Постанова № 67426666, 26.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа № 922/6678/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 05 січня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1912 П/1-42) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06 червня 2017 року у справі №922/6678/15,

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" (вул. Леніна, буд. 65, с. Лигівка, Сахновщинський район, Харківська область, 64514)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (вул. Будька, буд. 45 А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300; адреса для листування: вул. Червоногвардійська, буд. 45А, м. Лозова, Харківська обл, 64600)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 червня 2017 року у справі №922/6678/15 (суддя Безрук Т.М.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року по справі № 922/6678/15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" з вказаною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року по справі № 922/6678/15 на 12 місяців.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

23 червня 2017 року від Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, яке відбулось 26 червня 2017 року, зявився представник відповідача. Представник позивача, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, у відзиві від 23 червня 2017 року прохав суд розгляд справи проводи без його участі.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

Господарським судом Полтавської області у справі № 922/6678/15 було прийнято рішення від 21 березня 2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованості за Договором № 173/11-М від 28 жовтня 2011 року в розмірі 1 744 040,99 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн та 3 000,00 грн витрати на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 01 червня 2016 року Харківським апеляційним господарським судом вказане рішення було скасовано і прийнято нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівський молочний завод на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за договором на закупівлю молока від 28 жовтня 2011 року № 173/11-М в розмірі 1744 040,99 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн та 3 000,00 грн витрати на оплату послуг адвоката.

На виконання вказаної постанови господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ від 14 червня 2016 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня 2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 червня 2016 року залишено без змін.

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21 березня 2016р. у справі № 922/6678/15 на 12 місяців.

Судом першої інстанції в задоволенні заяви було відмовлено, оскільки боржник не надав жодних та належних доказів відсутності коштів на рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу, доказів загрози банкрутства в разі виконання судового рішення по даній справі, в той час як термін відстрочки на 12 місяців є надмірно значним, не враховує інфляційних процесів, призведе до порушення матеріальних інтересів стягувача і може вплинути на платоспроможність останнього.

Не погоджуючись з вказаною позицією місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" в апеляційній скарзі зазначає на фінансовій неспроможності підприємства здійснити погашення будь-якої заборгованості існуючому колу кредиторів. Поряд з цим стороною наголошується на укладенні ряду зовнішньоекономічних контрактів, спрямованих на отримання доходу та виплати існуючої кредиторської зоборгованості підприємства. У звязку з чим, на думку сторони, відстрочення виконання рішення по справі № 922/6678/15 є саме способом організації та створення умов для можливості його виконання, не реалізація якого матиме наслідком втрату реальної можливості виплати Приватному сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" існоючої суми боргу.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та проаналізувавши її доводи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1-7.2 Постанови від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін на предмет неможливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" рішення господарського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року у справі № 922/6678/15 колегія суддів приймає до уваги наступне.

В матеріалах справи наявний Звіт незалежного аудитора за наслідками виконання завдання з аудиторських послуг у формі завдання з виконання погоджених процедур Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (матеріали оскарження, а.с.42-54), у якому відображено проведення оцінки стану платоспроможності з урахуванням організації господарської діяльності та виробництва продукції у період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року.

При оцінці фінансової стійкості підприємства аудитором встановлено, що значення коефіцієнтів фінансової автономії, фінансової залежності, поточної платоспроможності знаходяться нижче граничних значень. Фінансовий стан підприємства на даний час є таким, що через випадковий збіг обставин, підприємство тимчасово не має наявних коштів і високоліквідних активів для погашення поточного боргу.

В розділі 3.3.2 Звіту щодо аналізу платоспроможності (фінансової стійкості), було встановлено, що коефіцієнт фінансування дорівнює 21, 27, що є значно нижчим нормативного 1, та підтверджує залежність підприємства від залучених коштів.

Аналізуючи прострочену заборгованість, стягнення якої проводиться у судовому порядку аудитором було встановлено, що одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, про що свідчать показники коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності підприємства, та призведе до повної неплатоспроможності і ризику банкрутства.

Колегія суддів аналізу Баланс (звіт про фінансовий стан за перше півріччя 2016 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" приймає до уваги, що загальна сума поточної кредиторської заборгованості, що відображена товариством у балансі станом на 01 січня 2016 року, складала 405 089 тис. грн, з них:

короткострокові кредити банків - 282 263 тис.грн;

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 58 945 тис. грн;

в тому числі внутрішні розрахунки - 2 905 тис.грн

-кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 133 тис.грн;

-кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування - 331 тис.грн;

-кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці - 2 755 тис.грн;

-поточні забезпечення - 772 тис.грн;

-кредиторська заборгованість за одержаними авансами - 12 817 тис.тис.грн;

в тому числі внутрішні розрахунки - 483 тис. грн;

інші поточні зобов'язання - 47 073 тис. грн;

в тому числі внутрішні розрахунки - 23 532 тис. грн.

Загальна сума поточної кредиторської заборгованості, що відображена Товариством у балансі станом на 30 червня 2016 року, складає 445 182 тис. грн, з них:

короткострокові кредити банків 290 314 тис. грн;

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 90 455 тис. грн;

в тому числі внутрішні розрахунки - 39 138 тис. грн,

кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 47 тис. грн; кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування - 20 тис. грн; кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці - 1 019 тис. грн;

поточні забезпечення - 38 тис. грн;

кредиторська заборгованість за одержаними авансами - 21 971 тис. грн;

в тому числі внутрішні розрахунки - 9 637 тис. грн;

інші поточні зобов'язання - 41 318 тис. грн;

в тому числі внутрішні розрахунки - 2 416 тис. грн.

Позаяк розмір власного капіталу підприємства (графа Власний капітал Звіту) дорівнює на кінец періоду лише 20 929 тис. грн, тобто, сумі, розмір якої не може в жодному випадку відшкодувати існуючу кредиторську заборгованість підприємства.

При цьому судом встановлено, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації. Проте указом Президента Російської Федерацією від 01 січня 2016 року "Про заходи забезпечення економічної безпеки і національних інтересів Російської Федерації при виконанні міжнародних транзитних перевезень товару з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації", а також рішенням Федеральної служби по контролю в сфері захисту прав споживачів і добробуту людини Російської Федерації від 02 липня 2015 року "Про заборону ввезення сироподібної продукції" було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, яка розповсюдилась на товари виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", що унеможливило проведення господарської діяльності підприємства, та отримання доходу.

З інформації наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" вбачається не тільки перебування усього рухомого та нерухомого майна в іпотеці та заставі Банку, а й накладення арешту на усі рахунки підприємства, наявних в банківських установах.

За поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" наразі обставина виконання рішення ускладнена арештом коштів на рахунках та майна, що паралізувало господарську діяльність товариства, та позбавило останнього можливості сплачувати відсотки за кредитами, що викликає накопичення заборгованості перед банком, у якого майно товариства перебуває у заставі, а також розраховуватися за готову продукцію для її подальшої реалізації, відповідно отримувати прибуток для погашення заборгованості.

Крім того 20 липня 2016 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21 березня 2016 р у справі № 922/6678/15 про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь ПСП "Агрофірма "Прогрес" заборгованості. В межах відкритого виконавчого провадження було накладено арешти на майно та грошові кошти ТОВ "Лозівський молочний завод".

У зв'язку з цим, як пояснює відповідач, фактично під реальною загрозою опинилися: погашення заборгованості та виплата поточної заробітної плати, сплата банківських кредитів, виконання нашим підприємством затверджених судом мирових угод, проведення розрахунків з бюджетами, сплата комунальних платежів, здійснення розрахунків з постачальникам сировини та енергоносіїв, що в подальшому потягне за собою банкрутство ТОВ "Лозівський молочний завод".

Приймаючи вказані обставини в сукупності колегія суддів вважає грунтовною позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" з приводу неможливості виконання наразі рішення Господарського суду Полтавської області від 21 березня 2016 року у справі № 922/6678/15.

Між тим варто зазначити, що при вирішенні питання доцільності відстрочення виконання рішення слід враховувати, що безпосередня реалізація рішення суду відповідно до первісної форми може призвести до його практичного невиконання з боку боржника у бажаній кредитором сумі.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обовязків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В той же час, з наданих стороною документів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" було укладено контракт з компанією "G.M.Group" № 13/03 від 13 березня 2017 року, з графіком поставок на суму 1 620 000,00 доларів США, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 13 березня 2017 року; контракт з компанією "GEOLITAS" № 22/02 від 22 лютого 2017 року, з графіком поставок на суму 1 676 040,00 доларів США, що підтверджується Додатковою угодою № 1 від 22 лютого 2017 року.

Таким чином, наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" доказами підтверджується можливість отримання реальних доходів в разі виконання вищевказаних контрактів вже в листопаді-грудні 2017 року, які в свою чергу можуть бути спрямовані на відшкодування суми заборгованості Приватному сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес".

Виходячи з пріоритету інтересів Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес", відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, балансу майнових інтересів сторін, за наявності достатніх даних вважати реальною можливістю відшкодування боржником заборгованості за рішенням по справі № 922/6678/15 отримання доходів від реалізації товару за договорами № 13/03 від 13 березня 2017 року, № 22/02 від 22 лютого 2017 р у 2017 році, колегія суддів дійшла до висновку про доцільність відстрочення виконання рішенням по справі № 922/6678/15 на 6 місяців.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та часткового скасування ухвали в частині відмови у відстроченні виконання рішенням по справі № 922/6678/15 на 6 місяців.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.4 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06 червня 2017 року у справі №922/6678/15 в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочення виконання рішенням по справі № 922/6678/15 на 6 місяців.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочення виконання рішенням по справі № 922/6678/15 на 6 місяців.

Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" виконання рішенням по справі № 922/6678/15 на 6 місяців.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27 червня 2017 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В. Тихий