Ухвала суду № 67422794, 14.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" червня 2017 р.

справа № 804/15775/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі №804/15775/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Авіас"

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області №000059310 від 17.07.2015р. за платежем акцизний податок з реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким визначена сума грошового зобов’язання в сумі 22 636,50 грн.: 15 091,00 грн. за основним платежем та 7545,5 грн. - штрафні санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року позов задоволено. Постанова мотивована обґрунтованістю позовних вимог позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що встановлені під час перевірки порушення ґрунтувались на здійсненому аналізі податкової звітності позивача в додатку 6 до декларації, відповідно до якого позивачем в колонці 5 (вартість підакцизних товарів до оподаткування) не включено суму вартості підакцизних товарів від реалізації товарів для комерційного використання.

Факт придбання підакцизного товару суб’єктом господарювання сам по собі не свідчить про його подальше комерційне використання. Комерційне використання передбачає саме перепродаж товару (підакцизних товарів) іншому - кінцевому споживачу або ж факт іншого

господарського використання, що не було встановлено судом.

Окрім того, даний товар був реалізований шляхом продажу талонів (паливних карток), тому можливість подальшого перепродажу придбаного пального будь-якому іншому кінцевому споживачу та ще й з метою одержання прибутку виключена.

На ведення діяльності із реалізації тих чи інших підакцизних товарів потрібні відповідні дозвільні документи. Таким чином, твердження позивача відносно правомірності сформованого акцизного податку з огляду на продаж підакцизного товару суб’єктам господарювання знову спростовується відсутністю таких документів.

Судом неправомірно не застосовано норми ДСТУ 4303:2004, які визначають поняття «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять». Так, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб’єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використання.

Наявність кінцевого споживача (особи, яка безпосередньо використає придбаний підакцизний товар) напряму пов’язана із поняттям кінцевого реалізатора (особи, яка здійснила останній продаж підакцизного товару), тобто коли відсутній подальший перепродаж підакцизного товару. За таких господарських правовідносин особа, яка придбала та використала підакцизний товар є кінцевим споживачем. Особа, яка реалізувала підакцизний товар, як кінцевий реалізатор, є суб’єктом декларування акцизного податку, оскільки подальший перепродаж такого товару не здійснюється. Отже, коли суб’єкт господарювання використовує придбаний товар для власних потреб, а не перепродає його, вартість таких товарів він відносить до витрат, однак сума акцизного податку з такого товару ним не сплачується з огляду на те, що такий суб’єкт господарювання є кінцевим споживачем і обов’язок зі сплати цього податку покладено на кінцевого реалізатора.

Також беззаперечним фактом роздрібного продажу пального позивачем є вимоги, передбачені в Правилах роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постанові Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442 (далі – Правила №1442). Згідно вимог вказаних Правил роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»). Такі операції є об’єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9.п.213.1 ст.213 ПК України.

Крім того, відповідно до Правил №1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів, тощо) в установленому законодавством порядку.

Таким чином, податкові зобов’язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.

Так, загальними положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція), передбачено, що вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов’язаних із прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги Інструкції є обов’язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що здійснюють хоча б один із видів економічної діяльності - закупівля, транспортування зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Вимогами Інструкції передбачено, що при відпуску нафтопродуктів споживачам за відомостями (іншим безготівковим розрахунком) (незалежно від того чи таким споживачем є юридична чи фізична особа) відпуск здійснюється підставі договорів та в подальшому передбачає необхідність складення щомісячних звітів, проведення взаємозвірки, тощо. Сам факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу (поставки) та інших обов’язково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунку із використанням відомостей (тощо) не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів.

Стосовно доводів суду, що відповідач повинен був провести документальну, а не камеральну перевірку для вивчення укладених угод позивача на предмет їх комерційного призначення, відповідач зазначив, що податковий орган є вільним у виборі способу та порядку реалізації своїх повноважень з перевірки платника податків. У даному випадку, Ковельська ОДПІ вважала за необхідне провести саме камеральну перевірку і на підставі даних податкової звітності без виходу за межі камеральної перевірки виявила порушення законодавства, які є обґрунтованими.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 17.06.2015 року працівниками Любомльського відділення Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області складено акт № 112/21/32560942 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас» за квітень 2015 року».

За результатами перевірки встановлено, що позивачем неправомірно відображено у додатку 6 до декларації з акцизного податку за квітень 2015 р. вартість від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 301 815,00 грн.

Окрім того, в порушення ст.213, 214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 р. «Про затвердження форми декларації акцизного податку, порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» відповідачем занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року в сумі 15 091,00 грн.

На підставі вказаних висновків 17.07.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000059310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по платежу «акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» в сумі 22 636,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 15 091,00 грн., за штрафними санкціями - 7 545,50 грн.

За результатом адміністративного оскарження позивачем податкове повідомлення-рішення №000059310 від 17.07.2015 року залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з тих підстав, що:

- обов’язковою умовою здійснення суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків;

- позивачем у перевіряємий період здійснювалась, серед іншого, реалізація пального для комерційного призначення, що відображено у додатку 6 до декларації з акцизного податку за квітень 2015 року, тому висновок податкового органу про порушення ст.213, ст.214, пп. 215.3.4 ст.215, ст. 216 ПК України є необґрунтованим;

- доводи податкового органу про порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015 р. «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного додатку» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи;

- встановлення факту роздрібної реалізації підакцизних товарів кінцевому споживачу замість реалізації підакцизних товарів для комерційного призначення потребує дослідження первинних бухгалтерських документів платника податків, що неможливо під час проведення камеральної перевірки.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2015 року позивачем подано відповідачу декларацію з акцизного податку за квітень 2015 року.

В додатку 6 до вказаної декларації «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» в р. 5 позивачем зазначено 164 165,00 грн., в р. 6 - 137 650,00 грн., всього - 301 815,00 грн.

При заповненні декларації, позивач не включив суму реалізації нафтопродуктів під час здійснення господарських операцій до об’єкту оподаткування акцизним податком та виділяє її окремо у гр. 3-4 декларації з акцизного податку «комерційне використання», де контрагентом виступає юридична особа, яка є платником податку на прибуток, податку н адодану вартість та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, отримує видаткові та податкові накладні.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем укладено договори поставки пального юридичним особам через мережі АЗС, з яких вбачається, що товар поставляється, зокрема, по паливним карткам та скретч-карткам.

На думку позивача, він не є платником акцизного податку за реалізоване за договорами поставки пальне у квітні 2015 року в сумі 301 815,00 грн., оскільки в межах камеральної перевірки не можливо встановити його комерційне чи не комерційне використання. Платником акцизу є лише продавці нафтопродуктів, які реалізують цей підакцизний товар кінцевому споживачу для їх особистого некомерційного використання.

Відповідно до акта від 17.06.2015 р. № 112/21/32560942, через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, як це педбачено п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постанові Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442. Тому, за висновком відповідача, позивач є платником акцизного податку за реалізоване у квітні 2015 року за договорами поставки пального на суму 301 815,00 грн. та мав відобразити ці відомості декларації з акцизного податку за квітень 2015 року та сплатити відповідний акцизний податок.

Відповідно до пп. 14.1.212. п.14.1. ст.14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України).

Згідно пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з ПДВ), у розмірі 5 відсотків.

Отже, до суб'єктів господарювання роздрібної торгівлі належить суб'єкт господарювання за наявності наступних ознак: 1) здійснення продажу товарів, зазначених у пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, промислових замінників тютюну, а також деяких паливо-мастильних матеріалів, перелік яких зазначено у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України; 2) продаж безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для некомерційного використання, в тому числі на об'єктах громадського харчування.

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Мінфіну від 23.01.2015 №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку. Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» визначено, що в графі 4 додатку 6 до декларації акцизного податку зазначається вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Поняття «комерційне використання» та «некомерційне використання», які є визначальними для сплати акцизного податку, не визначені чинним закондавством. Господарський кодекс України, а саме назва глава 4 - Господарська комерційна діяльність (підприємництво) - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Верховний Суд України у постанові від 11 червня 2013 року (номер рішення в ЄДРСР 32532898) визначив, що під комерційною метою слід розуміти власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку. Тобто, акцизний податок не сплачується в разі реалізації підакцизних товарів, які використовуватимуться в господарській діяльності для одержання прибутку.

Таким чином, будь-яке підприємство (юридична особа, крім неприбуткових організацій) купує нафтопродукти для комерційного використання у власній господарській діяльності, а тому позивач не зобов'язаний в даному випадку сплачувати акцизний податок при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС іншим юридичним особам для їх комерційного використання.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивачем було дотримано вимог ПК України щодо декларування акцизного податку, а податкове повідомлення-рішення №000059310 від 17.07.2015р. прийнято відповідачем не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі №804/15775/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко