Ухвала суду № 67422569, 29.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3248/17

УХВАЛА

29 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Потоцької Н.В.

судді Тарасишиної О.М.

судді Левчук О.А.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін

позивач не зявився

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву головуючої судді Потоцької Н.В. про самовідвід,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головне управління ДФС в Одеській області, в якій позивач поросить:

- визнати протиправними дії головного управління ДФС в Одеській області та ДФС України щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, Закону України Про міліцію та Закону України Про національну поліцію;

- зобовязати Головне управління ДФС в Одеській області та ДФС України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, передбаченою ст.. 23 Закону України Про міліцію, пунктом 15 розділу ХІ Закону України Про національну поліцію, виходячи з 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб у розмірі 275 000, 00 грн.

В судовому засіданні головуючою суддею Потоцькою Н.В. оголошено заяву про самовідвід з метою запобігання будь-яких сумнівів у неупередженості судді, що в подальшому буде викликати сумнів у правосудності постановленого рішення.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідачів не заперечувала.

Розглянувши заяву про самовідвід, колегією суддів встановлено.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 27 КАС України передбачено, що суддя не може брати участь у розгляді адміністративної справи і відводиться: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви. Виходячи з цього цілком очевидно, що ефективність даного інституту пов'язана із застосуванням як національного законодавства, так і ЄКПЛ.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), У контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄКПЛ.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві!» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу"); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або під-законних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.

Аналізуючи обставини, узаконені як підстави, що виключають можливість участі в справі судді, вважаю, що кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

З огляду на викладене, у звязку з наявності обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості головуючого судді Потоцької Н.В., колегія суддів вважає, що в постанові суду по справі № 815/3114/16 нею висловлена правова позиція щодо правовідносин між ОСОБА_2, ДФС України, ГУ ДФС в Одеській області , а відтак головуючий суддя підлягає самовідводу.

Керуючись ст. ст. 27, 30, 128, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Заяву судді Потоцької Н.В. про самовідвід задовольнити.

Відвести головуючого суддю Потоцьку Н.В. від розгляду адміністративної справи №815/3248/17.

Адміністративну справу № 815/3248/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головне управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобовязання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги - передати для призначення повторного автоматичного розподілу.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючої судді Потоцької Н.В.

Судді Тарасишиної О.М.

Судді Левчук О.А.