Рішення № 67439179, 21.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 619/344/17 Головуючий суддя І інстанції Нечипоренко І. М.

Провадження № 22-ц/790/3491/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді Яцини В.Б.

суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з житлового будинку № 41 по вул. Сєрбіна в м. Дергачі та зняти їх з реєстраційного обліку посилаючись на те, що даний будинок належить їй на праві приватної власності в цілому. В будинку зареєстровані та проживають її дочка ОСОБА_6 з чоловіком та дітьми. В 2012 році вона домовилася з відповідачами, що вони зареєструються в будинку на строк не більше двох років, поки не знайдуть іншого житла, проте, до теперішнього часу продовжують проживати в будинку та в добровільному порядку виселятися не бажають. Письмової згоди на проживання вона не давала та договору найму не укладала. Відповідачі участі в утриманні будинку не приймають. ОСОБА_6 зловживає спиртними напоями, відповідачі не працюють. Таким чином, відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні належним майном. Родичі відповідача ОСОБА_5 мають у власності нерухоме майно, де б могли проживати відповідачі.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначила, що оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Крім того, вказала, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Зазначила, що між сторонами даної справи існувала усна домовленість, за якою відповідачі зобовязувались зареєструватись у будинку у 2012 році на строк не більше двох років, проте, до теперішнього часу продовжують проживати у будинку та у добровільному порядку відмовляються виселятись. Вказане не оспорювалось відповідачами. Вказала, що відповідачі комунальні послуги за користування будинком не сплачують, спільного господарства з нею не ведуть.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що зявились, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що житловий будинок № 41 по вул. Сєрбіна в м. Дергачі належить в цілому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.09.2014.

Згідно даних будинкової книги в даному будинку зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 18.01.2000р.н. та ОСОБА_8, 24.02.2009р.н. (а.с.7-11).

ОСОБА_6 є донькою позивача по справі ОСОБА_3, та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають двох синів: ОСОБА_7, 18.01.2000р.н. та ОСОБА_8, 24.02.2009р.н.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі вселилися до будинку та проживають у ньому як члени сімї позивача, при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, позивачем не доведено порушення її прав відповідачами та не зазначено істотних обставин, які мають значення, не зазначені обставини та не підтверджені належними доказами факти щодо вжиття офіційних попереджень та заходів громадського впливу відносно відповідачів та систематичного порушення відповідачами правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одному будинку.

Однак при цьому суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до даних реєстрації будинкової книги відповідачі разом з дітьми вселилися 26.05.2012 року, тобто при попередньому власнику будинку, після смерті якого позивач у 2014 році набула будинок у свою власність. Донька позивача відповідач ОСОБА_6 створила свою сімю і у справі відсутні докази про те, що відповідачі ведуть з позивачем спільне господарство, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, тому відповідно до ст. 3 СК України вони не створюють з позивачем однієї сімї, не зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_6 є донькою позивача ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно до ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Оскільки попередній власник будинку, з дозволу якого відповідачі вселилися до жилого будинку, помер, тому з урахуванням відсутності між сторонами спільного господарства і наявності у відповідачів своєї сімї, в розумінні ст. 156, 157 ЖК УРСР відповідачів не можна вважати членом сімї позивача - нового власника жилого будинку, яка не погодилась на подальше проживання відповідачів в її будинку.

Стаття 391 ЦК України передбачає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тому позивач, як новий власник жилого будинку відповідно до ст. 391 ЦК України має право в порядку захисту свого права власності вимагати виселення відповідачів.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 360-7 ЦПК України застосувати правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року при розгляді за алогічних обставин справи № 6-709цс16.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сімї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сімї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сімї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сімї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Оскільки суд першої інстанції всупереч вимог ст. 213 ЦПК України про законність та обгрунтованість рішення не зясував, що позивачем є новий власник жилого будинку, з якою відповідачі не укладали угоду про порядок користування цим житлом, внаслідок чого відсутні передбачені нормами матеріального права підстави для збереження за ними права користування цим житлом, що позивач має право захисту своєї власності; внаслідок чого суд неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про виселення відповідачів. У задоволенні позову про зняття їх з реєстраційного обліку слід відмовити, що повязано із відсутністю у справі належного відповідача за цими вимогами. Колегія суддів також зазначає, що зняття відповідачів з реєстраційного обліку є правовим наслідком рішення про їх виселення, що за відсутності з цього приводу спору не потребує ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 316 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з жилового будинку за адресою : м. Дергачі, вул. Сєрбіна, 41.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді -