Ухвала суду № 67452390, 26.06.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/3041/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П., суддів: Джуги С.Д. і ОСОБА_1, при секретарі: Сочка І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення скарги на неправомірні дії державного виконавця та зобовязання усунути порушення,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2017 р. заяву ОСОБА_3 задоволено частково: зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 2п-3454/10, виданого 03.08.2010 р. Ужгородським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 1134500,26 грн. до розгляду питання по суті. Зупинено реалізацію арештованого майна, а саме: двокімнатної квартири за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 40/1 до розгляду питання по суті.

ПАТ «Універсал Банк» (надалі Банк) просить скасувати цю ухвалу. Доводить про порушення норм процесуального права. Указує, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Зазначає, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпечення позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що є всі достатні підстави для часткового вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню із відмовою у задоволенні заяви про забезпечення скарги, з таких мотивів.

Установлено, що ОСОБА_2 у березні 2016 р. звернулася у суд зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.1). У квітні 2017 р. ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення скарги, поданої на неправомірні дії державного виконавця, і зобовязання усунути порушення (а.с.10-11).

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що є необхідність зупинення виконавчих дій на підставі ухвали суду про забезпечення позову шляхом вжиття одночасно кількох способів забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 151, 152 ЦПК України, просила вжити заходів забезпечення скарги, а саме: зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 50538050, яке перебуває на виконанні в Ужгородському міському відділі ДВС, до завершення розгляду заявленого спору по суті та набуття рішенням суду законної сили; зупинити реалізацію предмета іпотеки до завершення розгляду заявленого спору по суті та набуття рішенням суду законної сили; зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій по виконавчому провадженню до завершення розгляду заявленого спору по суті та набуття рішенням суду законної сили.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (надалі Постанова) відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п.15 Постанови при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).

Банк звернувся у суд із позовом про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 у січні 2010 р. (а.с.2). Рішення у цій справі набрало законної сили 09 липня 2010 р. Виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості в розмірі 1553676,03 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи був виданий 03 серпня 2010 р.

Як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2016 р. (а.с.16), така була відкрита на підставі виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом 03 серпня 2010 р., однак сума заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_5, складає 1134 500, 26 грн., що свідчить про часткове погашення суми заборгованості перед Банком. Боржнику був наданий строк для самостійного виконання рішення суду до 25.03.2016 р. У листопаді 2016 р. Ужгородським МВ ДВС було винесено постанову про опис і арешт майна (коштів) боржника (а.с.13). 19.04.2017 р. ОСОБА_2 було направлено супровідний лист із висновком про вартість майна (а.с.12-13) та розяснено боржнику, що в разі якщо вона з таким не згідна, то має право оскаржити його в судовому порядку в 10-ти денний строк із дня отримання цього повідомлення.

Однак, замість того, щоб ужити заходів на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості (яке набрало законної сили 09 липня 2010 р.), ОСОБА_5 23.03.2016 р. звертається до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а ще через рік (27.04.2017 р.) із заявою про забезпечення скарги.

Такі дії заявниці можуть свідчити про затягування процесу виконання судового рішення, розпочатого 23.02.2017 р. шляхом винесення постанови відділом Ужгородського МВ ДВС про призначення субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, для участі у виконавчого провадженні на виконання виконавчого листа № 2п-3454/10 виданого 03.08.2010 р.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За приписами Постанови не допускається вжиття заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).

Тобто, обовязковою умовою для забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) є наявні для цього підстави.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність таких підстав.

Задоволення заяви про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №2п-3454/10 виданого 03.08.2010 р. і зупинення реалізації арештованого майна, а саме: двохкімнатної квартири розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 40/1, призведе до порушення балансу прав та інтересів сторін у спорі.

Так, це безпосередньо порушує право Банку щодо стягнення належних йому коштів за кредитним договором, яке було захищене ще в 2010 р., однак дотепер рішення не виконано, що є неприпустимим у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За цих обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив незаконну ухвалу, в звязку з чим така відповідно до вимог ст. 312 ч.2 ЦПК України підлягає скасуванню із постановленням нової про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення скарги на неправомірні дії державного виконавця.

Керуючись п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, ст. 313, п.6 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319, 324 ч.1 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. 2. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2017 року скасувати. 3. У задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення скарги на неправомірні дії державного виконавця та зобовязання усунути порушення відмовити. 4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає

Судді: