Вирок № 67433888, 27.06.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/200/430/17

Справа № 200/8619/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Татарчук Л.О.,

при секретарі судового засідання Плевако Ю.Д.,

за участю:

прокурора Зюзь О.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12017040030000693, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м.Дніпро, вул.Передова, буд.633, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2017 року близько 09 години 00 хвилин, ОСОБА_2 керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2105» реєстраційний знак т3056 КР, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АЦ №112416 належить ОСОБА_3, рухався по вул.Бородінській з боку вул.ОСОБА_4 в напрямку вул.Володарського м. Дніпро.

Під час руху ОСОБА_2, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, виїжджаючи на перехрестя з другорядної дороги вул.Бородинської на якій встановлено дорожній знак №2.1 ПДР України, не надав дорогу велосипедисту під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі вул.Січових Стрільців згідно дорожнього знаку № 2.3 ПДР України зліва на право по ходу його руху, внаслідок чого на перехресті вище вказаних вулиць скоїв з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної події водію велосипеда ОСОБА_1О, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла:

-закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку забійних ран, які розташовані на тлі саден: у лівій скронево - тім'яній області та тім'яній області ліворуч та у зовнішнього кута лівої надбрівної дуги;

-закритої хребтової травми з переломом правої дужки 3-го шийного хребця з переходом на його тіло, без неврологічної симптоматики;

-відкритого переломо-вивиху 1-го пальця правої кисті з рваною раною по долонній поверхні 1-го пальця правої кисті на суглобовій поверхні між нігтьовою то основною фалангами;

-синця на зовнішній поверхні лівого гомілковостопного суглобу з переходом на його задню поверхню;

-6-ти саден: на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу з переходом на верхню третину лівої гомілки, на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передньо- внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині,

які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1204е від 25 квітня 2017 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 2105» реєстраційний знак т3056 КР, порушив вимоги п. 16. 11, та вимоги дорожнього знака №2.1 Правил дорожнього руху Vкраїни, який свідчить:

-п.16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

Вищезазначені дії ОСОБА_2, що виразилися в порушені Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами обвинуваченого ОСОБА_2, який провину у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що до обставин дорожньо-транспортної пригоди потерпілого ОСОБА_5 не знав.

22 березня 2017 року приблизно о 09.20 год. він керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ2105» державний номерний т3056КР та рухався по вул.Бородинівській з боку вул.ОСОБА_4 в напрямку вул.Володарського в м.Дніпро в крайній лівій смузі.

Підїжджаючи до перехрестя з вул. Січових Стрільців, біля нього їхав автомобіль марки «ЗІЛ». Коли вони стали рухатися, вказаний автомобіль пропустив велосипедиста, а він став рухатися далі, не побачивши потерпілого ОСОБА_1 на велосипеді, котрий рухався на вул.Січових Стрільців, в результаті чого здійснив на нього наїзд.

Після дорожньо-транспортної пригоди, він одразу зупинився, вийшов із автомобіля та надав допомогу потерпілому ОСОБА_1, також інші люди стали допомагати, викликали швидку допомогу та робітників поліції. В процесі лікування потерпілого, він йому матеріально допомагав, купував ліки.

В скоєному щиросердно покаявся, вказав, що дійсно саме ним були порушені правила дорожнього руху, що призвели до даного ДТП, оскільки він не надав переваги в русі велосипедисту, який рухався по головній дорозі. Просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки автомобіль йому потрібен.

Не визнав заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив про те, що до подій дорожньо-транспортної пригоди обвинуваченого ОСОБА_2 не знав.

22 березня 2017 року о 09.10 час він керував велосипедом та рухався по вул.Січових Стрільців в м.Дніпро зі швидкістю 20-30 км/год.

В процесі руху, наближаючись до перехрестя з вул.Бородинською, де встановлений дорожній знак «Головна дорога», він подивився на цьому перехресті вліво та вправо, перешкод для руху не було, й він відпустив гальма та продовжив рух по перехрестю. Однак, перед ним раптово, на відстані 1-2 м зявився автомобіль марки «ВАЗ 2105», як потім дізнався під керуванням водія ОСОБА_2, який здійснив на нього наїзд.

Після дорожньо-транспортної пригоди, він перебував в лікарні й тільки з 22.04.2017 року став самостійно пересуватися. Через даний випадок, він не зможе в цьому році тренуватися велоспортом й приймати участь в змаганнях.

Просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь 25000 тис.грн завданих моральних збитків, суворо покарати обвинуваченого.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 22 березня 2017 року з фототаблицею до нього, яким зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди, вказані погодні умови - без опадів, місце ДТП, елементи вулиці та дороги, вид, тип та стан покриття, спосіб регулювання руху на даній ділянці, дорожні знаки 2.1, 2.3, 5.35.1, локалізація та характер пошкоджень транспортного засобу та велосипеда, вказано про справність гальмівної системи, рульового керування, норми колес і шин ( а.с.5-10, а.с.12-15). З місця ДТП вилучено автомобіль марки «ВАЗ» державний номерний знак т3056КР, який визнано речовим доказом ( а.с.32) та розпискою повернуто ОСОБА_2 ( а.с.33).

Схемою дорожньо-транспортної пригоди, якою встановлений напрямок руху транспортного засобу та велосипедиста, місце зіткнення ( а.с.14).

Довідкою Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» ДОР №78 стосовно госпіталізації ОСОБА_1 (а.с17).

Висновком експерта №1204е від 25 квітня 2017 року, відповідно до якого, за даними медичної документації та при огляду у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла:

-закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку забійних ран, які розташовані на тлі саден: у лівій скронево - тім'яній області та тім'яній області ліворуч та у зовнішнього кута лівої надбрівної дуги;

-закритої хребтової травми з переломом правої дужки 3-го шийного хребця з переходом на його тіло, без неврологічної симптоматики;

-відкритого переломо-вивиху 1-го пальця правої кисті з рваною раною по долонній поверхні 1-го пальця правої кисті на суглобовій поверхні між нігтьовою то основною фалангами;

-синця на зовнішній поверхні лівого гомілковостопного суглобу з переходом на його задню поверхню;

-6-ти саден: на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу з переходом на верхню третину лівої гомілки, на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, на передньо- внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в 16 МКЛ, тобто в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоровя, строком понад 3 тижні ( більш, як 21 день).

Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого авто- та велозасобу, з послідуючим падінням обстеженого та дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди. За виявленими у нього тілесними ушкодженнями встановити місце первинного контакту та положення обстеженого відносно руху автомобіля не представляється можливим, у звязку з відсутністю судово-медичних експертних даних ( а.с.41-45).

Протоколом слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року з фототаблицею, в ході якого ОСОБА_2 на місці скоєння злочину, розповів про обставини та показав механізм дорожньо-транспортної пригоди ( а.с.57-62).

Даними судової автотехнічної експертизи №6/10.2-336 від 24 квітня 2017 року та №6/10.1-393 від 18 травня 2017 року, відповідно до висновків яких, в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «ВАЗ 2105» ОСОБА_2, повинен був діяти відповідно до вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ 2105» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному звязку з настанням даної ДТП.

Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «ВАЗ 2105» ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли б йому їх виконати.

В даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.

При заданому механізмові події, дії велосипедиста Кулика М,О. не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному звязку з настанням даної ДТП.

В умовах місця події, велосипедист ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 2105» своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою велосипеда до місця зіткнення ( а.с.67-69, а.с.81-83).

Суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_2, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Так, під час судового розгляду встановлено, що саме ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2105» реєстраційний номерний знак т 3056КР, порушив вимоги дорожнього знаку п.2.1, який вказує на вимогу «Дати дорогу», а також п.16.11 Правил дорожнього руху України, який наголошує, що - «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».Невиконання даних вимог Правил дорожнього руху України, призвели до даної дорожньо-транспортної пригоди.

Також, потерпілий ОСОБА_1 як в ході досудового розслідування так і в судовому засіданні стверджував, що дійсно 22 березня 2017 року о 09.00 год. коли він рухався на велосипеді по вул.Січових Стрільців, наближаючись до перехрестя з вул.Бородинською, де встановлений дорожній знак «Головна дорога», він подивився на цьому перехресті вліво та вправо, перешкод для руху не було, й він відпустив гальма та продовжив рух по перехрестю. Однак, перед ним раптово, на відстані 1-2 м зявився автомобіль марки «ВАЗ 2105», як потім дізнався під керуванням водія ОСОБА_2, який здійснив на нього наїзд.

Дані покази не викликають у суду сумнівів у їх достовірності, оскільки узгоджуються з іншими доказами, зокрема протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та висновками судової автотехнічної експертизи.

Крім того, висновком судово-медичної експертизи №1204е від 25.04.2017 року встановлено, що виявлені у потерпілого ОСОБА_1 тілесні ушкодження спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого авто- та велозасобу, з послідуючим падінням обстеженого на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Також, провина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується висновками автотехнічних експертиз №6/10.1 336 та №6/10.1-393, якими встановлено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху, що є причиною дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, експертами зазначено, що водій автомобіля «ВАЗ 2105» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти вказаній ДТП за рахунок виконання ним вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволяли б йому їх виконати.

Відповідно до діючого законодавства, у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв»язку між діянням ( порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з»ясування ступені участі ( внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку, про що також вказано і в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14.

Так, пунктом 7 цієї постанови розяснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні зясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Відповідно до висновків автотехнічних експертиз, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ 2105» ОСОБА_2 не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 ПДР України й дорожнього знаку п.2.1. Також зазначено, що дії велосипедиста ОСОБА_1 (потерпілого) не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічно точки зору перебуває у причинному звязку з настанням даної ДТП.

Суд вважає, що саме дії обвинуваченого ОСОБА_2 перебувають у причинному звязку з суспільно-небезпечними наслідками (заподіяння потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень).

Так, в даній ситуації потерпілий ОСОБА_1, управляючи велосипедом й рухаючись по вул.Січових Стрільців в м.Дніпро, і перетинаючи перехрестя, маючи перевагу в русі, був вправі розраховувати, що водій автомобіля «ВАЗ 2105» ОСОБА_2 виконає вимоги ПДР і дасть йому дорогу, оскільки водій «ВАЗ-2105» ОСОБА_2виїжджав на перехрестя із другорядної дороги, а тому потерпілийОСОБА_1 не передбачав, не зобовязаний був і не мав можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 виїде на перехрестя із другорядної дороги на головну, по якій рухався потерпілий, не надавши йому перевагу в русі, створюючи таким чином перешкоду для його руху, не зупиниться і не пропустить його транспортний засіб, оскільки відповідно до п.1.4 Правил дорожнього руху України, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

При цьому, водій ОСОБА_2 при вїзді на перехрестя, оскільки його обзору не заважала ніяка перешкода, не міг не побачити велосипедиста ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, й повинен був переконатися у відсутності транспортних засобів як зліва, так й справа, але цього не зробив.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, наслідків, характеру порушень ПДР України водіями, причиною даного ДТП стали саме неправомірні дії водія ОСОБА_2, який при вїзді на перехрестя нерівнозначних доріг, із другорядної дороги, не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_1О, що рухався головній дорозі, у результаті чого і відбулася дорожньо-транспортна пригода, й дії водія ОСОБА_2 при цьому не відповідали вимогам п.16.11 та знаку 2.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному звязку з суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує, що злочин скоєний ОСОБА_2 є необережним, віднесений до категорії невеликої тяжкості, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, виключно позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, його відношення до скоєного, а також відшкодування потерпілому завданих матеріальних збитків.

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відносить відшкодування потерпілому завданих матеріальних збитків та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 4250 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання по цивільному позову потерпілого ОСОБА_1 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 заподіяної моральної шкоди, суд вважає такі вимоги обґрунтованими та доведеними, з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.

Зокрема, при визначенні розміру грошового відшкодуванням моральної шкоди, судом враховуються тяжкість завданих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, які віднесені до середнього ступеню тяжкості, вимушені зміни в життєвих і особистих відносинах потерпілого, який позбавлений внаслідок ДТП та отриманої травми, приймати участь в змаганнях з велоспорту, а також його моральні та фізичні страждання, повязані із самими обставинами дорожньо-транспортної пригоди, її наслідків для здоровя потерпілого.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити цивільний позов потерпілого та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 15000 грн. заподіяної моральної шкоди, що буде відповідати ступеню моральних та фізичних страждань потерпілого.

В той же час, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про сплату потерпілим судового збору за подання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, є неспроможними, оскільки, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі) сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

При цьому, пунктом 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняться позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому потерпілий звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.128, 368 371, 373-376 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 4250 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 суму завданих моральних збитків в розмірі 15000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області при проведенні експертиз у сумі 1 581 гривень 92 копійок, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, отримувач УДКСУ у Шевченківському районі м.Дніпро Дніпропетровської області, призначення платежу за експертизи № 6/10.1-336 від 24.04.2017 року та №6/10.1-393 від 18.05.2017 року.

Речовий доказ автомобіль марки «ВАЗ 2105» державний номерний знак т3056КР- вважати повернути власнику ( а.с.32-33).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук