Ухвала суду № 67424795, 27.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 червня 2017 року Справа № 910/22053/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 24.04.2017у справі№ 910/22053/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лакреоме"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення коштів,в с т а н о в и в:

Подана Публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 910/22053/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

За приписами ч. 3 ст. 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з пп. 11 п. 161 р. XV "Перехідні положення" Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. ст. 1311, 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29.06.2016 (Голос України, 2016, 06, 29.06.2016 № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі 910/22053/16 було порушено господарським судом міста Києва 05.12.2016, тобто після набрання чинності Законом, а тому, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку, сторони повинні були врахувати вказані приписи Конституції щодо представництва у Верховному Суді та судах касаційної інстанції виключно прокурорами або адвокатами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, остання підписана представником Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" Вергелес О.О., на підтвердження повноважень якої надано копію довіреності від 28.04.2017. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що Вергелес О.О. здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат до касаційної скарги не додано.

Наведене, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, є підставою для неприйняття касаційної скарги до розгляду та її повернення скаржникові.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє з 01.01.2017, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Водночас у касаційній скарзі скаржник просить суд касаційної інстанції відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 910/22053/16 до прийняття рішення по суті справи.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, скаржник посилається на те, що з 16.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" перебуває в процедурі ліквідації, що виключає можливість отримувати дохід від банківської діяльності. Крім того, скаржник зазначає, що на даний час триває процес ліквідації, в якому фінансування ліквідаційної процедури здійснюється за рахунок коштів отриманих від примусових заходів по поверненню дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком. Отже, майновий стан Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк", який перебуває в процедурі ліквідації, виключає можливість отримувати дохід від банківської діяльності. Джерелом задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" є кошти отримані в результаті продажу майна (активів) банку та повернута заборгованість позичальників перед банком, які підлягають акумулюванню для задоволення акцептованих вимог кредиторів. У зв'язку з викладеним, як вказує скаржник, майновий стан Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" перешкоджає сплаті судового збору у розмірі, передбаченому законом України "Про судовий збір".

Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015, статтю 5 Закону України "Про судовий збір" ("Пільги щодо сплати судового збору") викладено у новій редакції та позбавлено пільг щодо сплати судового збору, зокрема, уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз'яснено у пп. 3.1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що відстрочення скаржнику сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання касаційної скарги.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У даному випадку заявником касаційної скарги є Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, сама лише обставина, пов'язана з важким фінансовим становищем, не може вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору, враховуючи при цьому, що уповноважена особа Фонду призначається у будь-якому банку саме у зв'язку з виведенням неплатоспроможного банку з ринку.

З урахуванням ст. 8 Закону України "Про судовий збір", заявником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Крім того, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного ст. 1118 ГПК України строку розгляду касаційної скарги, і він зможе сплатити судовий збір, враховуючи, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може відстрочити сплату судового збору не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для відстрочення сплати судового збору, а тому клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 910/22053/16 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 910/22053/16.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 910/22053/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук