Рішення № 67434242, 23.06.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6606/15-ц

Провадження № 2/0182/1221/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2017 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 31.08.2015 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, який уточнювала (а.с.1-3,7,8) та просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн. 00 коп., стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн. 00 коп., а також стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступні обставини.

20.08.2015 року її викликали до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області для дачі пояснень щодо звернення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які написали заяви про те, що вона-Ажмякова І.Б. шукає двох чоловіків, які б прийшли в офіс за адресою де вони знімають приміщення з вивіскою «Професіональні юридичні послуги» та проводять прийом громадян, та кинули б в них гранату. Крім того, у заяві відповідачі зазначили, що вона обзиває їх нецензурними словами.

При дачі пояснень вона повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вона бачила в день похорон її чоловіка 15.02.2015 року та в день проведення ексгумації 05.03.2015 року, яке відбулось на підставі звернення від 17.02.2015 року до Нікопольської міжрайонної прокуратури рідної сестри її-позивача чоловіка - відповідача по справі ОСОБА_2 У своїй заяві ОСОБА_2 вказала, що смерть її брата мала насильницький характер.

01.04.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийшли до неї та почали погрожувати їй розправою, з приводу чого вона звернулась з відповідною заявою до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Вважає, що відповідачі навмисно обговорюють її.

Крім того зазначила, що відповідачі навмисно обливають брудом її померлого чоловіка. Їй-позивачу дзвонять з м. Києва зі штабу Політичної партії «Самопоміч» та повідомляють, що ОСОБА_5 керував Політичною партією «Самопоміч», він був дуже грамотним та розумним керівником, його поважали та цінили, а на адресу Політичної партії «Самопоміч» від відповідачів ОСОБА_2 надійшла розписка, згідно якої нібито ОСОБА_5 брав у неї-Єфимової Л.М. гроші в борг, а відповідач ОСОБА_4 надіслав автобіографію, в якій зазначено, що він працював у ОСОБА_5 помічником адвоката. Однак це не відповідає дійсності, оскільки фактично ОСОБА_4 був водієм у ОСОБА_5, так як має освіту сільськогосподарчий технікум.

Всі ці перевірки, заяви відповідачів, їх погрози, виклики в міліцію, де вона вимушена давати показання, все це для неї принизливо і приносить їй моральні страждання. Розмір завданої їй відповідачами моральної шкоди вона оцінила у 30000 грн. 00 коп.

30.05.2016 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди (а.с.71-75). Свої вимоги мотивує наступним.

ОСОБА_6 не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві ОСОБА_1

У матеріалах даної справи (а.с.66) є відповідь Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.03.2016 року за № 6902/10/04-07-13-04, який підтверджує факт, що вона ні з якою заявою по ОСОБА_1 до них не зверталася.

У матеріалах даної справи (а.с.67) є відповідь Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 31.03.2016 року, якою також підтверджується, що з будь-якими заявами, зверненнями з приводу ОСОБА_1 вона не зверталась.

Також вказує, що вона ні з якими заявами в штаб Політичної партії «Самопоміч» не зверталась, не направляла туди копію боргової розписки ОСОБА_5

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона писала скарги (пасквілі) на неї в будь-які інстанції не знайшли підтвердження, а значить не мали місця в дійсності і є навмисним і усвідомленим наклепом.

ОСОБА_1 для неї зовсім стороння людина. Тому нічим ОСОБА_1Б вона не могла принижувати, а значить у ОСОБА_1 не було причин морально страждати з її вини, втрачати сон і тим більше журитися про те, що вона-Ажмякова І.Б. не знає «як їй все пережити і жити далі».

Наклепницькі дії на неї з боку ОСОБА_1 вважає не випадковими помилками, а свідомо продуманою брехнею та наклепом.

Вважає, що ОСОБА_1 не могла страждати від ненаписаних нею-Єфимовою Л.М. скарг.

Померлий ОСОБА_5 фактично з ОСОБА_1 не проживав протягом останніх семи років. Однак з оформленням розлучення він тягнув, оскільки ОСОБА_1 шантажувала його тим, що зіпсує йому карєру, крім того вимагала, щоб він залишив їй все своє майно.

ОСОБА_1 не дала їй-Єфимовій Л.М., як рідній сестрі, навіть попрощатися з братом біля труни і проводити його в останню путь, ОСОБА_1 вигнала її з похорон.

У період, коли вона переживала смерть брата по «доносами» (березень-квітень 2015 р.) ОСОБА_1 її почали викликати до слідчого Нікопольського відділення міліції в Дніпропетровській області. Суть цього «доносу» була в тому, що вона, нібито, маючи земельний пай, оформила субсидію і збільшила собі пенсію на 10,00 грн. На допитах у слідчого вона відчувала страх, сором, приниження ходити на допити в похилому віці. Слідчі дії неодноразово викликали у неї нервові зриви, почуття страху, тривоги, судинні кризи, порушення сну, через що вона змушена була постійно пити заспокійливі і знеболювальні препарати.

У квітні 2015 року за «доносом» ОСОБА_1 її запросили до Нікопольської податкової інспекції з приводу того, що ОСОБА_1 повідомляла, що вона займається підприємницькою діяльністю без реєстрації і не платить податки державі. Це не відповідає дійсності. Черговий «донос» ОСОБА_1Б знову викликав у неї стан неврозу, нервовий зрив, емоційні переживання, душевні страждання і гіпертонічний криз.

У серпні - вересні 2015 роки її знову викликали до слідчого Нікопольської міліції за «доносом» ОСОБА_1 і її сина ОСОБА_7В на неї, які звинуватили її в шахрайстві. Це не відповідає дійсності.І знову у неї мали місце стресові стани, неврози, безсоння, гіпертонічний криз в результаті чого вона тривалий час перебувала на амбулаторному лікуванні. У листопаді 2015 року у неї повторився гіпертонічний церебральний криз, вона перебувала на амбулаторному лікуванні.

«Доноси» і розповсюдження наклепу ОСОБА_1 на неї заплямували її честь і гідність, ділову репутацію. У грудні 2015 роки вона змушена була припинити підприємницьку практику, втративши додатковий заробіток до пенсії.

У лютому-квітні 2016 року ОСОБА_1Б написала в Нікопольську поліцію про те, «що вона (ОСОБА_2М.), вступивши в змову з нотаріусом, організувала злочинну групу, оформляє спадщину померлих людей на себе і продає їх квартири». Це було серйозне звинувачення, вона пережила кілька допитів, що принижувало її, ображало честь і гідність, професіональному честь як юриста, вона змушена була виправдовуватися, знову переносити фізичні і моральні переживання, безсонні ночі, почуття сорому перед знайомими в суспільстві.

Переживання, безсонні ночі, почуття приниження та образи нерідко порушували її фізичне здоровя.

Вважає, що неповага до неї як до людини, до її особистих немайнових прав у ОСОБА_1 повязані з небажанням виплачувати їй-Єфимовій Л.М. борг по борговій розписці померлого ОСОБА_5

Зазначила, що ОСОБА_1 не тільки писала «доноси» на неї, але й застосовувала до неї фізичну силу. 03.09.2014 року ОСОБА_1 завдала їй тілесні ушкодження, вдаривши її кулаком в обличчя, травмувавши ліве око, що підтверджується актом судово-медичної експертизи № 512 від 04.09.2014 року. Хуліганські дії ОСОБА_1 образили її перед сторонніми людьми, також вона була змушена пройти амбулаторне лікування з консультацією в Дніпропетровській обласній офтальмологічній лікарні ім. Мечникова. У звязку з травматизмом вона перенесла нервове потрясіння і в січні 2015 року була змушена була пройти стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Нікопольської райлікарні.

Завдані їй діями ОСОБА_1 моральні страждання вона оцінила у 50000 грн. 00 коп. Зазначила, що вказана сума обумовлена ??глибиною її душевних страждань, значним погіршенням в результаті цих страждань її здоровя і необхідністю захистити свої права в судовому порядку.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди - і обєднано їх в одне провадження за №182/6606/15-ц (а.с.97).

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 викладені в первісній та уточненій позовній заяві обставини та позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечували, просили відмовити у задоволенні вимог за безпідставністю та недоведеністю. Викладені в зустрічній позовній заяві обставини та вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином. У судовому засіданні 14.03.2016 року (а.с.59-61) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх безпідставними та недоведеними.

Вислухавши позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової шкоди), що закріплено у п.9 ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підтвердження викладених у своїй позовній заяві обставин, позивач ОСОБА_1 просила суд зробити відповідні запити до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (для надання копії заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4М.) та до штабу Політичної партії «Самопоміч» за адресою: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 50 (для надання поданих ОСОБА_2 копії боргової розписки від ОСОБА_5, та поданої ОСОБА_4 автобіографії), так як вона не має можливості надати вказані документи.

З огляду на це, з метою встановлення обставин, судом було направлено відповідні запити до Нікопольського міського відділу ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.64), штабу Політичної парті «Обєднання «Самопоміч» (а.с.65,99), Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а.с.63).

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2015 року ОСОБА_2 до Нікопольської міжрайонної прокуратури було подано заяву про те, що 15.02.2015 року помер її рідний брат ОСОБА_5, що його раптова смерть викликає у неї сумніви і для встановлення причини смерті вона просила провести ексгумацію тіла ОСОБА_5 (а.с.56). Нікопольською міжрайонною прокуратурою було направлено заяву ОСОБА_2 до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.57).

Згідно відповіді Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.03.2016 року № 40/6196 (а.с.67) ОСОБА_2 у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року зверталась з письмовими заявами до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, а саме:

- 18.02.2015 року через канцелярію за вхід. № Є-168 щодо сумнівів за фактом раптової смерті брата ОСОБА_5 Слідчим підрозділом Нікопольського ВП 17.03.2015 року за вих. № 1513 надана відповідь ОСОБА_2 про проведення ексгумації тіла ОСОБА_5 (а.с.67). /Як вбачається з матеріалів справи відповіді Нікопольської міжрайонної прокуратури від 23.02.2015 року (а.с.58), СВ Нікопольським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадження за ознаками ст.115 ч.1 КК України, по якому триває досудове розслідування./

- 23.07.2015 року за вхід. № Є-834 щодо надання кримінального провадження № 12015040340000493 для ознайомлення. 07.08.2015 року за вих. № Є-834 ОСОБА_2 надана відповідь про закриття кримінального провадження № 12015040340000493 на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України і вона має право з ним ознайомитись (а.с.67);

Реєстрації заяв та повідомлень ОСОБА_2 до журналу єдиного обліку про вчинення кримінальних правопорушень та інші події Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року відсутня.

Згідно відповіді Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.03.2016 року № 6902/10/04-07-13-04 (а.с.66), ОСОБА_8 зі скаргами або повідомленнями на ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року не зверталась.

Від штабу Політичної парті «Обєднання «Самопоміч» жодної відповіді на запит суду, що направлявся за вказаною позивачем адресою, не надійшло. Доказів щодо звернення відповідачів до Політичної парті «Обєднання «Самопоміч» суду представлено не було.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» закріплено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, судом не встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 з підстав, зазначених у позовній заяві ОСОБА_1, було вчинено дії, якими позивачу ОСОБА_1Б, було завдано моральної шкоди.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 обставин викладених у своїй позовній заяві щодо завдання їй моральної шкоди з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не довела, то у задоволенні її позову слід відмовити.

За клопотанням відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 (а.с.94), з метою встановлення обставин, судом було направлено запити до Нікопольського міського відділу ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.98), Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а.с.100).

Згідно відповіді Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 10.06.2016 року (а.с.101) від ОСОБА_1 надходили наступні заяви (повідомлення):

-надійшло через секретаря вх. А-244 від 13.03.2015 р., заява ОСОБА_1 по факту шахрайських дій (як на її думку) зі сторони ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЖЄО № 3481 від 13.03.2016року) рішення: матеріал спис. в справу № 5/8 том/стор: 80/160-259 дата: 20.03.2015 року;

-надійшло через секретаря вх. № А-979 від 26.08.2015 року. Матеріали звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_2 (ЖЄО № 12856 від 27.08.2015 року) рішення: матеріал спис. в справу № 5/8 том/стор: 293 дата: 02.09.2015 року;

-надійшло через секретаря вх. № А998 від 01.09.2015 року. Матеріали звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій, як на її думку, з боку нотаріуса ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (попередня реєстрація до ЖЄО № 12856 від 27.08.2015 року). (ЖЄО №13183 від 01.09.2015 року) рішення: матеріал спис. в справу № 5/8 том/стор: 299 дата: 16.09.2015 року;

-надійшло через секретаря вх. А-1101 від 23.09.2015 року звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій, як на її думку, з боку нотаріуса ОСОБА_9, ОСОБА_2, та ОСОБА_10 (ЖЄО №14384 від 23.09.2015 року) рішення: матеріал спис. в справу № 5/8 том/стор: 321 дата: 29.09.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.101-110,157-163) ОСОБА_1 зверталась до Нікопольського МВ (з обслуговування міста Нікополь та Нікопольського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області, Нікопольської ОДПІ, Управління протидії злочинності у сфері економіки Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області з численними зверненнями, що стосувались ОСОБА_2

Згідно матеріалів справи (а.с.161-162 відповідь прокуратури Дніпропетровської області від 29.10.2015 року), станом на дату відповіді до ЄРДР було внесено відповідні відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015040340003304 за ч.2 ст.190 КК України. Доказів щодо наслідків казаного кримінального провадження на час розгляду даної справи суду не представлено.

Викладені у зверненнях ОСОБА_1 (а.с.101-103,157-159) обставини свого підтвердження не знайшли. Доказів зворотнього суду надано не було.

У п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» закріплено, що згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» закріплено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обовязок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що між ними тривалий час існують неприязні стосунки.

Згідно пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні, 03.09.2014 року між ними сталася бійка, за результатами якої наносилися тілесні ушкодження. ОСОБА_2 04.09.2014 року звернулася до судмедексперта.

Згідно Висновку спеціаліста № 512 (обстеження почато 04.09.2014 року, закінчено 03.10.2014 року) (а.с.80), ОСОБА_2 отримала тілесне ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. У висновку зазначено, що зі слів ОСОБА_2: 03.09.2014 року о 16.40 год. її била знайома декілька разів кулаком в область лівого ока, за медичною допомогою не зверталась.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що вона мала намір подати заяву до правоохоронних органів, але тоді її брат попросив цього не робити, так як це може вплинути на його карєру.

Згідно матеріалів справи, 03.09.2014 року за медичною допомогою зверталась ОСОБА_1 (а.с.164 довідки медичних установ від 03.09.2014 року та від 31.08.2015 року). Суд приймає ці докази на підтвердження лише обставин, що сталися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.09.2014 року, але ці докази суд не взяв до уваги щодо обґрунтування позовних вимог позивача ОСОБА_1, так як остання обставин щодо цих подій в позові не викладала і завдання їй моральної шкоди з цими подіями не повязувала.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.81-85,87-89), ОСОБА_2 внаслідок отриманих нею легких тілесних ушкоджень проходила лікування.

Тому, суд, вважає що від завданих тілесних ушкоджень, які віднесені до легких тілесних ушкоджень відповідач ОСОБА_2 дійсно зазнала моральних страждань, які виразилися у фізичному болі, вона вимушена була докладати додаткових зусиль для відновлення свого здоровя, звертатися за медичною допомогою, проходити обстеження та лікування.

Згідно виписки з історії хвороби № 0105 (а.с.86), анамнез захворювання: погіршення стану 06.01.2015 року після психоемоційного навантаження, зі слів хворої була побита відомою особою, за медичної допомогою до невропатолога не зверталась, лікувалася у окуліста; ОСОБА_2 було встановлено діагноз: хронічна ішемія мозку, координаторні, мнестичні і тривожні розлади, гіпертонічна хвороба ІІ ступнею, з приводу чого остання знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КЗ «Нікопольська ЦРЛ» ДОР» з 12.01.2015 року по 21.01.2015 року. Згідно висновку ЛКК № 110 від 26.11.2015 року (а.с.92) ОСОБА_2 знаходиться на лікуванні на обліку у лікаря-невролога та потребує амбулаторного та стаціонарного лікування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, від тілесних ушкоджень завданих відповідачу позивачем, а також від чисельних звернень позивача до різних державних органів з приводу дій ОСОБА_2, неправомірність яких так і не була встановлена, ОСОБА_2 зазнала нервових зривів, відчувала тривогу, приниження від того, що їй приходилось постійно давати пояснення, ходити на допити, від чого у неї відбувалися нервові зриви, порушувався сон, мав місце гіпертонічний криз, вона була змушена приймати заспокійливі і знеболювальні препарати, тривалий час перебувала на амбулаторному лікуванні. Постійні звинувачення на її адресу та допити ображали, принижували її честь і гідність, вона змушена була виправдовуватися, від чого фізично і морально переживала.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» закріплено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручі до уваги всі вищевикладені обставини, на думку суду достатнім розміром у відшкодування моральної шкоди буде 3000 грн. 00 коп. В іншому ОСОБА_2 слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.78), ОСОБА_2 08.05.2015 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, дані про основний вид економічної діяльності: 69.10 діяльність у сфері права. 28.12.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було внесено запис № 22300060002023542 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 28.12.2015 року (а.с.79). Однак причинно-наслідкового звязку між діями ОСОБА_1 та припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_2 не вбачається. Всупереч ч.3 ст.10 ЦПК України, доказів на підтвердження такого ОСОБА_2 суду представлено не було.

Суд не приймає до уваги наявну в матеріалах справи ксерокопію розписки від 01.12.2011 року (а.с.35), згідно якої ОСОБА_5 взяв в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 89000,00 грн. та упущену вигоду в сумі 52000,00 грн., - оскільки вказаний документ не підтверджує і не спростовує обставини цієї справи.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, то з ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) на користь ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) слід стягнути судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. (за вимоги немайнового характеру у відповідності до Закону України «Про судовий збір» в редакції, що була чинна на момент звернення до суду з зустрічним позовом), сплачений останньою при зверненні до суду з зустрічним позовом, що відповідає положенням ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10,11,57,60,61,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.16,23,1167 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.00 коп. (три тисячі грн. 00 коп.).

В іншому відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. (пятсот пятдесят одна грн. 20 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_11