Постанова № 67426383, 21.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р. Справа№ 910/20249/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордійчук О.А. - представник за дов. №25/10-2016 від 28.10.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за дов. №463 від 21.03.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року

у справі № 910/20249/16 (суддя : Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про повернення помилково сплачених коштів 23 817,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про повернення помилково сплачених коштів 23 817,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково перераховані відповідачу грошові кошти платіжним дорученням № 376 від 11.08.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі №910/20249/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ" безпідставно одержані кошти у розмірі 23817,60 грн та 1 378, 00 грн - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі №910/20249/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема відповідач не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду судової справи.

Крім того, скаржник вказав, що позивачем не було надано належних доказів, що останнім укладались інші договори на розробку сайту та велась робота з іншими контрагентами.

Також, скаржник зазначив, що копії електронних листів між сторонами спростовують висновок суду першої інстанції, що будь-які роботи по розробці сайту виконано не було.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 27.04.2017 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження.

13.06.2017 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.06.2017 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року по справі №910/20249/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Платіжним дорученням № 376 від 11.08.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ" перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 грошові кошти на суму 23 817,60 грн, у якості оплати за розробку дизайну сайту згідно рахунку №17 від 11.08.2016 року, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

29.10.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ" направило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 23817,60 грн, у зв'язку з помилковістю переказу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 безпідставно утримує грошові кошти, перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ", та просить повернути їх в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч.ч. ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо виконання на умовах договору підряду робіт щодо розробки сайту. Зазначене підтверджується рахунком та платіжним дорученням з відповідним призначенням платежу : розробка дизайну сайту за договором №146 від 11.08.2016 року, що в свою чергу спростовує посилання позивача на відсутність правової підстави перерахування відповідних коштів.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Тобто незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем в суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів помилковості перерахування коштів чи розірвання договору на виконання робіт по розробці сайту а також, що позивачем укладались інші договори на розробку сайту з іншими контрагентами.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги твердження відповідача, що сайт на розробку якого виділялись кошти працює за адресою в інтернеті «http://gladsal.businesscatalyst.com/» що також не заперечувалось позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів, що позивачем було помилково перераховано відповідні кошти, як це було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідач не приймав участь у ході розгляду справи в суді першої інстанції, тобто не мав можливості навести свої заперечення та надати відповідні докази (копію електронного листування, щодо укладання договору та виконання роботи по розробці сайту, тощо).

Поряд з цим, Київський апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги відповідні докази виконання робіт та копії переписки сторін подані відповідачем в суді апеляційної інстанції з мотивів їх невідповідності критеріям допустимості.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського обставинам справи суду, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі №910/20249/16 скасувати, та прийняти нове рішення, яким -

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ-ДІ" (03134, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, буд. 17., код ЄДРПОУ 38506825), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід бюджету України, 880,00 грн (вісімсот вісімдесят гривен 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/20249/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич