Рішення № 67419948, 19.06.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7654/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/729/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 лютого 2017 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_7» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2008 року між ним та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 107, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 14376,24 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,95% річних, з кінцевим терміном повернення до 31 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за даним кредитним договором 31 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки, відповідно до яких останні зобов'язались нести солідарну зі ОСОБА_4 відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, 30 вересня 2009 року банк та ОСОБА_4 уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору, за умовами якого строк користування кредитними коштами збільшувався до 31 березня 2020 року.

Також 30 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були укладені додаткові договори поруки, згідно з умовами яких поручителі надавали згоду та зобовязувалися солідарно відповідати перед банком за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором № 107 з урахуванням внесених змін стосовно збільшення строку користування кредитними коштами.

У звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 30 липня 2015 року становила в гривневому еквіваленті 194904 грн. 58 коп. і складалась із: заборгованості по поверненню кредиту в сумі 8397,32 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 30 червня 2015 року становило 176472 грн. 69 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 624,29 доларів США, що еквівалентно 13119 грн. 68 коп., а також штрафу в сумі 5312 грн. 21 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з боржника і поручителів на свою користь.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 лютого 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» заборгованість за кредитним договором № 107 від 31 березня 2008 року в сумі 194904 грн. 58 коп.

Вказане рішення суду відповідач ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі він, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що визначена банком у розрахунку заборгованість є спірною, оскільки судовим експертом під час проведення судової економічної експертизи № 18 від 23 серпня 2016 року були встановлені численні порушення, допущені банком при проведенні розрахунку кредитної заборгованості, що, на думку відповідача, вказує на те, що вказаний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору.

Зокрема, сплачені 30 квітня 2008 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором грошові кошти в сумі 261 доларів США були спрямовані на погашення тіла кредиту в сумі 105,86 доларів США, а сума відсотків у розмірі 155,14 доларів США значиться як прострочена заборгованість на початок періоду з 01 травня 2008 року по 31 травня 2008 року, і як погашена.

Крім того, відповідач вважає, що зі сплачених ним щомісячних платежів банк утримував більші відсотки, ніж були передбачені умовами кредитного договору та не здійснював належного зарахування сум по погашенню кредиту.

Також зазначається, що неправильним є розрахунок заборгованості в частині відображення в ньому періоду кредитних канікул з 31 березня 2009 року по 31 серпня 2009 року, коли нарахування мало проводитись лише щодо суми відсотків, але банк, на думку відповідача, здійснив неправильне нарахування і відсотків, і тіла кредиту.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається і на порушення банком при обчисленні розрахунку заборгованості за кредитним договором Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, на відсутність в банку первинних документів, на підставі яких має складатися розрахунок заборгованості, на невідображеність у розрахунку штрафу та інші порушення, а також на те, що після відкликання 19 березня 2015 року банківської ліцензії ПАТ «ВіЕйБі Банк» втратив право нарахування відсотків за кредитним договором, у звязку з чим нарахування відсотків за період з 19 березня 2015 року по 30 липня 2015 року є незаконним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, його представника адвоката ОСОБА_8, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, представника позивача ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_7» ОСОБА_9 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_7», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_7» (скорочене найменування ПАТ «ВіЕйБі Банк»), та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 107, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 14376,24 доларів США на придбання автотранспортного засобу марки CHEVROLET, модель Aveo 1.6і, № кузова Y6DC58U97Y050923/LSGTC58U97Y050923, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,95% річних, з кінцевим терміном повернення до 31 березня 2015 року (т.1, а.с.12-18).

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника ОСОБА_4 за даним кредитним договором 31 березня 2008 року банк уклав окремі договори поруки зі ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, за умовами яких поручителі відповідали перед банком за порушення боржником зобовязань за кредитним договором (т.1, а.с.31, 33, 35).

Крім того, 30 вересня 2009 року банк та ОСОБА_4 уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору, за умовами якого строк користування кредитними коштами збільшився до 31 березня 2020 року (т.1, а.с.26).

Також 30 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були укладені окремі додаткові договори до договорів поруки за № 1, згідно з умовами яких поручителі надавали згоду та зобовязувалися солідарно відповідати перед банком за зобовязаннями позичальника з урахуванням нового строку користування кредитними коштами (т.1, а.с.32, 34, 36).

У звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 30 липня 2015 року в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 30 червня 2015 року становила 194904 грн. 58 коп. і складалась із: заборгованості за кредитом в сумі 8397,32 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 624,29 доларів США, а також штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) в сумі 5312 грн. 21 коп. (т.1, а.с.10-11).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд першої інстанції, установивши, що позичальник належним чином не виконував зобовязань, передбачених умовами кредитного договору, унаслідок чого утворилась заборгованість, та ураховуючи солідарну відповідальність поручителів, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми кредитної заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителів.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями ч.1 ст.509 ЦК України визначено, що зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У разі порушення зобовязання, про що йдеться в ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, в тому числі і сплата неустойки, тобто штрафу або пені, як про це уточнено в ст.549 ЦК України.

Виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин справи та наявних в матеріалах справи належних і допустимих доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідачів заборгованості за кредитним договором та доведеність позивачем її розміру.

Зокрема, доводи апеляційної скарги про невідповідність розрахунку заборгованості умовам кредитного договору спростовуються матеріалами справи, а саме: графіком погашення заборгованості по кредиту і відсотків по кредитному договору № 107, детальним розписом загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки додатку № 2 до кредитного договору № 107 від 31 березня 2008 року, які підписані боржником ОСОБА_4 і є невідємною частиною кредитного договору, в яких міститься детальний розпис щомісячних платежів, які підлягали сплаті відповідачем за кредитним договором із зазначенням: дати платежу, суми платежу за розрахунковий період, у тому числі суми погашення основної суми кредиту та суми процентів за користування кредитом, які повністю збігаються з визначеними у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 107 платіжним періодом у колонці № 2, розрахованою до сплати сумою кредиту у колонці № 4 та розрахованою до сплати сумою відсотків на строкову суму у колонці № 7 (т.1, а.с.10-11, 19-20, 21-23).

До того ж, як вбачається з пояснень експерта судової економічної експертизи від 23 серпня 2016 року за № 18, останній не зміг надати відповідь на поставлені на вирішення експертизи питання через недостатність наданих на дослідження матеріалів (т.2, а.с.70-79, 80-81), у звязку з чим необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про надання експертом позитивного висновку щодо невідповідності розрахунку заборгованості за кредитним договором його умовам.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що сплачена відповідачем 30 квітня 2008 року сума відсотків у розмірі 155,14 доларів США у розрахунку заборгованості значиться і як сплачена, і як прострочена заборгованість на початок періоду з 01 травня 2008 року по 31 травня 2008 року, то дане посилання, на думку колегії суддів, є помилковим і не свідчить про виникнення у відповідача заборгованості саме у цей період часу, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідачу почала нараховуватися після порушення ним умов кредитного договору щодо внесення щомісячних платежів, а саме: з 01 березня 2015 року (т.1, а.с.10-11).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк із щомісячних платежів відповідача утримував більші відсотки, ніж це передбачено умовами кредитного договору, а також щодо нарахування у період кредитних канікул суми боргу за тілом кредиту спростовуються матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості за кредитним договором, з якого убачається, що за період з 31 березня 2009 року по 31 серпня 2009 року за користування кредитом нараховувались лише відсотки, тобто, боржник мав можливість сплачувати лише відсотки без тіла кредиту, що і входить до поняття кредитних канікул.

До того ж, у вказаний період боржник сплачував відсотки у дещо більшому, ніж за графіком, розмірі і ця різниця спрямовувалась на погашення тіла кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення банком вимог нормативно-правових актів про бухгалтерській облік і звітність, то до них колегія суддів відноситься критично, оскільки вони не свідчать про допущені банком при розрахунку кредитної заборгованості помилки, а судом не встановлені такі порушення щодо розрахунку заборгованості, які б свідчили про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

До того ж, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку боржника підтверджує факт перерахування коштів на рахунок позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне визначення судом першої інстанції дати, станом на яку розраховано кредитну заборгованість, висновків місцевого суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором також не спростовують, враховуючи, що з вказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що вона виконана банком станом на 30 липня 2015 року, а гривневий еквівалент по курсу НБУ взятий станом на 30 червня 2015 року.

Що стосується доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що банк після відкликання 19 березня 2015 року банківської ліцензії не мав права нараховувати відсотки за укладеним з ним кредитним договором, то до них колегія суддів також відноситься критично, ураховуючи, що відповідно до п.4-1 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» це є правом, а не обовязком банку. До того ж, термін припинення нарахування відсотків за кредитним договором його сторонами не обумовлений.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості та визначеного судом її розміру також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які слугували б підставою для зміни чи скасування рішення суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

В той же час, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з усіх поручителів, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі узяли на себе зобовязання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобовязань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів у солідарному порядку.

Відповідний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року (справа № 6-1348цс15) та від 01 березня 2017 року (справа № 6-923цс16), який відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається зі змісту п.3.1 договорів поруки від 31 березня 2008 року, а також п.2 додаткових договорів до договорів поруки від 30 вересня 2009 року за № 1, боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому, умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

З огляду на викладене, а також на те, що нормами закону (як і умовами договорів поруки) не допускається солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні, отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення кредитної заборгованості у солідарному порядку з усіх поручителів.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в частині стягнення кредитної заборгованості солідарно з усіх поручителів з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині необхідно змінити і стягнути суму заборгованості, встановлену судом першої інстанції, солідарно з боржника ОСОБА_3 і поручителя ОСОБА_4, а також окремо з цього ж боржника і поручителя ОСОБА_5 та окремо з цього ж боржника і поручителя ОСОБА_6.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.п.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 лютого 2017 року в даній справі в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» у сумі 194904 грн. 58 коп. змінити і викласти резолютивну частину рішення в новій редакції.

Стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_3 (місце проживання: 40022, м. Суми, пров. Червоних партизан, буд. 4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МА № 544249, виданий 08 вересня 1998 року Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області) та ОСОБА_4 (місце проживання: 40022, м. Суми, пров. Червоних партизан, буд. 4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії МА № 544250, виданий 08 вересня 1998 року Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т, код ЄДРПОУ 19017842, р. № 32076420401 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором № 107 від 31 березня 2008 року в сумі 194904 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості по поверненню кредиту в сумі 8397,32 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 176472 грн. 69 коп. станом на 30 червня 2015 року; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 624,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30 червня 2015 року становить 13119 грн. 68 коп. та штрафу в сумі 5312 грн. 21 коп.

Стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_3 (місце проживання: 40022, м. Суми, пров. Червоних партизан, буд. 4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МА № 544249, виданий 08 вересня 1998 року Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області) та ОСОБА_5 (місце проживання: 40022, м. Суми, пров. Червоних партизан, буд. 4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії МА № 123476, виданий 17 квітня 1996 року Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т, код ЄДРПОУ 19017842, р. № 32076420401 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором № 107 від 31 березня 2008 року в сумі 194904 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості по поверненню кредиту в сумі 8397,32 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 176472 грн. 69 коп. станом на 30 червня 2015 року; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 624,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30 червня 2015 року становить 13119 грн. 68 коп. та штрафу в сумі 5312 грн. 21 коп.

Стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_3 (місце проживання: 40022, м. Суми, пров. Червоних партизан, буд. 4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МА № 544249, виданий 08 вересня 1998 року Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області) та ОСОБА_6 (місце проживання: 40022, м. Суми, пров. Червоних партизан, буд. 4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт серії МВ № 343462, виданий 09 грудня 2006 року Ковпаківським ВМ СМВ УМВС України в Сумській області) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_7» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т, код ЄДРПОУ 19017842, р. № 32076420401 в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором № 107 від 31 березня 2008 року в сумі 194904 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості по поверненню кредиту в сумі 8397,32 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 176472 грн. 69 коп. станом на 30 червня 2015 року; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 624,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30 червня 2015 року становить 13119 грн. 68 коп. та штрафу в сумі 5312 грн. 21 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -