Ухвала суду № 67446201, 30.06.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11805/17

Провадження № 1-кс/522/11855/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В.,при секретарі Брус Н.П., за участю прокурора Рибакова О.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши винесене в кримінальному провадженні № 4201716000000690 від 26.05.2017 року, клопотання старшого слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, працюючого директором ТОВ «Гровіна Стейт», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 п/б, зі слів раніше не засудженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2014 році, більш точної дати та часу в ході слідства встановити не надалось можливим у невстановлених слідством осіб із числа осіб ліквідаційної комісії АТ «ЕРДЕ БАНК» виник злочинний намір направлений за заволодіння квартирою № 6 будинку № 23 по вул. Троїцька в м. Одесі.

З вказаною, метою переслідуючи корисливі наміри, діючи згідно спланованих дій метою яких в сукупності являлась незаконна перереєстрація вищевказаної квартири, що виступало першим етапом єдиного злочинного плану, 19 червня 2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК», на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 по справі № 522/1897/14-ц.

В послідуючому продовжуючи злочинні наміри, 20 січня 2017 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК», ідентифікаційний код 34817907 від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_6, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 117 від 11 листопада 2014 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3057 від 29 грудня 2016 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «ЕРДЕ БАНК», та делегування повноважень ліквідатора», та гр. ОСОБА_7, був укладений нотаріально засвідчений договір купівлі продажу відповідно до результатів відкритих торгів оформлених протоколом № 1 про проведення повторного аукціону в електронній формі по лоту № 1 Української універсальної біржі від 10.01.2017 предметом якого виступила квартира АДРЕСА_2 загальною площею 101,4 кв.м., житлова площа 42,2 кв.м.

Вказана квартира до винесення заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/1897/14-ц належала на праві приватної власності гр. ОСОБА_8, яким в 2011 році між АТ «ЕРДЕ БАНК», був укладений договір іпотеки та квартира виступила залоговим майном, однак зважаючи на те, що АТ «ЕРДЕ БАНК», на протязі декількох років перебував на стадії ліквідації останній очікував відомостей з приводу надання розрахункових рахунків для подальшого погашення заборгованості.

Однак, дізнавшись в 2016 році про те, що його квартира відчужена без його відома ОСОБА_8, звернувся до суду з цивільним позовом щодо визнання не дійсним заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року.

З метою запобігання будь яких спроб в перешкоджанні свого злочинного плану невстановлені слідством особи надали в підмогу ОСОБА_7, гр. ОСОБА_1, та ОСОБА_9, розуміючи, що законний володілець нерухомості, яка виступила предметом злочинного посягання, може повернути своє майно у власність шляхом перегляду раніше винесених заочних рішень, що засвідчили відповідною нотаріально засвідченою довіреністю.

ОСОБА_1, разом та за попередньою змовою з ОСОБА_7, та невстановленими слідством особами, розуміючи, що судова тяганина може тривати значний період часу, розробили послідуючий злочинний план, який полягав у незаконному заволодінні майном потерпілого ОСОБА_8 та подальшому його протиправному виселені з квартири, володільцем якої він являвся.

З вказаною метою ОСОБА_1, та ОСОБА_7, вирішили залучити до вказаних незаконних дій, повязаних з проникненням до житла, заволодінні майном потерпілого та в подальшому незаконним виселенням ОСОБА_8, сторонніх осіб, які б змогли забезпечити проникнення до житла потерпілого, заволодіння його майном та протистояти можливому опору ОСОБА_8

Так, діючи вищевказаного злочинного плану, ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_7, заздалегідь домовившись про те, що поява ОСОБА_7 буде зайвою та приверне значної уваги, 17.02.2017 приблизно о 09 годині 30 хвилин прибув до квартири АДРЕСА_3 разом із невстановленими слідством особами, при цьому, з метою прикриття своїх дій та забезпечення дієвої реалізації злочинного умислу, ОСОБА_1 надав зазначеним особам документи, які нібито вказували, що він діє за дорученням власника квартири ОСОБА_7 та в законному порядку.

В подальшому, шляхом пошкодження замків вхідної двері, ОСОБА_1 разом із невстановленими слідством особами незаконно проникли до вищевказаного житла де, діючи протиправно, з корисливих мотивів зібрав цінне майно потерпілого ОСОБА_8 до білих поліетиленових мішків. Однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, по причинам, які не залежали від його волі, оскільки був викритий потерпілим, який у послідуючому викликав співробітників поліції.

Далі, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, розуміючи, що вищеописані злочинні спільно сплановані дії не призвели до позитивних результатів направлених на незаконне заволодіння квартирою ОСОБА_8, вирішили продовжити свій злочинний умисел та розробили слідуючий етап, який полягав в наступному.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, 27.06.2017 прибули до будинку № 23 по вул. Троїцькій в м. Одесі. В подальшому вони, діючи умисно, посилаючись на маючі документи щодо права власності на квартиру, залучили невстановлених слідством осіб, які приблизно о 15:00 годині шляхом пошкодження замку вхідної двері квартири № 6 розташованої в будинку № 23 по вул. Троїцькій в м. Одесі, надали можливість останнім безперешкодно незаконно проникнути в приміщення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7, усвідомлюючи ступінь своїх діянь та бажаючи їх настання, з метою досягнення своєї мети та подолання опору володільця квартири ОСОБА_8, заздалегідь запросили ОСОБА_10В, ОСОБА_11 та інших загальною кількістю 7 осіб, яким начеб то запропонували оренду вказаної квартири, не повідомляючи їм про дійсні наміри перебування за вказаною адресою.

Після чого ОСОБА_1, разом з ОСОБА_7, чітко усвідомлюючи, що проникнення та виселення із житла осіб їх володільців відбувається уповноваженими на те особами на підставі ухвали суду за участю державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження, однак не маючи при собі жодного із вищевказаного, незаконно з метою виселення ОСОБА_8, проникли до квартири АДРЕСА_4. Після чого, висловлюючи погрози фізичної розправи в адресу володільця ОСОБА_8, намагались останнього висилити з вказаної квартири, однак ОСОБА_8, будучи впевненим в реальних намірах щодо спричинення йому тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_1, та ОСОБА_12, зачинився в приміщені кухні та очікував поліцію.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні середньої тяжкості та тяжкого злочинів, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі до 8 років, вчинив кримінальні правопорушення, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 ставиться запобігання подальших спроб приховуватись від органів досудового розслідування і суду. Інші, менш суворі запобіжні заходи, на думку слідчого, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.

Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, його захисника, а також вислухавши думку прокурора, приходжу до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню.

Вивченням матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності від ОСОБА_7 є власником квартири за адресою АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2017 р. між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_7, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_13 Договір купівлі - продажу був укладений на підставі протоколу № 1 про проведення аукціону в електронній формі від 10.01.2017 р. Покупець ОСОБА_7 оплатив повну вартість квартири 20 січня 2017 р. Право власності ОСОБА_7 підтверджується витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_6.

ПАТ «ЕРДЕ БАНК» володів вказаною квартирою на підставі Рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/1897/14-ц. Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 04 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (Банк) та ОСОБА_8 (далі Позичальник) було укладено Кредитний договір №К-178/11. Відповідно до п. 1.1.-1.4. Кредитного договору Банк прийняв на себе зобов'язання надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 70000,00 доларів США (сімдесят тисяч доларів США 00 центів), а Позичальник прийняв зобов'язання повернути Банку грошові кошти за кредитом до 03 серпня 2012 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17 (сімнадцяти) процентів річних, інші платежі та виконати належним чином інші зобов'язання передбачені умовами Кредитного договору. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором, 04 серпня 2011 року між Банком та ОСОБА_8 був укладений Іпотечний договір, а також Договір про зміни №1 до нього від 03 серпня 2012 року з реєстровим №1866.

Відповідно до Іпотечного договору та від 04 серпня 2011 року та Договору про зміни № 1 до нього від 03 серпня 2012 року, Позичальник передав, а Банк прийняв в іпотеку на умовах визначених договором нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5, що складається з трьої житлових кімнат, житловою площею 42,2 кв.м., загальною площею 101,4 кв.м., що належить Позичальнику на праві приватної власності. 04 серпня 2011 року між Банком та Позичальником було укладено Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_8, не виконав свої зобов'язання, які виникли в нього відповідно до укладеного між сторонами по справі Кредитного договору №К-178/11 від 04.08.2011 р. та Додаткової угоди №01 від 03.08.2012 р.

Станом на 14 січня 2014 року, загальна прострочена заборгованість ОСОБА_8 за Кредитним договором 178/11 від 04.08.2011 р. та Додаткової угоди №01 до нього від 03.08.2012 р. становить 1 074 915,75 грн. Згідно Висновку про вартість майна №696, станом на 10.10.2013 р. ринкова вартість Предмета іпотеки становить 732 500,00 грн.

Банк зобов'язання за Кредитним договором №К-178/11 перед ОСОБА_8 виконав в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у передбаченому розмірі, але Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, тобто не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

Судом вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру в АДРЕСА_5, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» права власності на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №К-178/11 від 04.08.2011 року.

28 лютого колишній власник вказаної квартири ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 придбати квартиру за адресою АДРЕСА_7, на що ОСОБА_7 погодився з пропозицією та був укладений попередній договір купівлі-продажу від 28.02.2017р. Згідно умов попереднього Договору договір купівлі-продажу квартири мав бути укладений до 28.04.2017 р. Однак ОСОБА_8 квартиру не купив, не зявився на підписання договору у нотаріуса, пояснюючи це відсутністю грошей та відмовився взагалі її купувати.

Після неодноразових зустрічей та відмови купити квартиру ОСОБА_8 був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_7, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_7 завчасно попередив ОСОБА_8 про свій приїзд 27.06.2017 р. з метою здати квартиру в оренду. Отже, 27 червня 2017 р. власник вказаної квартири ОСОБА_7 та його представник за довіреністю ОСОБА_1 приїхали за адресою з метою поміняти замки та здати її в оренду.

Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_1 спробували поміняти замки приїхали працівники поліції, в тому числі слідчій ОСОБА_14 Працівники поліції вимагали звільнити вхід до квартири. Слідчому надали документи, підтверджуючі право власності ОСОБА_7 на квартиру за адресою АДРЕСА_7, а саме договір купівлі-продажу та витяг з Державного реєстру нерухомого майна.

Відповідно до клопотання слідчого 17.02.2017 р. ОСОБА_1 з невстановленими особами нібито проникли до квартири. ОСОБА_15 взагалі був відсутній в цей час в м. Одеса.

Однак згідно з витягами з ЄРДР ОСОБА_8 звернувся до поліції з заявою про злочин тільки через три з половиною місяця, а саме в кінці травня. Звернення ОСОБА_8 до поліції з заявами про правопорушення повязано з тим, що суди відмовили йому у визнанні недійсним протоколу аукціона та він всіма способами намагається уникнути виконання своїх зобов'язань по поверненню коштів.

Ст. 162 КК України передбачає незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

ОСОБА_1 діяв за довіреністю добросовісного власника квартири, що виключає можливість для висновку про те, що підозрюваний незаконно проник до житла.

Вважаю, що слідчим не надано згідно вимог ст. 177 КПК України належних доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.

У своєму клопотанні слідчий не наводить конкретних обставин, які б підтверджували ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 має постійне місце проживання, раніше не судимий, має постійне місце роботи з достатнім розміром доходу, характеризується позитивно, що свідчить про міцність соціальних зв'язків.

Крім того, посилання із клопотанням про вжиття запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спроби приховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків є субєктивним та такими, що не можуть бути прийнятими судом до увагу, з огляду на те, що слідчим не надано ніяких доказів на підтвердження своїх припущень.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі коли прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 194КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: А.В. Дерус

30.06.2017