року випуску, обєм двигуна 2143 д.н.з. НОМЕР_1.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав, передбачених законом, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності та поділ спільного майна, а саме на житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Полтаві по вулиці Кагамлика, 4, який складається в цілому з: житлового будинку цегляного загальною площею 121,1 кв.м, житловою площею 42.2 кв.м, гаражу та огорожі; на земельну ділянку загальною площею 797 кв.м., яка розташована по вул. Кагамлика, 4, в. м. Полтаві, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:19:001:0196; на земельної ділянки загальною площею 103 кв.м., яка розташована по вул. Кагамлика, 4, в. м. Полтаві, цільове призначення для експлуатації та обслуговування магазину, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:19:001:0159; автомобіля TOYOTA RAV4, 2010 року випуску, об»єм двигуна 1987, д.н.з. ВІ 2722ВН; на автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI, 2012 року випуску, об»єм двигуна 2143 д.н.з. НОМЕР_1.

13 березня 2017 року позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, з приводу якого між сторонами існує спір. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач може відчужити спірне майно.

Виходячи з характеру заявлених вимог, будь-яке відчуження спільного майна створюватиме реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів, вважає безпідставними посилання апелянта на те, що накладений арешт на належні автомобілі порушує її права як власника та позбавляє її можливості розпоряджатись належним їй майном , виходячи з наступного.

Так, Закон, передбачаючи такий вид (спосіб) забезпечення позову, як накладення арешту на майно (п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України), поряд з цим передбачає також самостійним способом забезпечення позову передачу речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (п. 7 частини першої ст. 152 ЦПК України), що фактично є нічим іншим, як обмеженням права користування спірним майном.

Таким чином, із викладеного випливає, що п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України має стосуватися арешту без передачі речі іншій особі, тобто без позбавлення особи права володіння і користування майном. А отже, в цьому випадку арешт майна шляхом заборони його відчуження не обмежує право користування вказаним майном. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Факт того, що автомобіль TOYOTA RAV4, 2010 року випуску, обєм двигуна 1987, д.н.з. ВІ 2722ВН; та автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI, 2012 року випуску, обєм двигуна 2143 д.н.з. НОМЕР_1. 09 березня 2017 року був переоформлений на ОСОБА_3, яка є донькою відповідача не приймається судовою колегією до уваги, оскільки вказане майном було придбане сторонами ще під час шлюбу за спільні кошти та є майном, що підлягає розподілу між подружжям.

Факт переоформлення права власності на вказані автомобілі лише свідчить про те, що відповідач намагається таким шляхом уникнути виконання рішення суду у майбутньому. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову як необґрунтовані. Доводи апеляційної скарги висновків ухвали не спростовують. Підстав для скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: Г.Л. Карпушин

ОСОБА_7