Рішення № 67446867, 23.06.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10420/17

Провадження № 2/522/7791/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2017 рокуПриморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю. при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати договір фінансового лізингу №647 від 03.04.2017 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (надалі - ТОВ «Єврокар Україна») і ним, - недійсним з 03.04.2017 р., стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на його користь суму авансованого внеску у розмірі 129 829,00 (сто двадцять девять тисяч вісімсот двадцять девять) гривень, стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на його користь суму комісії за організацію по Договору Фінансового лізингу №647 від 03.03.2017р., у розмірі 30171, 40 (тридцять тисяч сто сімдесят одну гривню 40 коп.), стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 25000 (двадцять пять тисяч) гривень, стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на його користь 3 % річних за користування коштами у розмірі 762,94 (сімсот шістдесят дві гривні 94 коп.) грн., стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на його користь суму інфляційних витрат у розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень.

В судове засідання позивач не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «Єврокар Україна» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе, у відповідності до ст.224 ЦПК України, та зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 квітня 2017 року був укладений договір фінансового лізингу № 647 (далі «Договір») між відповідачем ТОВ «Єврокар Україна», в особі представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності № 37 від 01.01.2017 р. і ОСОБА_1, паспорт серії КЕ № 643975 виданий Ілічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 04.06.1997 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

За даним Договором Лізингодавець (Відповідач) відповідно до п.1.3. Договору бере на себе зобовязання придбати Предмет Лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу (Позивачу) на строк та на умовах, передбачених цим Договором.

04 квітня 2017 року Позивачем було перераховано через ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» авансований внесок у розмірі 129 829,00 грн.(сто двадцять девять тисяч вісімсот двадцять девять гривень) та 30171, 40 (тридцять тисяч сто сімдесят одну гривню 40 коп.) у якості комісії за організацію по Договору Фінансового лізингу №647 від 03.03.2017р.

До теперішнього часу Відповідач свої зобовязання за Договором не виконав, авто не передав, у звязку з чим Позивач не отримав те на що розрахував, а на усні вимоги Позивача повернути кошти Відповідач не реагував, що стало підставою звернення до суду.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

З Преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.5 частини 1ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Пункт 17 частини 1ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначає, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг». Окрім того, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 12.1 Договору фінансового лізингу №647 «Лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі , що передбаченні в п. 1.7. та 4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний Договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кориспонденцією на адресу Лізингодавця та зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% (вісімдесят відсотків) від спаченого авансованого платежу та/або частини Авансового платежу 20% (двадцять відсотків) Лізингодавець утримує у якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію Договору в такому випадку не повертається»;

Відповідно до п. 12.2 Договору фінансового лізингу №647 «Лізингодавець має право розірвати даний договір в одностороньому порядку з Лізингоодержувачем, який не сплатив авансований платіж в повному обсязі протягом строку, що встановлений п. 9.3. даного Договору, про що повідомляє Лізингоодержувача в письмовій формі. В такому випадку, Лізингодавець повертає Лізингоодержувачу сплачений ним Авансований платіж за вирахуванням 10% від суми сплаченого Авансованого платежу . Комісія за організацію Договору в такому випадку поверненню не підлягає.»

З правового аналізу вказаного вище пункту договору вбачається, що по суті він встановлює односторонню відповідальність лізінгоодержувача і в силу цього є несправедливим, виходячи з наступного.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Тобто, з правового змісту вказаної вище норми випливає висновок про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності, 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

При цьому, у відповідності до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а згідно частини 3ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одже, під добросовісністю слід розуміти належну поведінку при виникненні та виконанні зобов'язання - вчинення дій таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода третім особам, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою тощо. Принцип добросовісності передбачає чесну, сумлінну поведінку суб'єктів зобов'язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов'язання та не порушення прав інших осіб.

Згідно ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1ст.3 ЦК України), аст. 13ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

На підставіст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, дають для суду зробити висновок про те, що пункт 12.1. договору фінансового лізингу містить ознаки несправедливості, оскільки порушує принцип добросовісності та встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору, із одностороннім застосуванням за це істотних штрафних санкцій.

Відповідно до частини другоїстатті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Згідностатті 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір фінансового лізингу укладений між Пзивачем та Відповідачем не відповідає вимогам ст.799 ЦК України, згідно якої повинен бути укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений, у звязку з чим він є недійсним відповідно до ст.220 ЦК України.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм закону, дозволяє дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині і необхідність його задоволення.

Що стосується позовних вимоги по стягнення з відповідача авансового внеску та суму комісії за організації Договору фінансового лізінгу, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.12ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Таким чином, наведене положення закону встановлює право споживача на відмову від договору про надання послуг без штрафних санкцій з боку виконавця у випадку можливого істотного зростання ціни послуг або інших обставин, які явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача.

При цьому суд враховує те, що згідно ч.2ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням лізингу.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що сплачені позивачем ОСОБА_1 кошти підлягають поверненню в повному обсязі, а позов і в цій частині підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2766цс15, який у відповідності до ч. 1ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для всіх судів України.

Також позивач отримав збитки у вигляді інфляційних витрат та має право на стягнення з відповідача 3% річних за користування ним моїми коштами, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за наступним розрахунком:

1. Сума боргу складає: 160 000 грн.

2. Три відсотки річних: з 03.04.2017р. по 30.05.2017р. (58 діб)

160 000 грн. х 3% х 58 діб = 762,94 грн.

3. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції: Встановлений відсоток індексу інфляції: квітень 2017 р. 100,9%.

4. Сума інфляційних втрат:

160 000 грн. х 100,9% х = 161 440 грн.

161 440 грн. 160 000 грн. = 1 440 грн.

5. Разом, відшкодуванню підлягає сума в розмірі:

160 000 грн. + 25 000 грн. + 762,94 грн. + 1 440 грн. = 187 202, 94 грн. (сто вісімдесят сім тисяч двісті дві гривні 94 коп.)

За правилами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 8, 10, 11, 15, 60, 81, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №647 від 03.04.2017 р. укладений між ТОВ «Єврокар Україна» і ОСОБА_1, - недійсним з 03.04.2017 р.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму авансованого внеску у розмірі 129 829,00 (сто двадцять девять тисяч вісімсот двадцять девять) гривень.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму комісії за організацію по Договору Фінансового лізингу №647 від 03.03.2017р., у розмірі 30 171, 40 (тридцять тисяч сто сімдесят одну гривню 40 коп.) гривень.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмирі 25 000 (двадцять пять тисяч) гривень.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 3 % річних за користування коштами у розмірі 762,94 (сімсот шістдесят дві гривні 94 коп.) гривень.

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (Код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму інфляційних витрат у розмірі 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бойчук А.Ю.