Ухвала суду № 67434659, 21.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5390/17 Справа № 201/11742/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

УХВАЛА

21 червня 2017 року м. Дніпро

Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області Городнича В.С., ознайомившись із заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

15 червня 2017 року позивач подав апеляційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року та одночасно заяву про забезпечення позову, в якій ставить питання про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором №11092015000/3 від 08 грудня 2006 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України - про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п. 1 та 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам.

Як вбачається із оскаржуваного позивачем заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року в частині позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» було відмовлено, так як з 2015 року власником спірного іпотечного майна є не боржник ОСОБА_3, а інша особа - ОСОБА_4

Оскільки станом на сьогодні власником квартири АДРЕСА_1 дійсно є ОСОБА_4, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а договір купівлі-продажу, серія та номер 570, виданий 12 лютого 2015 року на підставі якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на спірну нерухомість, ніким не оскаржувався, то вважаю за необхідне відмовити ПАТ «УкрСиббанк» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Тож, керуючись ст. ст. 209, 151-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Городнича