Ухвала суду № 67456301, 26.06.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 Справа №607/16430/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді В.М. Братасюка

за участю секретаря судового засідання О.І. Чичкевич

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1, особа, рішення якої оскаржується Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, щодо прийняття Постанови про відкриття виконавчого провадження № 53542772 від 09.03.2017р. та Постанови про арешт майна боржника № 53542772 від 09.03.2017р. та скасування вказаних постанов. В обґрунтування вимог посилається на те, що 27.07.2007 р. між нею та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11190350000 та отримано кредит у розмірі 180000 швейцарських франків, із розміром відсоткової ставки 8,99 % річних, із терміном повернення коштів не пізніше 25.07.2028 р., виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось заставою (п. 2.1. Договору), - трикімнатною квартирою загальною площею 66,6 кв.м. розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана нею 30.07.2007р. за кредитні кошти згідно договору купівлі-продажу ВЕТ 815124 зареєстрованим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 2641.Придбана квартира є єдиним нерухомим майном, яке належить скаржнику на праві власності та яке було предметом застави за кредитним договором № 11190350000 від 27 липня 2007 р., жодним іншим нерухомим майном, вона не володіє, а тому враховуючи дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 07.06.2014 року, державний виконавець виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження № 53542772 від 09.03.2017р. та Постанову про арешт майна боржника № 53542772 від 09.03.2017р. незаконно із порушенням норм чинного законодавства та зокрема її прав та свобод.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримала, зіславшись на підстави викладені у скарзі.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС головного Територіального управління юстиції у Тернопільській області в судове засідання не зявився, хоча про день та час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.

В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 383 ЦПК України, передбачене право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права або свободи.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.7 Постанови №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року, розяснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

В силу ст. 60 ЦПК України, обовязок доказування покладається на кожну із сторін спору, відтак обовязок доказування порушення прав ОСОБА_1, як боржника у виконавчому провадженні, покладається саме на скаржника.

Скаржник зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 53542772 від 09.03.2017р. та постанова про арешт майна боржника № 53542772 від 09.03.2017р., винесені незаконно із порушенням норм чинного законодавства та зокрема її прав та свобод, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана нею 30.07.2007р. за кредитні кошти є єдиним нерухомим майном, яке належить їй на праві власності, а тому підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Судом встановлено, що 27.07.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11190350000 та отримано кредит у розмірі 180000 швейцарських франків, із розміром відсоткової ставки 8,99 % річних, із терміном повернення коштів не пізніше 25.07.2028 р., виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось заставою (п. 2.1. Договору), - трикімнатною квартирою загальною площею 66,6 кв.м. розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_1 30.07.2007р. за кредитні кошти згідно договору купівлі-продажу ВЕТ 815124 зареєстрованим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 2641.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.08.2016року стягнуто із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11190350000 від 27.07.2007р. в розмірі 288162,64 швейцарських франків, з яких: 174168,00 швейцарських франків заборгованість за кредитом, 113994,64 швейцарських франків заборгованість по процентам, а також пеня за неналежне виконання умов кредитного договору у розмірі 160381,73грн., з яких: 45198,74грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 115182,99грн. пеня за прострочення процентів, а також судовий збір в розмірі 3654 грн.

На підставі вказаного рішення був виписаний виконавчий лист 607/16430/14-ц.

09.03.2017року начальником відділу примусового виконання рішень Управління ДВС головного Територіального управління юстиції у Тернопільській області винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження №53542772, згідно виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду № 607/16430/14-ц, про стягнення ОСОБА_1 (далі - Заявник) заборгованості за кредитним договором № 11190350000 від 27.07.2007р. в розмірі 244 567,71 швейцарських франків, та судового збору у розмірі 3654 грн., а також Постанова про арешт майна боржника № 53542772.

Вище зазначені постанови отримані скаржником ОСОБА_1 13.03.2017року.

07 червня 2014 року набрав чинності ОСОБА_3 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадян України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

За змістом ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).

Відтак мораторій, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_3 не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) на час дії Закону України «Про мораторій» підлягає відстроченню.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року №6-57цс15, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 26.06.2017року у приватній власності ОСОБА_1 перебуває будинок №109 по вул..Кірова, с.Кіндратівка, Сумського району, Сумської області, та квартира за адресою: АДРЕСА_1, на яку накладена заборона на нерухоме майно на підставі договору іпотеки №2644 від 30.07.2007року.

Відтак аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що скаржником ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів порушення її прав, саме як боржника, суд не приймає посилання скаржниці на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки це не дає підстав посадовій особі, яка здійснює примусове виконання рішення за результатом розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа, не вчиняти дій щодо примусового виконання рішення, зокрема не виносити постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись ст. 383-386 ЦПК України ,-

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, щодо прийняття Постанови про відкриття виконавчого провадження № 53542772 від 09.03.2017р. та Постанови про арешт майна боржника № 53542772 від 09.03.2017р. та скасування вказаних постанов - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подано до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддяОСОБА_4