Постанова № 67426912, 21.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р.Справа № 915/136/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 21.06.2017:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2017

по справі № 915/136/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго

до відповідача: Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз

про стягнення 24310,07 грн.

У судовому засіданні 21.06.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго (далі також ПАТ Миколаївобленерго, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз (далі також ЖКП Бриз, відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в сумі 24310,07 грн., з яких 19868,77 грн. пеня, 2364,25 грн. інфляційні втрати, 2077,05 грн. 3% річних.

У правове обґрунтування позову ПАТ Миколаївобленерго послалось на ст.ст. 526, 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2017 по справі № 915/136/17 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 24310,07 грн., з яких 19868, 77 грн. пеня, 2364,25 грн. інфляційні втрати, 2077,05 грн. 3% річних.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ЖКП Бриз звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати, винести нове рішення з урахуванням зменшених штрафних санкцій, які будуть співрозмірними з періодом невиконання відповідачем своїх зобовязань, на розсуд суду. При цьому скаржник послався на те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за вказаним договором або погіршення матеріального стану підприємства.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши оскаржуване рішення без змін.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав свою правову позицію.

У абз. 3 п.п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

ЖКП Бриз, будучи належним чином повідомленим про дати, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою підприємства поштового звязку про вручення поштового відправлення та засвідченою копією витягу з реєстру на відправку рекомендованої пошти за 02.06.2017, не зявилось, а отже, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 08 травня 2012 року між ПАТ Миколаївобленерго (постачальник) та Житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради Бриз (споживач) укладено договір № 44/6184 про постачання електричної енергії (далі також Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3137,00 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному обєкту споживача визначається додатком №8 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.п.2.3.3, п.2.3.4 Договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №10 Порядок розрахунків та №4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №10 Порядок розрахунків, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується у окремих розрахункових документах.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 Договору).

У п.1 Додатку №4 сторони домовились, що споживач знімає покази засобів обліку і 28 числа місяця повідомляє про них постачальнику у формі Акту про використану електричну енергію (в оригіналі), що кладений згідно зразку, який є невідємною частиною цього Додатку (крім споживачів, які впровадили АСКОЕ).

Згідно з п.1 Додатку №10 до Договору Порядок розрахунків розрахунковим вважається період з 28 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобовязаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку обєктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються Актом про використану електричну енергію по наведеному у Додатку №4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони.

Пунктом 3 Додатку №10 Порядок розрахунків визначено, що рахунок на оплату за фактично спожиту за розрахунковий період електричну енергію та за перетікання реактивної електроенергії (за наявності додатку №5) має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

У Додатковій угоді до Договору від 14.04.2016 сторони узгодили зміни до Договору, зокрема, що Додаток №10 до Договору втратив свою чинність та викладений в редакції від 14.04.2016.

Так, пунктом 2 додатку №10 до Договору Порядок розрахунків (в новій редакції) передбачено, що споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 05 числа поточного місяця 25 % заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання; до 20 числа поточного місяця 75 % заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

На виконання умов Договору позивач постачав відповідачу електроенергію у період з серпня 2016 року по листопад 2016 року, що підтверджується відповідними рахунками та актами приймання-передавання товарної продукції, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Рахунки за поставлену з серпня 2016 року по листопад 2016 року (включно) активну електроенергію були отримані ЖКП Бриз, але оплачені з простроченням, у звязку з чим ПАТ Миколаївобленерго була нарахована пеня за період з 06.10.2016 по 27.12.2016 у сумі 19868,77 грн.: з 06.10.2016 по 28.10.2016 - у розмірі 7474,03 грн., з 28.10.2016 по 25.11.2016 - у розмірі 6772,75 грн., з 06.12.2016 по 27.12.2016 - у розмірі 5621,99 грн., а також 3 % річних за період з 06.10.2016 по 27.12.2016 - в сумі 2077,05 грн. та інфляційні втрати за період з 06.10.2016 по 31.10.2016 розмірі 2364,25 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про підтвердженість матеріалами справи неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманої електроенергії, у звязку з чим позивачем вірно нараховано пеню в загальному розмірі 19868,77 грн., 3 % річних у розмірі 2077,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2364,25 грн., згідно умов Договору та положень чинного законодавства, у звязку з чим суд правильно задовольнив позов.

Що стосується доводів скаржника на наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія зауважує наступне.

Частиною 1 статті 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У підпункті 3.17.4 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами) розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши обставини справи, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем виняткової сукупності обставин, які зумовлювали б зменшення розміру неустойки.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2017 по справі № 915/136/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.06.2017.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя:Я.Ф. Савицький