Ухвала суду № 67425970, 26.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26.06.2017Справа № 910/14369/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про відстрочення виконання судового рішення та зняття арешту

По справі № 910/14369/16

За позовом ДоLACTOPUR I LACTOPUR INC Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»Простягнення 312 000 дол.США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Вініченко М.В. - по дов.

від відповідача (заявника): не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

LACTOPUR INC звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДЕКСПОРТ» про стягнення 312 000 дол.США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2016р. позовні вимоги LACTOPUR INC задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (01001, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.32 В, ЄДРПОУ 30058730) на користь LACTOPUR INC (2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada, код 423692-1) попередню оплату в сумі 185 400 доларів США, що еквівалентно 4 599 602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України, та судовий збір в сумі 2781 доларів США; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. у справі №910/14369/16 в частині стягнення попередньої оплати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №910/14369/16 (у складі колегії суддів: Руденко М. А. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Дідиченко М. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №910/14369/16 залишено без змін.

11.01.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/14369/16 від 26.09.2016р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року, видано наказ.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 910/14369/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

16.06.2017р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» подано заяву №12-05 від 12.06.2017р. про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 на дев'ять місяців, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника.

Ухвалою від 19.06.2017р. розгляд означеної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» призначено на 26.06.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2017р. проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» надав заперечення та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 26.06.2017р. не з'явився, проте, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду заяви.

Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України стосовно десятиденного строку розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення.

До того ж, суд зауважує, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», а отже, неявка представника вказаного учасника судового процесу не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016р. у справі №910/14369/16 на дев'ять місяців, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника, суд не вбачає підстав для її задоволення. При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/14369/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За поясненнями представників сторін, рішення від 26.09.2016р. Господарського суду міста Києва по справі №910/14369/16 на теперішній час Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Заява про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Відповідно до приписів ст.218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення по справі, відповідач посилався на те, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» була пов'язана у більшій частині з поставкою товару на територію Російської Федерації, якою на теперішній час введено обмеження щодо ввезення продовольчих товарів з України. Одночасно, заявником наголошено на наявності великої дебіторської заборгованості, яка виникла через невиконання іншими контрагентами своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» з оплати поставленого товару. Крім того, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що внаслідок накладення в межах виконавчого провадження арешту на майно боржника фактично обмежуються господарська діяльність останнього, що як наслідок, спричиняє неможливість виконання судового рішення. До того ж, заявником наголошено, що підприємством очікується прибуток наприкінці 2017р. - початку 2018р., за рахунок якого можу бути погашено заборгованість перед позивачем.

Проте, за висновками суду, наведені заявником обставини є лише свідченням наявності несприятливих факторів у погашенні заборгованості перед LACTOPUR INC, а ніяким чином не вказують на неможливість та наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі.

Суд звертає увагу заявника на те, що обставини стосовно обмеження урядом Російської Федерації імпорту товарів з території України у даному випадку свідчать лише про втрату ринку збуту продукції у вказані державі, проте, за поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на теперішній час останній має чинні контракти з іншими суб'єктами господарювання зокрема, №66/16 від 18.10.2016р. з Ceolitas (Республіка Латвія), №39/16 від 13.06.2016р. з Компанією «G.M.Group» (Грузія), №43/16 від 24.06.2016р. з Kaskat Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia (Республіка Польща), №62/16 від 23.09.2016р. зі ОСОБА_5 (Республіка Беларусь).

Вказане, за висновками суду, є свідченням здійснення боржником господарської діяльності з реалізації продукції, а отже і отримання відповідного прибутку, за рахунок якого може бути здійснено виконання судового рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

До того ж, суд повторно зазначає про критичне ставлення до посилань відповідача на техніко-економічне обґрунтування операційної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» за період з 2-го кварталу 2017р. по 1 квартал 2018р. включно, в якості доказу очікуваного прибутку, оскільки вказаний документ ніяким чином не свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Представлені до матеріалів справи довідки фінансових установ (банків) щодо відсутності на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» достатньої для виконання судового рішення по справі та погашення заборгованості перед LACTOPUR INC суми грошових коштів, суд до уваги не приймає в якості належного та допустимого у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказу наявності підстав, що свідчили б про неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що за змістом п.7.5 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Тобто, недостатність обігових коштів боржника не можна вважати безумовною, винятковою обставиною, за наявності якої виконання рішення суду має бути відстрочено.

Одночасно, за висновками суду, довідка відповідача про наявність заборгованості за кредитними договорами не є виключною обставиною, що вказує на ускладнення чи неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» виконати судове рішення по справі.

Крім того, наданий заявником звіт про результати діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» за 2016р. є доказом певного майнового стану боржника у 2016р., проте, ніяким чином не свідчить про фінансові ускладнення та збитковість підприємства у 2017р.

До того ж, судом прийнято до уваги, що у межах виконавчого провадження №53241157 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11 січня 2017 р. про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/14369/16 від 26 вересня 2016 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на користь LACTOPURINC коштів в сумі 185 400,00 доларів США, що еквівалентно 4 599 602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України, та судового збору в сумі 2 781 долар США, на грошові кошти та майно боржника було накладено арешт.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що арешт на майно та кошти відповідача було накладено 13.01.2017р., тоді як рішення по справі №910/14369/16 було прийнято 26.09.2016р., а отже, боржник був не позбавлений права та можливості добровільно виконати рішення суду протягом більш як трьох місяців.

Посилання заявника на погіршення платіжної контрагентів, наявність заборгованості яких визначена низкою рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» заборгованості з інших контрагентів - нерезидентів, також не можуть бути достатнім доказом наявності виключних підстав для відстрочення виконання рішення по справі, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів вчинення заявником будь-який дій, направлених на виконання вказаних судових актів.

Таким чином, з огляду на наведене у сукупності, за висновками суду обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та достатніми у розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України для надання відстрочення виконання рішення.

Інших доказів, які б достеменно свідчили про наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі чи неможливість погашення заборгованості, присудженої до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на користь LACTOPURINC, заявником не представлено.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного, у суду відсутні достатні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про відстрочення виконання судового рішення по справі.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника також підлягають залишенню без задовлення з урахуванням наступного.

Частинами 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок та підстави зняття майна з арешту. Зокрема, вказано, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Проте, на теперішній час, у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна та грошових коштів боржника, накладеного в межах провадження з примусового виконання рішення по справі.

Крім того, суд вкотре зазначає про недоцільність вирішення питання щодо зняття арешту з майна та грошових коштів боржника саме в межах розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення. Аналогічну правову позицію підтримано Вищим господарським судом у постанові від 17.12.2013р. по справі №5011-16/11450-2012р.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» в частині зняття арешту з майна та грошових коштів боржника також залишається судом без задоволення.

Крім того, суд повторно вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що подання заяви про відстрочення виконання судового рішення є правом сторони, що передбачене Господарським процесуальним кодексом України.

Проте, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З цього приводу, слід зауважити, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання та з тих же підстав, яке вже вирішено господарським судом. Аналогічну правову позицію наведено у Постанові №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» не позбавлено права та можливості повторно звернутися до господарського суду з клопотанням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення саме у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим, з наданням належних доказів існування вказаних виняткових обставин.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви №12-05 від 12.06.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника.

Суддя Спичак О.М.