Постанова № 67426653, 20.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 910/1417/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенчук М.А. - представник;

від відповідача-1: Гонтарь О.М. - представник;

від відповідача-2: Кулешова Л.В. - представник;

від відповідача-3: Бужор А.Ю., Зубченко С.М. - представники;

від третьої особи-1: Манзюк О.В. - представник;

від третьої особи-2: Чеховський А.А. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 23.02.2017р.

у справі № 910/1417/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Енергоринок"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на підставі приписів статей 203, 215, 228, 514, 638 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику".

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, позивач, з посиланням на приписи статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначав про наявність підстав для звернення з даним позовом про визнання угоди недійсною у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення.

При цьому вказував, що антикорупційним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, стосовно привласнення службовими особами відповідачів майна в особливо великому розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладений між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна". На підставі рішення суду з ПАТ "ХК "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" підлягає стягненню на користь Національного антикорупційного бюро України по 459,33 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/1417/16 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023 відмовлено повністю; визнано недійсним договір від 06.01.2015 № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01; з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" стягнуто грошові кошти в сумі 36 133 594 грн 13 коп.; з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь Національного антикорупційного бюро України стягнуто по 459 грн 33 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 910/1417/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2017р. у справі № 910/1417/16 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Національне антикорупційного бюро України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд приймаючи рішення дійшов помилкового висновку про те, що Національним антикорупційним бюро України, як позивачем, не доведено у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу. Крім того, нормами Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» надання Національному антикорупційному бюро України права на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави не передбачено.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом помилково ототожнено таку підставу позову як «суперечність договору інтересам держави» з правом Національного бюро на подання до суду позову про визнання недійсною угоди.

Апелянт наголошує, що Національне бюро не зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною угоди в інтересах держави, про що неодноразово зазначалося Національним бюро в ході судового розгляду, а звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023 реалізовувало своє право, надане для виконання покладених на нього обов'язків. Одним з обов'язків Національного бюро визначено ч.2 ст. 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» є здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, а також під час розгляду справи № 910/1417/16, Національним бюро було наголошено, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000001 від 04.12.2015 (яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження № 12015000000000200) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Ознаки невідповідності договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023 положенням законодавства України було виявлено Національним бюро саме під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Апелянт зазначає, що факт здійснення обов'язку Національним бюро щодо проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015000000000200; копіями повідомлень про підозру Корніленкову І.П. та Крючкову Д.В.; копіями ухвал Солом'янського районного суду міста Києва від 11.07.2016 у справі № 760/11902/16-к, к.п. № 1-кс/760/9252/16 (про надання дозволу на затримання підозрюваного Крючкова Д.В.) та від 11.07.2016 у справі № 760/11902/16-к, к.п. № 1-кс/760/9254/16 (про надання дозволу на затримання підозрюваного Корніленкова І.П.).

Крім того, згідно ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Апелянт зазначає, що направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 08.11.2016 зазначив, що під час нового розгляду справи № 910/1417/16 місцевому суду слід дослідити обставини щодо виявлення Національним бюро ознак кримінального корупційного правопорушення у правовідносинах, що виникли у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 №01/05150023.

На думку апелянта місцевий суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов правильного висновку про недійсність договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023, однак у резолютивній частині рішення від 23.02.2017 у справі № 910/1417/16 про визнання вказаного договору недійсним не зазначив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та додаткові пояснення до апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

29.08.2007 між Державним підприємством "Енергоринок" та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" укладено договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02, за умовами якого Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язалося продавати, а Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" зобов'язалось купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

01.09.2014 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", як постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" укладено договір про постачання електричної енергії № 2/11140506, у відповідності до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1 договору постачання електричної енергії).

Згідно з пунктом 2.3.4 договору постачання електричної енергії споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 7.2 договору встановлено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до положень пункту 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток №4 до Договору постачання електричної енергії) розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у пункті 10 договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у зв'язку з неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" своїх зобов'язань із оплати спожитої у грудні 2014 року електричної енергії у останнього утворилась заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" у розмірі 38 035 362 грн 24 коп.

05.01.2015 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (первісний кредитор за договором), Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" (новий кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь"ім. А.М. Кузьміна" (боржник за договором), укладено договір про відступлення права вимоги № 01/05150023, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" щодо заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 за спожиту електричну енергію у грудні 2014 року в частині суми 38 035 362 грн. 24 коп.

Згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" переходять права Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", як первісного кредитора, за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору в сумі, визначеній пунктом 1.1 цього договору.

Пунктами 2.1 та 2.4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові, на його вимогу, копії всіх документів, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього договору, а новий кредитор зобов'язаний сплатити 38 035 362 грн 24 коп. первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015.

У пункті 2.5 договору про відступлення права вимоги сторони встановили, що умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги.

06.01.2015 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" укладено договір № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 01 від 05.01.2015, відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 якого відповідач-3 зобов'язується сплатити відповідачу-1 у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок останнього зобов'язання за основним договором з дисконтом 5%, в сумі 36 133 594 грн 13 коп. 16.01.2015.

На виконання вказаного договору 15.01.2015 Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" було перераховано кошти у розмірі 36 133 594 грн 13 коп. Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Енергомережа", що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку та не заперечується представниками сторін.

Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" зобов'язання зі сплати на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" суми за відступлення права вимоги у передбачений договором про відступлення права вимоги строк не виконано, сплачено лише 44 362 грн. 24 коп. відповідно до платіжного доручення № 2013 від 18.03.2016

Звертаючись з позовом до Господарського суду м. Києва Національне антикорупційне бюро України посилалось на те, що договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015. № 01/05150023, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України

Крім того, позивач вказував, що виконавчим органом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" при укладенні спірного правочину не було вчинено жодних дій, спрямованих на економічне обґрунтування доцільності вчинення правочину про відступлення права вимоги та отримання вигоди від укладання такого договору, у зв'язку з чим не було забезпечено дотримання інтересів акціонерів товариства та інтересів держави (стаття 228 Цивільного кодексу України).

Одночасно позивач, з посиланням на приписи статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначав про наявність підстав для звернення з даним позовом про визнання угоди недійсною у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення. При цьому вказував, що антикорупційним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні кримінальному провадженні № 52015000000000001 від 04.12.2015 (яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження № 12015000000000200) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до преамбули Закону України "Про електроенергетику" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Закон України "Про електроенергетику", як зазначено у його преамбулі, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" термін "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії" визначає як рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, а термін "алгоритм оптового ринку електричної енергії" - як порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Тобто, приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Приписами частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Згідно з Переліком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах уповноваженого банку - AT "Ощадбанк" оптовому постачальнику електричної енергії, енергопостачальним компаніям (ліцензіати НКРЕ з постачання електричної енергії за регульованим тарифом) та їх структурним підрозділам, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2011 №112 (далі - Перелік поточних рахунків), Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" для проведення розрахунків за спожиту електроенергію відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 у ОПЕРВ філії - Запорізьке ОУ AT Ощадбанк".

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у пункті 6.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3 вказаних Правил встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до частини третьої 3 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії".

Аналогічний порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію із застосуванням поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії стаття 1-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачає і для енергопостачальників, підприємств, що здійснюють передачу електричної енергії, та всіх підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії.

Частиною восьмою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 10 договору поставки визначено розрахункові рахунки для оплати активної електроенергії, для оплати реактивної енергії та для оплати підвищеної плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, пені, прихованої потужності.

Таким чином, як нормами законодавства, так і положеннями договору поставки передбачалось отримання постачальником (відповідачем-2) оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (відповідача-3) шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання, вказаним у пункті 10 договору поставки.

На підставі вищевикладеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти за електричну енергію не можуть бути сплачені споживачем на будь-який інший рахунок.

На виконання вказаних правових норм, сторонами у пункті 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток № 4 до договору поставки) визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363.

Одночасно умовами договору відступлення права вимоги та договору про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги визначено зобов'язання споживача - Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" сплатити заборгованість за поставлену Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Енергомережа".

На виконання договору відступлення права вимоги відповідачем-3 було перераховано кошти за спожиту електроенергію відповідачу-1 відповідно до умов договору № 02/05150023 від 05.01.2015 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги.

При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договором № 02/05150023 від 05.01.2015 не є тотожним виконанню зобов'язання за договором постачання електричної енергії, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, внаслідок укладання спірного договору відступлення права вимоги та договору про порядок розрахунків за договором відступлення права вимоги, кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за Договором відступлення права вимоги, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

На підставі вищевикладеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами при укладенні спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії, у зв'язку з чим договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015. № 01/05150023, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" є недійсним в силу норм частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення дійшов висновку про те, що позивач не зазначав у позовній заяві жодних доказів, які б підтверджували порушення чи оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору. Крім того, позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а також не зазначив, які саме його права або охоронювані законом інтереси порушені оспорюваним договором.

Загальні підстави недійсності правочинів, вчинених з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, встановлені приписами частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Під час вирішення такого спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

На підставі вищевикладеного місцевий суд дійшов висновку про те, що з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" та Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі шляхом подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України, і саме факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах свідчить про порушення інтересів держави. Проте, Національним антикорупційним бюро України, як позивачем, не доведено у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

За висновком місцевого суду нормами Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" надання Національному антикорупційному бюро України права на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави не передбачено.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення дійшов висновку про те, що права позивача у даному випадку не порушенні, а тому у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з підстав необґрунтованості позову.

Колегія апеляційного суду не погоджується з вищезазначеними висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який набрав чинності 25.01.2015, Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

За визначенням корупції, наданим в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", корупція - це використання особою, згаданою у частині 1 статті 3 цього Закону (тобто, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка чи надання неправомірної вигоди особі, вказаній у частині 1 статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро" визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:

- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;

- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Відповідно до пункту 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному антикорупційному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 № 251-V, зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (частини 1 статті 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (частини 2 статті 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (пункт d частини 2 статті 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а, відтак, наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це, суд має надати оцінку підставам, з яких подано позов Національним бюро, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку між оспорюваною угодою і виконанням Національним бюро покладених на нього завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Так, слід враховувати, що такі позови можуть подаватися Національним бюро для попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

При цьому, треба брати до уваги, що підслідність Національного бюро визначено частиною 5 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

Таким чином, Національне бюро як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Національне антикорупційне бюро України наявність підстав для подання позову обґрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач вбачає у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 52015000000000001 від 04.12.2015 (яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження № 12015000000000200) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі, а висновок місцевого господарського суду про те, що НАБУ не доведено правомірність свого звернення з позовом про визнання недійсною угоди є помилковим та спростовуються вищезазначеними правовими нормами.

Враховуючи вищевикладене, у даному випадку немає необхідності у доведенні Національним антикорупційним бюро України порушення своїх особистих цивільних (господарських) прав та інтересів, оскільки НАБУ звернулось до суду із даним позовом не для захисту своїх особистих, як юридичної особи, цивільних (господарських) прав та інтересів, а для захисту інтересів держави і суспільства як державний орган, уповноважений на це пунктом 13 статті 17 Закону України "Про національне антикорупційне бюро України", що кореспондується із частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено у пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" розглядаючи справи за позовами Національного бюро про визнання угод недійсними, суди мають досліджувати такі угоди в контексті статті 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та інших норм чинного законодавства України, які містять підстави недійсності угод.

Отже, під час вирішення такого спору судам, зокрема, необхідно встановлювати такі обставини:

- наявність або відсутність підстав для визнання недійсною спірної угоди, передбачених нормами, на які посилається позивач, мотивуючи позовні вимоги;

- правові норми, які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин;

- відповідність або невідповідність змісту цієї угоди Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, суд місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір про відступлення права вимоги № 01/05150023 від 05.01.2015 є недійсним, однак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості, оскільки Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія вважає, що спір судом першої інстанції розглянуто з дотриманням правил підсудності. Позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому доводи апеляційної скарги є повністю спростованими, підстав для скасування рішення не вбачається.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції також покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2017р. у справі № 910/1417/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2017р. у справі № 910/1417/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 12; ідентифікаційний код 32113410) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 грн. 33 коп. за подання позовної заяви, витрати по сплаті судового забору 505, 27 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 грн. 33 коп. за подання позовної заяви, витрати по сплаті судового забору 505, 27 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд.81; ідентифікаційний код 00186536) витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 грн. 33 коп. за подання позовної заяви, витрати по сплаті судового забору 505, 27 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 12; ідентифікаційний код 32113410) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, індентифікаційний код 21515381) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, індентифікаційний код 21515381) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд.81; ідентифікаційний код 00186536) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, індентифікаційний код 21515381) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/1417/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.Г. Майданевич

Б.В. Отрюх