Постанова № 67426598, 22.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2017 р. Справа№ 910/17698/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Кирик В.К.;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Клименко М.С., Приходько А.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський науково-

вишукувальний інститут «Укркомундорпроект»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016

у справі №910/17698/15 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Київський

науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елай»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Докас»

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/17698/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016, позов закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» (далі по тексту - відповідач) про розірвання укладеного 18.04.2003 сторонами договору купівлі-продажу нежитлового будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв.м. по вул. Рейтарській у місті Києві, залишено без задоволення з огляду на недоведення позивачем належними та достатніми доказами факту істотного порушення відповідачем як покупцем, умов спірного договору в частині оплати повної вартості придбаного у позивача нерухомого майна, а також настання істотної зміни обставин, якими сторони спору керувалися при його укладенні, як підстав для розірвання оспорюваного правочину в судовому порядку.

Постановою Вищого господарського суду України 22.03.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Постанову мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено:

- обставини фактичного виконання відповідачем обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим висновок щодо існування у відповідача невиконаних зобов'язань перед позивачем за оспорюваним договором є суперечливим;

- обставини щодо неповного розрахунку за спірним договором (оплату 130 000 грн. шляхом внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса) згідно рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2003 у справі №36/412, під час розгляду спору між тими ж сторонами про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Елай" права власності на спірний будинок;

- копію наявного в матеріалах справи реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про реєстрацію права власності на нежитловий будинок (літ. Б), розташований в місті Києві по вул. Рейтарській, 18 за товариством з обмеженою відповідальністю "Елай" 22.01.2004 на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2003 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2003, в контексті виникнення обов'язку набувача майна здійснити повний розрахунок за придбане ним майно вже після реєстрації за ним права власності;

- зміст абзацу 2 пункту 3.3 спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого підставою здійснення перерахування покупцем (відповідачем) на користь продавця (позивача) суми в розмірі 230 000 грн. є надання відповідних документів покупцем, а не продавцем, як про це зазначив місцевий господарський суд, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання оспорюваного договору з підстави, передбаченої частиною 2 статті 651 ЦК України, з посиланням на обставини ненастання у відповідача обов'язку щодо сплати на користь позивача другого платежу за об'єкт продажу в розмірі 230 000 грн., у зв'язку з неодержанням від позивача документів, визначених абзацом 2 пункту 3.3. цього договору.

З наведених підстав, Вищий господарський суд України визнав передчасними висновки суду першої інстанції про те, що обставини виконання відповідачем умов оспорюваного договору від 18.04.2003 жодним чином не вплинули на фінансовий стан боржника, не перебували у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням щодо позивача справи про банкрутство та не можуть бути підставою для розірвання спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна в судовому порядку відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведення позивачем факту настання строку виконання відповідачем зобов'язання за пунктом 3.3 спірного договору щодо оплати частини вартості придбаного у позивача нерухомого майна в розмірі 230 000 грн. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність настання істотної зміни обставин у розумінні вимог статей 651-652 ЦК України внаслідок укладення спірного договору у квітні 2003 року, оскільки податкова інспекція встановила невірне нарахування податку на додану вартість позивачем за червень 2003 року, що, на думку суду, не доводить вини відповідача у такій зміні обставин та не може бути підставою для розірвання спірного договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, закрите акціонерне товариство «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом під час нового розгляду даної справи не виконано вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 22.03.2016, а також належним чином не досліджено обставини порушення справи про банкрутство скаржника, проведення ним розрахунку з регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву за придбання нежитлового будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв. м. по вул. Рейтарській у місті Києві, та виконання сторонами умов спірного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 у справі №910/19841/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 28.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.

Постанова мотивована тим, що виходячи зі змісту резолютивної частини постанови апеляційного суду, останнім за наслідками апеляційного перегляду справи проголошено про залишення в силі акту суду, який не оскаржувався в даній справі; зазначене порушення вимог процесуального права є значним, оскільки ставить під сумнів здійснення в цілому апеляційного перегляду у даній справі.

Вищий господарський суд України також зазначив, що при новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить:

- оцінити правильність застосування судом першої інстанції вимог статей 651, 652 ЦК України, дослідити правильність відмови суду першої інстанції від застосування частини 10 статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011) (далі по тексту - Закон про банкрутство), як спеціальної норми права, що надає керуючому санацією додаткові повноваження на розірвання угод боржника шляхом надіслання відповідного повідомлення стороні договору;

- дати оцінку обставинам справи в контексті належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з метою встановлення підстав наявності "істотного порушення стороною договору" відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України;

- в повному обсязі дослідити доводи та правові підстави заявленого позову, зокрема, щодо наявності підстав розірвання договору згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у випадках передбачених законом, зокрема частиною 10 статті 28 Закону про банкрутство.

В постанові суду касаційної інстанції від 28.02.2017 також йдеться про необхідність встановлення факту невиконання відповідачем прийнятих ним за пунктом 3.3 спірного договору зобов'язань щодо надання саме ним примірника договору №712 від 03.10.2000 року, з відміткою Київського БТІ про реєстрацію переходу права власності на об'єкт від ФДМУ до продавця та надання саме ним документа, що підтверджує остаточний розрахунок продавця за приватизований об'єкт. Суд касаційної інстанції зазначив, що прийняття покупцем на себе таких зобов'язань за договором можуть підтверджувати наявність між сторонами усної домовленості про вчинення покупцем на користь продавця певних дій щодо реєстрації нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації, які вимагалися на той час для дійсності договору відчуження нерухомого майна, в чому було зацікавлено товариство з обмеженою відповідальністю "Елай". Так, відповідно до чинного на той час Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, Витяг про державну реєстрацію прав, є невід'ємною частиною правовстановлювального документа (пункт 3.11) Отже, відсутність такого витягу, як складової частини правовстановлювального документа, може бути підставою для оспорювання дійсності договору від 18.04.2003. Саме тому набувач міг погодитись на виконання умов, зазначених в пункті 3.3 Договору від 18.04.2003 року. Також, пунктом 3.3 Договору визначається момент виконання зобов'язання відповідача щодо повного розрахунку з позивачем за придбаний будинок, отже, невиконання відповідачем таких дій унеможливлює настання строку платежу та позбавляє позивача можливості отримання повного розрахунку за спірним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.04.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 13.04.2017, для розгляду справи №910/17698/15 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2017.

В судове засідання 13.04.2017р. з'явилися лише представники позивача та третьої особи. Відповідач не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.05.2017.

В судове засідання 18.05.2017 з'явилися лише представники позивача та третьої особи. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.06.2017.

01.06.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли: відзив на апеляційну скаргу, заява про застосування строку позовної давності, клопотання про продовження строків розгляду спору у справі відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів справи №36/412 у Господарського суду міста Києва та відкладення розгляду справи до надходження цих доказів (матеріалів справи №36/412).

Окрім того, 01.06.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача.

В судове засідання 01.06.2017 з'явилися лише представники позивача та третьої особи. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017, на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про продовження строку розгляду справи було задоволено, строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.06.2017.

В судовому засіданні 22.06.2017 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/17698/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 22.06.2017 представники третьої особи заперечували проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засіданні 22.06.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 22.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Закритим акціонерним товариством «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» про розірвання укладеного сторонами 18.04.2003 договору купівлі-продажу нежитлового будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв.м. по вул. Рейтарській у місті Києві, з підстав, передбачених частиною 2 статті 651 та частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань в частині здійснення оплати за спірним договором купівлі-продажу, внаслідок чого у відношенні позивача порушено провадження у справі про банкрутство.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 03.10.2000 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та позивачем укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності №712, відповідно до умов якого Фонд продав, а позивач придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б, за ціною - 358 800 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 03.10.2000 (реєстр № 3200) та зареєстрований відділом по управлінню комунальною власністю Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва за №0382/10 від 24.10.2000.

На виконання зазначеного договору його сторонами складено акт прийому-передачі нежилого будинку комунальної власності від 10.10.2000 № 766.

Листом від 02.07.2016 № 30-08/7070 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву підтвердило оплату позивачем вартості об'єкту купівлі-продажу в сумі 358 800 грн. за названим договором.

18.04.2003 сторонами у даній справі укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивач продав, а відповідач придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б. (пункт 1.1); вартість об'єкту згідно протоколу узгодження договірної ціни, підписаного сторонами 18.04.2003р., становить 360 000 грн. (пункт 1.3);

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався сплатити продавцю за придбаний об'єкт 360 000 грн. у наступному порядку: 130 000 грн. у триденний строк з дня підписання сторонами договору; 230 000 грн. у триденний строк з дня настання підстави, зазначеної у абзаці 2 пункту 3.3 договору (пункт 3.1); підставами здійснення перерахування сум, зазначених у пункті 3.1 договору є: для суми у розмірі 130 000 грн. - підписаний і належним чином оформлений договір, для суми у розмірі 230 000 грн. - надання відповідачем примірнику договору №712 від 03.12.2000р., укладеного між РК ФДМУ по м. Києву та позивачем, з відмітками Київського БТІ про реєстрацію переходу права власності на об'єкт до позивача на ньому, а також надання документу, що підтверджує остаточний розрахунок позивача з Фондом за приватизований об'єкт (пункт 3.3).

Згідно витягу з реєстру відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» по особовому рахунку закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» за період з 01.01.2001 по 31.12.2009, відповідач 18.04.2003 перерахував позивачу 130 000 грн. з призначенням платежу "передплата за нежитловий будинок в. Рейтарська, 18, літ. Б дог. б/н від 18.04.2003 без ПДВ"; 24.07.2003 позивач повернув відповідачу грошові кошти в сумі 130000 грн., перерахувавши їх з призначенням платежу "повернення суми перерах. 18.04.2003р. зг. дог. б/н від 18.04.2003 за нежитловий буд. по вул. Рейтарська, 18, літ. Б без ПДВ".

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2003 у справі №36/412 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» до закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект», залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2003 та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2003, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Елай» право власності на нежитловий будинок №18-Б площею 211,90 кв. м. по вул. Рейтарській у місті Києві. Розглядаючи даний спір, господарський суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що факт повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 130 000 грн., перерахованих ним 24.07.2003 платіжним дорученням № 55 на банківський рахунок позивача, свідчить про умисне ухилення відповідача від прийняття виконання за договором б/н від 18.04.2003, та у цьому зв'язку прийняв докази внесення грошових коштів у розмірі 130 000 грн. на депозит приватного нотаріуса Вашагашвілі Д.Д. в якості належного виконання зобов'язань за договором б/н від 18.04.2003.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2003 у справі №36/549 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» останнього зобов'язано внести до міського державного реєстру відомості про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» на нежитловий будинок №18-Б площею 211,90 кв. м. по вул. Рейтарській у місті Києві, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2003; зобов'язано видати товариству з обмеженою відповідальністю «Елай» реєстраційне посвідчення на зазначений будинок; заборонено вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» попереднє замовлення технічної документації чи проведення поточної технічної інвентаризації як умови здійснення реєстрації права власності та видачі реєстраційного посвідчення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2004 у справі №36/124, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2004, позов закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» до товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» про визнання недійсним укладеного сторонами 18.04.2003 договору купівлі-продажу нежитлового будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв. м по вул. Рейтарській у місті Києві, залишено без задоволення.

Станом на дату розгляду даної справи в суді першої інстанції відбулася державна реєстрація права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Докас» на вищезазначений будинок, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.09.2015 та не заперечується учасниками провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2005 порушено провадження у справі №15/238-б за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про банкрутство закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» з підстав виникнення у боржника безспірної податкової заборгованості у розмірі 139 204,37 грн. згідно акту від 27.01.2004 №10/26-20/25281566 про результати позапланової документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при реалізації нерухомого майна за червень 2003 року, з якого вбачається заниження боржником своїх податкових зобов'язань та невідображення у податковому обліку факту виникнення обов'язку з внесення податків, що виникли внаслідок відчуження нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18-Б площею 211,90 кв. м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі №15/238-б скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 16.02.2015 та припинено провадження за заявою ліквідатора закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» Кирика В.К. про розірвання договору купівлі-продажу нежилого будинку №18 (літера "Б") та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Докас" повернути спірну будівлю до ліквідаційної маси з висновками про непідсудність спору про розірвання договору суду у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2005 у справі №15/238-б припинено процедуру ліквідації закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» та відкрито процедуру санації останнього.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, зазначає що законодавством про банкрутство передбачено спеціальні способи захисту майнових прав та інтересів боржника, якими є розірвання договорів за заявою керуючого санацією та спростування майнових дій боржника, як за укладеними ним договорами, так і без укладення договорів, які мають слухатися судами в межах справи про банкрутство, яка об'єднує в собі всі спори з майновими вимогами боржника, відповідно до частини 4 статті 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.7 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 висловлено правову позицію про те, що для забезпечення права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, для забезпечення принципу верховенства права, фундаментальною складовою якого є принцип юридичної визначеності, суд, який після припинення провадження у справі про банкрутство за аналогічною заявою, розглядає той же спір у позовному провадженні, повинен розглянути його по суті в винесенням відповідного рішення, для забезпечення поваги до принципу res judicata (принципу остаточності рішень суду).

З огляду на зазначену правову позицію Верховного Суду України, чинні норми процесуального законодавства (п.7 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та ч.4 ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), даний спір розглядається по суті на підставі відповідної вказівки Вищого господарського суду України для забезпечення принципу юридичної визначеності шляхом прийняття остаточного рішення по предмету спору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору від 18.04.2003) передбачено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (в зазначеній редакції), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі спірного договору купівлі-продажу і не припинилися на момент набрання чинності Цивільного кодексу України з 01.01.2004, застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо прав та обов'язків сторін (покупця та продавця) за оспорюваним договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

При цьому, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Отже, звертаючись до суду з позовом про розірвання договору з підстав, передбачених ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, позивач повинен довести факт істотного порушення відповідачем умов договору та істотну зміну обставин, у разі наявності яких на момент укладення оспорюваного правочину сторони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено, на виконання спірного договору купівлі-продажу від 18.04.2003 відповідач оплатив частину вартості придбаного нерухомого майна в сумі 130 000 грн. Докази оплати відповідачем решти вартості придбаного нерухомого майна в сумі 230 000 грн. на виконання пункту 3.1 зазначеного договору в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів враховує положення пункту 3.3 названого договору, згідно якого в якості підстави здійснення перерахування другої частини платежу в сумі 230 000 грн. передбачено надання покупцем примірнику договору №712 від 03.12.2000р., укладеного між РК ФДМУ по м. Києву та продавцем, з відмітками Київського БТІ про реєстрацію переходу права власності на об'єкт до позивача на ньому, а також надання документу, що підтверджує остаточний розрахунок позивача з Фондом за приватизований об'єкт (пункт 3.3).

Колегія суддів враховує також те, що умовами спірного договору не визначено кому саме та на якій правовій підставі покупець має надавати документи, про які йдеться у пункті 3.3.

Між тим, зазначені документи стосуються господарської діяльності позивача та на той час були необхідні для державної реєстрації набутого ним права власності на спірну будівлю з метою подальшої реєстрації права власності відповідача на підставі спірного договору купівлі-продажу від 18.04.2003.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вживались заходи з метою реєстрації права власності на будівлю, придбану ним за спірним договором.

Відповідно до чинного на той час Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, витяг про державну реєстрацію прав, є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, 22.01.2004 зареєстровано право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Елай» на нежитловий будинок (літ. Б), розташований в місті Києві по вул. Рейтарській, 18, на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2003 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2003.

Оскільки державна реєстрація права власності відповідача на спірну будівлю відбулася 22.01.2004, наявні підстави вважати, що з відповідного часу відпала потреба у виконанні відповідачем як покупцем передбаченого пунктом 3.3 спірного договору зобов'язання щодо надання зазначених у договорі документів (з метою подальшої реєстрації права власності на придбаний об'єкт).

Разом з тим, відповідно до умов спірного договору момент виконання зобов'язання відповідача щодо повного розрахунку з позивачем за придбаний будинок пов'язується саме із виконанням таких дій відповідачем, отже, їх невиконання унеможливлює настання строку платежу та позбавляє позивача можливості отримання повного розрахунку за спірним договором.

З огляду на викладене, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення оплати випливає безпосередньо з частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, зі змісту якої вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Розділом 2 спірного договору передбачено порядок прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу, згідно якого передача об'єкту продавцем та прийняття його покупцем оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами (пункт 2.2).

В матеріалах справи відсутні докази того, що придбаний за спірним договором будинок та (або) документи на нього передавались позивачем та були прийняті відповідачем у встановленому цим договором порядку чи у будь-який інший спосіб.

Отже, оскільки обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття, а сторонами будь-які заходи з метою прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу за спірним договором не вживались, правові підстави для проведення відповідачем повного розрахунку за придбаний будинок відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав вважати наявним з боку відповідача порушення умов спірного договору, що виразилося у невиконанні зобов'язання в частині здійснення оплати за цим договором в повному обсязі.

Виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 611, 614, ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді розірвання договору настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору).

За таких обставин підстави для розірвання спірного договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України відсутні з огляду на недоведеність вчинення відповідачем істотного порушення договору.

Підстави для розірвання спірного договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України відсутні з огляду на недоведеність позивачем одночасної наявності чотирьох умов, встановлених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Та обставина, що у відношенні закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2005 порушено провадження у справі №15/238-б про банкрутство за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з підстав виникнення у боржника безспірної податкової заборгованості в розмірі 139 204,37 грн., таким доказом не є, оскільки не є достатнім та безумовним доказом на користь того, що погіршення фінансового стану позивача відбулося виключно внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу від 18.04.2003.

Підстави для розірвання спірного договору з підстав, встановлених частиною 10 статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що виконання цього договору завдає збитків позивачу або створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника - це по-перше; по-друге - зазначений договір не є довгостроковим або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на недоведеність правових підстав для розірвання спірного договору купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначене, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Заява товариства з обмеженою відповідальністю «Докас» про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню з тих підстав, що, враховуючи зміст ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідна заява може бути подана лише стороною у справі.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Докас» про витребування у Господарського суду міста Києва матеріалів справи №36/412 та відкладення розгляду справи до отримання цих матеріалів не підлягає задоволенню, оскільки фактичні обставини справи встановлені судом у повному обсязі.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський науково-вишукувальний інститут «Укркомундорпроект» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі №910/17698/15 - без змін.

2. Справу №910/17698/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк